Постанова № 34194222, 10.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2013 р. (о 16:04) Справа №2а-3121/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В., представників сторін:

від позивача - Останкова Л.В.,

від відповідача - Абакумова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт"

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000141701 від 07.02.12, № 0000851701 від 29.12.11,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000141701 від 07.02.2012 повністю та №0000851701 від 29.12.2011 частково в частині нарахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 28273,36 грн. та штрафу у розмірі 5290,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним застосуванням до спірних правовідносин п.п. 9.10.2а, п.9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п 170.9.2а п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, оскільки будь яких порушень щодо несвоєчасного надання звіту про використання коштів на відрядження працівниками позивача не допущено. Позивач зазначає, що до авансових звітів про відрядження за період, що перевірявся, портом віднесено витрати на відрядження працівників на підставі підтверджуючих документів, що були надані працівниками, в тому числі рахунків і фінансових чеків (квитанцій) за проживання у готелях. Позивач підкреслює, що витрати на відрядження у період квітень-травень 2010 р. були перевірені відповідачем під час планової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 05.01.11 № 7-23/1/01125554, та будь - яких порушень з цього приводу встановлено не було. Після закінчення перевірки КРУ в липні 2011 року в бухгалтерії порту виявлено відсутність документів з авансовими звітами за квітень-травень 2011р., а звернення з цього приводу до працівників КРУ в АРК залишилось без відповіді, про що складено відповідний акт від 18.07.2011 р., у зв'язку з чим працівниками підприємства були повернути кошти на відрядження. Позивач зазначає, що згідно з висновку КРУ від 16.08.11, останнє погодилось із доводами порту щодо відсутності порушень Інструкції про службові відрядження. Позивач також вказує, що постановами суду по кримінальним справам відносно працівників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначені суми заподіяння шкоди порту у розмірі 45794,07 грн. (37307,57+8486,50), тому висновок відповідача про необхідність відшкодування додатково коштів у загальній сумі 108186,86 грн. та стягнення податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 16228,03 грн. зроблено безпідставно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2013 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим в адміністративній справі № 2а-3120/12/0170/11 за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011р. № 0001932301, від 29.12.2011р. № 0001952301, від 20.03.12р. № 0000102203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.09.2013 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013 здійснена заміна відповідача на правонаступника - Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що податкові повідомлення - рішення, оскаржені позивачем, прийняті за результатами проведеної перевірки та розгляду скарги позивача, у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" є юридичною особою (ЄДРПОУ 01125554), зареєстрованою Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 13.12.1991 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, використовує працю найманих працівників та є податковим агентом щодо сплати податку з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» за період з 01.04.10 по 31.03.11 з питань правомірності відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій, щодо яких виявлено порушення згідно акту КРУ в АРК від 07.07.11 № 05-21/61.

За результатами перевірки був складений акт 15.12.2011 № 1455/23-1/01125554 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення, зокрема, п.п. 9.10.2а, п. 9.10, ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. та п.п. 170.9.2а, п. 170.9, ст. 170 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ в частині порушення граничного терміну повернення не витрачених чи документально не підтверджених сум виданих на відрядження, та не включення зайве відшкодованих підзвітних сум до загального місячного оподаткованого доходу. В зв'язку з чим податок з доходів фізичних осіб не утримано та не перераховано до бюджету за період з 2010 - 2011р.р. у розмірі 35142,47грн. у т.ч. за 2010 р. - 28206,35грн. та 2011р. - 6936,12грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000851701 від 29.12.2011 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 42195,06 грн., в тому числі за основним платежем - 35142,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7052,59 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової служби в АР Крим, за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 30.01.2012 року №27/10/10-02-023, відповідно до якого Державною податковою службою в Автономній Республіці Крим залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 29.12.11 №0000851701, прийняте стосовно Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», а первинні скарги - без задоволення, та збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 180,24 грн.

На підставі рішення Державної податкової служби в АР Крим від 30.01.2012 року №27/10/10-02-023 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000141701 від 07.02.2012 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 180,24 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, в межах заявлених позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Платники податку з доходів фізичних осіб, об'єкти, базу та ставки оподаткування на час виникнення спірних правовідносин були визначені в Законі України Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889-ІV та Податковим кодексом України.

Враховуючи, що спірні правовідносини частково виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 22.12.2000 передбачено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та сплачувати податки й збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Зобов'язання платників зі сплати податку з доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003р. № 889-1V «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують: як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Отже, обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі та наявність юридичного обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету саме від імені і за рахунок платника податку - фізичної особи.

Згідно з п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з п. 9.10 ст. 9 цього Закону. А до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації, тобто суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.10.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Згідно з п.9.10.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів (п.9.10.3. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернутої у встановлений строк, з 01.01.2011 року регулюється п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, згідно з яким податковий агент, який видав суму на відрядження, має оподаткувати суму, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розраховану згідно з пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Розділу III Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп. 170.9.1. п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі ІІІ цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку. Пунктом 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Підпунктом 170.9.2. п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України та підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Водночас, відповідно до п. 2 ст. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств втрачає чинність із 1 квітня 2011 року.

Отже, протягом I кварталу 2011 року продовжуватимуть діяти норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у тому числі його пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 щодо розрахунку сум на відрядження.

Згідно з пп. 164.1.1. п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з пп. 164.2.11. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 передбачено, що відрядженому працівникові відшкодовуються витрати лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість таких витрат.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, до яких відповідно до норм діючого законодавства відноситься також сума коштів, видана на відрядження, яка не витрачена чи документально не підтверджена, тобто сума, яка не включена до загального місячного оподаткованого доходу, отриманого платником податку на відрядження або під звіт та не повернута у встановлені законодавством строки. Тому вказаний дохід підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Податкового кодексу України.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб є встановлені порушення податкового законодавства, а саме: відповідно до акту планової фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Керченський торгівельний порт» за період з 01.04.10 р. по 31.03.11р. №05-21/61 від 07.07.2011 р. перевіркою витрат по підзвітним сумам (згідно наданих до перевірки ГКРУ АР Крим авансових звітів), витраченим на здійснення відрядження, встановлено, що значну суму складає проживання робітників підприємства в готелях. З метою уточнення фактів проживання та підтвердження витрат у готелях робітників ДП «Керченський морський торгівельний порт» ГКРУ в АР Крим надані запити від 28.04.11р. № 01-05-14-14/4170, № 01-05-14-14/4169, № 01-05-14-14/41 05-14-14/4171, №01-05-14-14/4172 у готелі ВАТ ТВФ «Чорне море» (м. Одеса, вул. Пантелемонівська, 25 та м. Одеса, вул. Решелєвська, 59), ТОВ «БК «Квадр», «Президент готель» (м. Київ, вул. Госпітальна, 12), ЗАТ «Алекс-Юг» готель «Олександрівський» (м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25), ТОВ «Готель «Спартак» (м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 13) відповідно.

Згідно листів-відповідей від ВАТ ТВФ «Чорне море» (м. Одеса, вул. Пантелемонівська та м. Одеса, вул. Решелєвська, 59), ТОВ «БК «Квадр», «Президент готель» (м. Київ, вул. Госпітальна, 12), ЗАТ «Алекс-Юг» готель «Олександрівський» (м. Миколаїв Нікольська, 25), ТОВ «Готель «Спартак» (м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 13) від 11.05.11р. № 99, від 11.05.11р. № 98, від 13.05.11 № 114, від 06.05.11р. №25, від 06.05.11р. № 50) та наданих документів встановлено, що загальна сума зайве сплачених підзвітних сум по ДП «Керченський морський торгівельний порт» в наслідок долучення до авансових звітів документів за проживання (рахунків готелів, касових чеків), які не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та адміністрацією готелів, за період з 01.04.10р. по 31.03.11р. становить 234283,13грн. у т.ч. за період з 01.04.10р. по 31.12.10р. у сумі - 188042,51 грн. та за 01.01.11р. по 31.03.11р. у сумі - 46240,81грн.

Внаслідок допущених порушень ДП «Керченський морський торгівельний порт» відшкодовані витрати за проживання працівників під час перебування у відряджені на загальну суму - 234283,13 грн., в тому числі: ОСОБА_6 - 3768,00 грн., ОСОБА_7 - 2800,00 грн., ОСОБА_8 - 3768,00 грн., ОСОБА_9 - 7000,00 грн., ОСОБА_10 - 16595,40 грн., ОСОБА_11 - 9595,40 грн., ОСОБА_4 - 10404,00 грн., ОСОБА_12 - 9595,40 грн., ОСОБА_5 - 6556,00 грн., ОСОБА_13 - 5600,00 грн., ОСОБА_3 - 143576,93 грн., ОСОБА_14 - 15024,00 грн.

Таким чином, згідно актом перевірки встановлено, що в порушення п. 1.6 та 2.5 вимог інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59, ДП «Керченський морський торгівельний порт» відшкодовані витрати 12 робітникам Порту у сумі - 234283,13грн., у т.ч. за період з 01.04.10р. по 31.12.10р. у суму 188042,32грн., та за 01.01.11р. по 31.03.11р. у сумі - 46240,81грн. за не підтвердженими первинними документами за проживання в готелях, що призвело до порушення ДП «Керченський морський торгівельний порт» п.п. 9.10.2а, п. 9.10, ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІУ та п.п. 170.9.2а, п. 170.9, ст. 170 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями в частині порушення граничного терміну повернення не витрачених чи документально не підтверджених сум, виданих на відрядження, та не включення зайве відшкодованих підзвітних сум до загального місячного оподаткованого доходу. В зв'язку з чим податок з доходів фізичних осіб не утримано та не перераховано до бюджету за період з 2010 - 2011 р.р. у розмірі 35142,47грн. у т.ч. за 2010р. - 28206,35грн. та 2011р. - 6936,12грн.

Судом встановлено, що 05.09.2011 постановою Керченського міського суду АР Крим відносно ОСОБА_4 визнано, що вказана особа вносила до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, заволоділо грошовими коштами ДП «Керченський морський торгівельний порт» у сумі 8486,50 грн. в період з 16.02.2011 по 02.03.2011 під час оформлення документів на відрядження. Так ОСОБА_4 надавалися авансові звіти про відрядження та касові чеки з готелю "Чорне море" в м. Одеса, коли на справді він проживав у готелі центру відпочинку "Мирний", з готелю "Спартак", коли він проживав у готелі "Маріупольський морський торгівельний порт" м. Маріуполь,

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 06.09.2011 відносно ОСОБА_3 встановлено, що він працюючи в ДП «Керченський морський торгівельний порт» шляхом внесення до офіційних документів - авансові звіти про відрядження завідомо неправдивих відомостей про сплату за проживання, заволодів грошовими коштами підприємства у вигляді компенсації за проживання на суму 37307,57 грн. ОСОБА_3 свою провину повністю визнав та відшкодував нанесену шкоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відшкодував на користь ДП «Керченський морський торгівельний порт» 8486,50 грн., ОСОБА_3 - 37307,57 грн.

Розбіжність сум зайво сплачених коштів згідно акту перевірки та постановам Керченського міського суду пов'язана із тим, що під час проведення кримінального розслідування бралися до уваги квитанції та чеки про сплату вартості проживання за фактичним місцеперебування працівників та з різниці вказаної суми відраховувалися збитки. Для розгляду зазначеної справи суд вважає правомірним застосування податковим органом розрахунку повної суми безпідставно відшкодованих коштів, оскільки документи, що обґрунтовують фактичну вартість проживання до ДП «Керченський морський торгівельний порт» не надавалися, в авансових звітах працівників не відображалися, для проведення бухгалтерських розрахунків не застосовувалися, а приймали участь тільки під час кримінального провадження.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставність відшкодування ДП «Керченський морський торгівельний порт» коштів на відрядження зазначеним в акті перевірки працівникам.

Суд зауважує, що позивачем не були спростовані обставини, встановлені актом перевірки, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб внаслідок відшкодування витрат 12 робітникам Порту на проживання у сумі - 234283,13грн., у т.ч. за період з 01.04.10р. по 31.12.10р. у суму 188042,32грн., та за 01.01.11р. по 31.03.11р. у сумі - 46240,81грн. за відсутністю підтверджуючих первинних бухгалтерських документів за проживання в готелях. А тому, вказані суми є доходом працівників, який підлягає оподаткуванню.

Згідно з ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Тобто, виходячи з приписів норм діючого законодавства, акт перевірки є належним доказом на підтвердження порушень податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, неправомірне відшкодування 234283,13грн. на відрядження робітникам позивача за відсутністю підтверджуючих документів встановлено постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2013 у справі №2а-4502/12/0170/15, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 29.04.2013 та постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.01.2013 у справі №2а-3120/12/0170/11, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 01.08.2013.

Згідно статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до статті 72 КАС України не належить доказувати обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Існування такої підстави звільнення від доказування обумовлено тим, що особа, яка мала можливість спростовувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростовувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи.

З тих же міркувань суд не бере до уваги посилання представника позивача на акт перевірки від 05.01.11 № 7-23/1/01125554, оскільки обставини, встановлені за вказаним актом перевірки не спростовують обставин, які встановлені за актом перевірки від 15.12.2011 № 1455/23-1/01125554.

Суд вважає помилковою позицію позивача про безпідставне застосування до спірних правовідносин п.п. 9.10.2а, п.9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п 170.9.2а п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, оскільки, як зазначає позивач, будь яких порушень щодо несвоєчасного надання звіту про використання коштів на відрядження працівниками позивача не допущено, та зважає на наступне.

Суд зазначає, що виходячи з приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України, визначені в акті перевірки суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернуті у встановлені законодавством строки, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження витрат на проживання в готелях, є доходом платника податку, який підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податковим кодексом України.

Суд зауважує, що повернення цих сум платниками податку не змінює правову природу вказаних сум як доходу, отриманого платниками податку, та, не виключає відповідно до наведених норм діючого законодавства обов'язок податкового агенту нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Щодо посилання представника позивача на висновок Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 16.08.2011 р., в якому КРУ погодилось із доводами Порту про відсутність порушень Інструкції про службові відрядження, то суд зазначає, що вказані обставини не спростовують встановленого порушення позивачем п.п. 9.10.2а, п. 9.10, ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п. 170.9.2а, п. 170.9, ст. 170 Податкового Кодексу України в частині порушення граничного терміну повернення невитрачених чи документально непідтверджених сум, виданих на відрядження, та не включення зайве відшкодованих підзвітних сум до загального місячного оподаткованого доходу, суд зазначає наступне.

Так, згідно висновку Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 16.08.2011 р. не встановлені порушення зі сторони бухгалтера, яка приймає авансові звіти. Але зазначено, що не підтвердження фактичних витрат призвело до завищення витрат підприємства та до матеріальної шкоди (збитків) Порту на 234283,13 грн., тобто вказаним висновком не спростовані порушення, допущені позивачем, зокрема, фінансової дисципліни.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що первинні бухгалтерські документи (авансові звіти, оригінали розрахункових документів) були втрачені після проведення перевірки Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим, оскільки вказана обставина не звільняє позивача від обов'язку доказування тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, незважаючи на те, що відповідно до вимог ст. 72 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів й розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошують представників слідчих органів, охорони і пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляють актом, який затверджує керівник підприємства, установи. Копія акта в 10-денний строк надсилається органу, який здійснює управління підприємством, установою, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу (казначейству) - бюджетними установами.

Суд критично ставиться до акту, складеного позивачем 18.07.2011. Наслідком складення вказаного документа повинно бути звернення до відповідних органів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на проведення зазначених дій.

Окремо суд звертає увагу позивача на вимоги Положення N168/704, де у пункті 4.3. зазначено наступне. Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Судом встановлено, що відсутність первинних облікових документів та наявність документів з неправдивими відомостями були встановлені під час проведення перевірки Глав КРУ за актом від 07.07.2011, постановами по кримінальним справам від 06.09.2011, від 05.09.2011. Проте на момент проведення перевірки ДПІ в м. Керчі - грудень 2011 року, позивачем помилки бухгалтерських регістрів не виправлені, хоча на той час безпідставно отримані кошти були відшкодовані працівниками порту.

Суд зважає неспроможним доводи представника позивача щодо порушення податковим органом вимог ст. 58 Податкового кодексу України, а саме: не направлення разом з податковим повідомленням-рішенням розрахунку донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), оскільки не направлення вказаного розрахунку не свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд зазначає, що докази, які б спростовували вказані в акті перевірки порушення, невірне визначення сум податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в судовому засіданні не надано. Разом з тим, актом перевірки та доданими до нього матеріалами підтверджується правомірність нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. а, г п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Виходячи з загальних засад права, дії нормативно-правового акту у часі та норм ст. 58 Конституції України та податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену Податковим кодексом України, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року було визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, і норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і норми Податкового кодексу України передбачали відповідальність за порушення податковим агентом правил оподаткування податку з доходів фізичних осіб.

Тому, виходячи з дії нормативно-правового акту у часі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України з урахуванням підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення №0000851701 від 29.12.2011 прийняті з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000141701 від 07.02.2012 про нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 180,24 грн., то суд зважає на наступне.

Суд зазначає, що підставою для нарахування вказаних зобов'язань є та обставина, що при розгляді первинної скарги ДП «Керченський морський торговельний порт» №б/88/фл від 04.01.12 встановлено, що ДПІ в м. Керчі не враховані норми п. 167.1 ст.167 Податкового Кодексу України до сум виплаченого доходу у 2011 році працівнику підприємства ОСОБА_3 у січні 2011 року -10314,81грн., у лютому 2011 року - 17517,00грн. Таким чином, на думку податкового органу, підлягають збільшенню грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 180,24грн.(/10314,81грн.-9410,00грн/х2%.+/17517,00грн.-9410,00грн./х2%).

Частиною 2 пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" N 2857-VI від 23.12.2010р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 01.01.11 встановлена у сумі 941,00грн.

Таким чином, отриманий ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у січні та лютому 2011 року дохід перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, отже податкове повідомлення - рішення №0000141701 від 07.02.2012 про нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 180,24 грн. є обґрунтованим, прийнятим на підставі та у межах повноважень податкового органу в наслідок встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача, тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.10.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 11.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна