Рішення № 34193684, 29.04.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 2-49/12

провадження № 2/368/11/13

Рішення

іменем України

"29" квітня 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І.І

при секретарі Губенко А.П.

з участю представників відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

в с т а н о в и в :

позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь у відшкодування заподіяної їй: матеріальної шкоди - 14926 грн. 25 коп. ; моральної шкоди - 50000 грн., відшкодування втрати заробітку 78750 грн. 00 коп., а всього 143676 грн. 25 коп., зобов'язати ОСОБА_4 щомісячно сплачувати на її користь у відшкодування їй втрати заробітку внаслідок втрати загальної працездатності 2625,00 грн., починаючи з дня набрання чинності рішенням суду до припинення встановленої їй групи інвалідності, стягнути з ОСОБА_4 на її користь понесені нею судові витрати: оплата послуг СМЕ - 98,08 грн.; оплата юридичних послуг - 450,00 грн., від сплати судового збору та оплати витрат інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи її звільнити на підставі відповідно ст. 4 Декрету КМ України « Про державне мито» та п. 3 ч.4 ст. 81 ЦПК України, посилаючись на те, що 16 червня 2008 року, близько 20-ї години відповідач ОСОБА_4, знаходячись на вулиці Лісова, навпроти будинку № 5, в с. Слобода, Кагарлицького району, Київської області, під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин з нею, умисно наніс їй один удар рукою в область обличчя з лівої сторони, а коли вона упала, то продовжував наносити удари ногами по різним ділянках тіла в результаті чого заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді двостороннього ураження звукосприймаючого апарату - двобічна сенсоневральна приглухуватість, що згідно висновку судово - медичної експертизи № 73/30 від 17.06.2009 року, відносяться до ушкоджень середнього тяжкості.

Своїми умисними, протиправними діями, які виразились у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, відповідач ОСОБА_4, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

Слідчим відділенням Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області по даному факту було порушено кримінальну справу № 12- 6104 і обвинувачення в скоєні злочину передбаченого частиною 1 ст. 122 КК України пред'явлено ОСОБА_4

13 липня 2009 року її, визнано потерпілою по кримінальній справі, враховуючи заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди, у відповідності до вимог ст. 28 КПК України, було пред'явлено цивільний позов до відповідача.

31 серпня 2011 року Кагарлицьким районним судом Київської області була розглянута кримінальна справа № 1-4/11 про обвинувачення ОСОБА_4 та враховуючи наявність клопотання підсудного про закриття провадження по справі та застосування до нього вимог ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року як постраждалого від аварії на ЧАЕС, суд своєю постановою із вказаних підстав звільнив ОСОБА_4М від кримінальної відповідальності, а провадження по даній справі закрив. Поданий нею цивільний позов залишено без розгляду.

З приводу отриманих ушкоджень, в результаті злочинних дій відповідача, вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській обласній клінічній лікарні з 18.06 по 26.06.2008 року, з 27.06. по 14.07.08 року з приводу гострої двобічної приглухуватості травматичного ґенезу, закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, перелому скуло - орбітального комплексу. Потім з 29.09. по 14.10.2008 року продовжувала стаціонарне лікування у відділені судинної патології центральної нервової системи КОКЛ в стані після перенесеної закритої черепно - мозкової травми, вегетативного ліквородинамічного розладу , астенічного синдрому, з 26.11. по 09.12. 2008 року та з 29 .01. по 13.02.2009 року з хронічною двобічною після травматичною сенсоневральною приглухуватістю.

В послідуючому, в зв'язку з наслідками перенесеної закритої черепно - мозкової травми вона проходила курси лікування у неврологічному відділенні Київської обласної клінічної лікарні з 22 липня по 01 серпня 2009 року, з 02 по 18 лютого 2010 року, 20 січня по 02 лютого 2011 року, а також у неврологічному відділенні Кагарлицької ЦРЛ з 30 липня по 12 серпня 2010 року та з 26 липня по 08 серпня 2011 року.

03 березня 2009 року Миронівською МСЕК їй встановлена 3 група інвалідності та рекомендоване лікування невропатолога та вона визнана обмежено працездатною. Інвалідність встановлена на строк до 01 квітня 2010 року, проте черговими оглядами вказаною вище МСЕК проведеними 02 березня 2010 року ( акт № 200) та 01 березня 2011 року ( акт № 216) їй було продовжено групу інвалідності відповідно до 01 квітня 2011 року та до 01 квітня 2012 року та вона знову визнана обмежено працездатною та їй рекомендоване лікування невропатолога.

З дня встановлення їй групи інвалідності від 03 березня 2009 року їй призначена щомісячна пенсія в сумі 765,52 гривень.

Для відновлення стану свого здоров'я вона вимушена була пройти тривалу процедуру лікування як в Кагарлицькій районній лікарні так і в Київській обласній клінічній лікарні та понести в зв'язку з цим незаплановані сімейним бюджетом витрати.

Згідно частини 1 статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З дня отримання травми до встановлення їй групи інвалідності, вона перебувала на лікуванні та нею придбавалися для лікування необхідні ліки. Загальна сума її витрат на їх придбання, яка підтверджується документально, становить 5169 грн. 75 коп.

Крім цього, нею понесені затрати, на придбання продуктів харчування за дієтою № 15, згідно медичних рекомендацій, необхідних для її харчування, сума яких становить 1667 грн. 77 коп.

Також, для транспортування її до Київської обласної клінічної лікарні та в зворотному напрямку після виписок, проїзду її чоловіка за місцем її лікування, неслися розходи, які становлять 1854 грн. 41 коп.

Всього за період з дня отримання нею травми з вини відповідача до первинного встановлення їй групи інвалідності 03 березня 2009 року, нею понесені документально підтверджених витрат в сумі 8691 грн. 93 коп. і вона вважає що, вказана сума є матеріальною шкодою, яка заподіяна їй злочинними діями відповідача.

Після первинного встановлення їй групи інвалідності, тобто з 03 березня 2009 року вона, продовжуючи лікування у зв'язку з наслідками перенесеної закритої черепно-мозкової травми, продовжувала нести збитки, які також є матеріальною шкодою, яка заподіяна їй злочинними діями відповідача.

Так, з вказаної дати по даний час нею додатково понесені збитки : придбання для лікування необхідних ліків загальною сумою витрат на їх придбання, яка підтверджена документально, становить 3933 грн. 60 коп.; понесені затрати, на придбання продуктів харчування за дієтою № 15, згідно медичних рекомендацій, необхідних для її харчування, сума яких становить 978 грн. 24 коп.; транспортування її до Київської обласної клінічної лікарні та в зворотному напрямку після виписок, придбання пального, проїзду її чоловіка за місцем її лікування, неслися розходи , які становлять 1322 грн. 48 коп. Загальна додаткова сума матеріальних збитків ( незапланованих витрат в зв'язку із наслідками перенесеної закритої черепно-мозкової травми) становить 6234 грн. 32 коп.

Вказана сума є також матеріальною шкодою, яка заподіяна їй злочинними діями відповідача та підлягає відшкодуванню.

Всього заподіяна документально підтверджена шкода становить 14926 грн. 25 коп.

В результаті отриманих травм вона залишилася інвалідом 3 групи, яка їй встановлена згідно рішення МСЕК від 03 березня 2009 року, та втратила у зв'язку з цим роботу, а відтак заробіток за місцем роботи і можливість утримання своєї сім'ї.

У відповідності до частини 1 статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Її середня щомісячна заробітна плата на час ушкодження здоров'я, становить 1786,91 грн., при законодавчо встановленому статтею 59 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " її розмірі з 1 квітня 2008 року в 525,00 гривень, що є меншим п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати який становить 2625,00 гривень на момент ушкодження здоров'я.

Згідно частини 3 статті 1195 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

За таких умов, розмір втраченого нею заробітку (дохід), внаслідок втрати загальної працездатності, який повинен бути відшкодований відповідачем становить 2625,00 грн. в місяць, в тому числі і в майбутньому до скасування групи інвалідності.

Враховуючи час перебування її в статусі інваліда 3 групи та визнання її обмежено працездатною, який становить 30 місяців, то розмір втраченого нею внаслідок каліцтва заробітку, що підлягає відшкодуванню становить 78 750,00 грн.

Крім цього, спричиненням тілесних ушкоджень їй заподіяна моральна шкода, яка виразилася в тому, що вона з дня отримання травм до встановлення групи інвалідності, на протязі близько 9 місяців знаходилася на лікарняному та постійно продовжую своє лікування, їй постійно, щохвилинно, приходиться переносити тяжкі фізичні болі, в зв'язку з отриманою тяжкою травмою; спричинення їй тілесних ушкоджень потягло за собою тривале лікування та постійне вживання лікувальних препаратів, що вже само по собі впливає на подальший стан її здоров'я; перебування її на лікуванні в умовах стаціонару; втрату на тривалий час можливості вести нормальний сталий спосіб її життя; позбавлення нормального спілкування з рідними, близькими та друзями; неможливість виконувати домашню фізичну роботу по господарству. Все це призвело до необхідності застосування максимуму зусиль для організації свого життя.

Вона сама та всі члени її сім'ї утратили спокій через наслідки отримані від дій відповідача, в неї з'явилося почуття страху, пропав нормальний сон через фізичні болі.

Зважаючи на те, що спричинена їй моральна шкода безмежна і є такою, що не може бути виражена в грошовому виразі, все ж вона вважає, виходячи з розумності, об'єктивності та виваженості , що її грошовий розмір повинен бути не меншим як 50000 грн. і які повинні бути стягнутими з ОСОБА_4 на її користь.

Відповідач та його представники позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі з наступних підстав. Своєї вини відповідач у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнав та не визнає, а лише просив суд застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2011 році», тому не вважає, що ним була заподіяна ОСОБА_3 матеріальна та моральна шкода, тому у задоволенні її позовних вимогах просить відмовити та стягнути з неї понесенні ним судові витрати в розмірі 2 294,00 грн. за надання правової допомоги та 8104,50 грн. витрати за проведення по справі експертизи.

Суд, вислухавши сторони та свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 31.08.2011 року, відносно ОСОБА_4, який звинувачувався у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ст. ст.. 1 п.«е», 6 Закону України «Про амністію в 20011 році» від 08.07.2011 р. № 3680-VІ , було звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито.

З постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 31.08.2011 року вбачається, що ОСОБА_4 16.06.2008 року близько 20 год. знаходячись на вулиці Лісова біля будинку №5 в с. Слобода Кагарлицького району під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3, умисно наніс один удар рукою в область обличчя з лівої сторони, а коли остання упала, то продовжував наносити удари по різних ділянках тіла, в результаті чого заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді двостороннього ураження звукосприймаючого апарату - двобічна сенсоневральна приглухуватість, що згідно висновку судово-медичної експертизи №73\30 від 17.06.2009 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

В кримінальній справі було проведено ряд експертиз, згідно яких висновком судово-медичної експертизи №73\30 від 17.06.2009 року, висновком комісійної повторної комплексної судово-медичної експертизи від 26.05.2011 року №51\К було встановлено, що внаслідок травми 16.06.2008 року у ОСОБА_3 мали місце такі тілесні ушкодження : перелом скроневого виростку лівої виличної кістки, перелом нижньої шелепи у межах правого кута, двобічна пост травматична приглухуватість, ЗЧМТ, забій головного мозку. Синець біля вушно-щічно-нижньощелепній ділянці зліва, 19 синців на задньо - зовнішніх і задніх поверхнях обох плечей і передпліч, на передніх поверхнях обох стегон, передньо - бокових поверхнях обох гомілок, три садна у ділянках гомілок. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, можуть відповідати строку та обставинам вказаним у постанові, і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному звязку із спричиненою травмою, яка мала місце 16.06.2008 р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 01.01.96 р., амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Таким чином, виходячи із змісту вказаної статті, застосування амністії передбачає наявність вини особи в інкримінованому їй злочині і є не реабілітуючою підставою при звільненні від кримінальної відповідальності.

З цієї ж постанови вбачається, що потерпілим від злочинних дій відповідача ОСОБА_4, які мали місце 16.06.2008 року є ОСОБА_3, яка була визнана потерпілою.

Тобто, судом було встановлено, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого за ч. 1 ст.122 КК України була закрита з нереабілітуючих підстав.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

При тлумаченні наведеної норми закону, суд приходить до висновку, що преюдиційність обставин ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. На думку суду, суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини, а об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Таким чином, з ч. 1 ст. 44 КК України прямо випливає, що при звільненні особи від кримінальної відповідальності, слід вважати, що вона вчинила злочин, тобто винна у його вчиненні. Без наявності вини особи у вчиненні злочину, її не можна було б звільнити від кримінальної відповідальності, а якщо особа звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 44 КК України, то вона винна у вчиненні злочину.

Приймаючи до уваги положення ч. 8 ст. 8 ЦПК України про аналогію закону, а також вищенаведені обставини щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку дію ч. 4 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиційності вищенаведеної постанови.

Тому суд на підставі вищевикладеного приходить до впевненості про доведеність вини ОСОБА_4 в тому, що він наніс середньо тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоровя ОСОБА_3

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо не завдання ним позивачу ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, оскільки, на думку суду, вони є суперечливими і не узгоджуються з іншими доказами по справі.

Таким чином, вина, як підстава покладення відповідальності за заподіяну матеріальну та моральну шкоду відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, доведена і підтверджена дослідженими судом доказами.

Щодо матеріального шкоди, то суд приходить до такого висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Главою 82 ЦК України щодо відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я), фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликанні необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду.

Внаслідок отриманих ушкоджень, ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у «Київській обласній клінічній лікарні» у щелепно лицевій хірургії з 18.06.2008 року по 26.06.2008 року, що підтверджується випискою епікриз.

Згідно висновку експерта № 40 (розпочата 03.01.2013 р. та закінчена 11.03.2013 р.) встановлено, що після вивчення та аналізу даних наданої медичної документації, можна стверджувати про те, що станом на 17.06.2008 року у ОСОБА_3 мали місце наступні тілесні ушкодження:

а)синець синюшного кольору невизначеної форми розміром 8x6 см на тлі припухлості м'яких тканини в лівій білявушно щічно - нижньощелепній ділянці, перелом скроневого відростку виличної кістки зліва;

б) 11 синців багряно-синюшного кольору невизначеної форми розміром від 1x1 см до 5x4,5 см на заднє-зовнішніх та задніх поверхнях обох плечей та передпліч;

в) 8 синців багряно-синюшного кольору невизначеної форми розміром від 1x1 см до 5x4,5 см на передніх поверхнях обох стегон та на переднє-бокових поверхнях обох гомілок, з наявністю на тлі двох з них на гомілках 3 саден (з дном світло-червоного кольору нижче рівня неушкодженої шкіри) розмірами від 0,2x0,1 см до 0,5x0,4 см.

Характер (синці, садна, перелом) даних тілесних ушкоджень, їх морфологія (колір синців, стан дна саден, рентгенологічна характеристика перелому) та локалізація, свідчать про те, що: всі вони виникли від дії тупого(тупих) предмету (предметів) за механізмом удару та тертя, не виключно саме: 16.06.2008 року; комплекс, зазначений в підпункті а), відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я); кожне, із перелічених в підпунктах б) і в), відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Що стосується діагнозів, які встановлювалися ОСОБА_3 під час її звернення за медичною допомогою на різних етапах щодо наявності інших тілесних ушкоджень, а саме «Струс головного мозку», та «Наслідки струсу головного мозку у вигляді...», «Гостра двобічна приглухуватість післятравматична» та «Хронічна двобічна посттравматична сенсоневральна приглухуватість», то наявні об'єктивні «неврологічні» дані: констатування лише на 3-ю добу травмування патологічної неврологічної симптоматики, яка взагалі не є характерною для струсу головного мозку, відсутність констатування будь-якої патологічної неврологічної симптоматики та її динаміки протягом перших 3-х тижнів після травмування аж до 82-ї доби, констатування реметуючої патологічної неврологічної симптоматики починаючі з 82-ї доби після травмування та протягом більш 400 днів; наявні об'єктивні дані загального соматичного статусу взагалі: часті гострі респіраторні захворювання протягом 10 років перед травмуванням з наявністю станом на 2008 рік ознак двобічного гаймориту, наявність до травмування супутньої патології, перебіг якої характеризується наявністю патологічної неврологічної симптоматики (вегето-судинної дистонія, остеохондроз шийного відділу хребта з порушенням кровоплину в судинах вертебро-базилярного басейну, об'ємний внутрішньочерепний процес - субарахноїдальна кіста розміром близько 1,5x3x2 см в лівій заднє-лобній області); загально існуючі дані про таку форму черепно-мозкової травми, як струс головного мозку: це найбільш легка форма черепно-мозкової травми, яка ніколи не супроводжується в своєму перебігу гострою двобічною приглухуватістю, та яка не залишає ніяких наслідків, тим паче хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості, все це дає підстави вважати вищезазначені діагнози необгрунтованими, хибними та такими, які не підлягають оцінці за ступенем тяжкості.

Водночас слід зазначити, що експертна комісія не ставить під сумнів наявність у ОСОБА_3 ані хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості станом на 2008 рік та двобічного грубого ураження звукосприймаючого апарату станом на 2013 рік, ані певних патологічних неврологічних «станів» (церебральний арахноїдит, лікворо - динамінні розлади, вегетативна дисфункція, цефалгічний синдром, церебрастенічний синдром), з приводу яких їй і була встановлена з березня 2009 року III група інвалідності.

Проте, експертна комісія повністю виключає можливість виникнення вище переліченого саме внаслідок отриманих ОСОБА_3 16.06.2008 року тілесних ушкоджень (наведені в підпунктах а), б) і в) даного пункту Підсумків).

·причини «хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості», перебіг якої станом на 2013 рік привів до двобічного грубого ураження звукосприймаючого апарату, можуть бути різноманітними, в т.ч. і часті запальні процеси ЛОР-органів;

·причиною розвитку у ОСОБА_3 вище перелічених патологічних неврологічних «станів», є наявність у неї супутньої соматичної патології - вегето-судинної дистонії, остеохондрозу шийного відділу хребта з порушенням кровоплину в судинах вертебро-базилярного басейну, об'ємного внутрішньочерепного процесу у вигляді субарахноїдальної кісти в лівій заднє-лобній області.

Відповідно до фіскальних чеків, наданих позивачем ОСОБА_3., нею витрачено на лікування необхідних ліків на загальну суму 9 103 грн. 35 коп. Разом з тим, для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, в частині витрат на ліки, судом не можуть бути взяті до уваги витрачені позивачем ОСОБА_3 кошти на суму 8 416 грн. 78 коп., а саме:

·відшкодування витрат позивача на сплату на користь лікарні 658 грн. 24 коп. в якості добровільного пожертвування, оскільки дане пожертвування являється добровільним волевиявленням позивачки і відношення до лікування останньої немає, тому відшкодуванню не підлягає;

·відшкодування витрат позивача на сплату за іглорефлектор в сумі 50 грн. 00 коп., являється волевиявленням позивачки і відношення до лікування останньої немає, тому відшкодуванню не підлягає;

· відшкодування витрат позивача на ліки на загальну суму 7708 грн. 54 коп., то вказані витрати не підлягають до задоволення, оскільки висновком експерта № 40 (розпочата 03.01.2013 р. та закінчена 11.03.2013 р.) було встановлено, що з приводу тілесних ушкоджень, які були спричинені ОСОБА_3 16.06.2008 року, остання проходила стаціонарне лікування лише в період 18-26.06.2008 року, коли їй була проведена операція з метою репозиції виличної кістки, тобто необхідність у придбанні ліків та інших матеріалів, які були необхідні саме для проведення даного оперативного втручання, можна пов'язати із спричиненням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а вказані витрати були зроблені на лікування, які не повязані із злочинними діями відповідача, тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги як докази придбання ліків, які були прописані позивачу для лікування у звязку з протиправними діями відповідача.

Проте, суд вважає, що витрати на ліки на загальну суму 686 грн. 57 коп. потрачені позивачем ОСОБА_3 підлягають до задоволення і стягнення їх з відповідача, оскільки вказані ліки були придбанні для лікування ушкодження отриманого нею від злочинних дій відповідача і були необхідні їй для проведення лікування це квитанції від 17.06.2008 року 112,70 грн., від 18.06.2008 року 248,54 грн. 10,20 грн. та 14,53 грн., від 19.06.2008 року 263,15 грн. та 19,80 грн., 22.06.2008 р. 1,80 грн., від 25.06.2008 року 7,80 грн., від 26,06.2008 року 8,05 грн., а всього на загальну суму 686,57 грн.

Відповідно до фіскальних чеків, наданих позивачем ОСОБА_3., нею понесені витрати на придбання продуктів харчування за дієтою № 15, згідно медичних рекомендацій, сума яких становить 2646 грн. 01 коп., то вказані витрати не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновком експерта № 40 (розпочата 03.01.2013 р. та закінчена 11.03.2013 р.) встановлено, що необхідності в особливому харчуванні ОСОБА_3 з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень, не було.

Окрім того, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що при тілесних ушкодженні у вигляді синців та перелому скроневого відростку виличної кістки зліва не потрібно спеціального харчування, а саме дієти № 15.

Окрім того, із виписки епікризу № 102806 не вбачається потреби ОСОБА_3 у харчуванні за дієтою № 15.

Згідно медичних книжок, де подано розяснення щодо дієти № 15 вбачається, що цільове призначення дієти № 15 це забезпечити повноцінного харчування хворого в умовах лікувального закладу. Перевірити переносимість шлунково-кишкового тракту хворого. Загальна характеристика. Дієта будується в основному за принципом фізіологічно повноцінного харчування для людини, який не виконує фізичної праці, з нормальним кількісним співвідношенням білків, жирів, вуглеводів, солей, але з подвоєним у порівнянні з нормою вмістом вітамінів і з виключенням деяких важко переносите жирних харчових продуктів, таких, як гуска, качка, жирна свинина, жирна яловичина і баранина, яловиче, свиняче і бараняче сало.

Також передбачено показання до призначення, а саме: 1. Деякі захворювання перед з'ясуванням показань для призначення спеціальної лікувальної дієти за умови нормального стану шлунково-кишкового тракту. 2 Перехідна дієта до загального харчуванню у період реконвалесценції. 3 Як проба на переносимість при деяких кишкових захворюваннях (хронічний коліт, антацидний гастрит та ін..).

Відповідно до фіскальних чеків, наданих позивачем ОСОБА_3., нею витрачено 3 176 грн. 89 коп. на для транспортування її до Київської обласної клінічної лікарні та в зворотному напрямку після виписок, проїзду її чоловіка за місцем її лікування, з них підлягають до задоволення лише квиток за 18.06.2008 року в напрямку с. Слобода Київ на суму 12 грн. 50 коп., що підтверджується квитком та довідкою про вартість проїзду, а врешті необхідно відмовити, оскільки вказані витрати понесені позивачем не із за дій відповідача.

Щодо витрат позивача ОСОБА_3 в сумі 78 750 грн. 00 коп. для відшкодування втрати заробітку та щомісячного втрати заробітку внаслідок втрати загальної працездатності в сумі 2625,00 грн., починаючи з дня набрання чинності рішення суду до припинення встановленої групи інвалідності, то вказані витрати не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно висновку експерта № 40 (розпочата 03.01.2013 р. закінчена 11.03.2013 р.) встановлено, що тілесні ушкодження, які були спричинені ОСОБА_3 16.06.2008 року, не призводять до стійкої втрати загальної працездатності та до втрати професійної працездатності. Інших даних в судовому засіданні не встановлено, тому вказані витрати не підлягають до задоволення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що витрати на лікування ОСОБА_3 з приводу отриманих нею ушкоджень у вигляді: синця синюшного кольору невизначеної форми розміром 8x6 см на тлі припухлості м'яких тканини в лівій білявушно щічно - нижньощелепній ділянці, перелому скроневого відростку виличної кістки зліва; 11 синців багряно-синюшного кольору невизначеної форми розміром від 1x1 см до 5x4,5 см на заднє-зовнішніх та задніх поверхнях обох плечей та передпліч; 8 синців багряно-синюшного кольору невизначеної форми розміром від 1x1 см до 5x4,5 см на передніх поверхнях обох стегон та на переднє-бокових поверхнях обох гомілок, з наявністю на тлі двох з них на гомілках 3 саден (з дном світло-червоного кольору нижче рівня неушкодженої шкіри) розмірами від 0,2x0,1 см до 0,5x0,4 см підтверджені фіскальними чеками на суму 686 грн. 57 коп. та витрат на проїзд до лікувального закладу в сумі 12 грн. 50 коп. , а всього на загальну суду 699,07 грн., тому дана сума підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди з приводу отриманих позивачем ушкоджень 16.06.2008 р., слід відмовити, поскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про наявність причинного зв'язку між діями відповідача ОСОБА_4, що призвели до утворення захворюванням позивачки і їх лікуванням та інших витрат, що потягло необхідність витрати останньою грошових коштів. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Щодо моральної шкоди, то суд приходить до такого висновку.

Згідно ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Вимогами ст.. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» із наступними змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами судом було встановлено, що в результаті неправомірних дій відповідача, позивач зазнала значних фізичних та душевних страждань, тобто їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях в зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях у зв'язку з нанесенням тілесних ушкоджень. Тобто завдана моральна шкода стоїть у причинному зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд прийшов до висновку, що в ході судового засідання позивачем доведено факт спричинення їй моральної шкоди відповідачем, а саме: доведено факт заподіяння протиправного діяння відповідача шляхом вчинення злочину; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням.

Виходячи із засад розумності і справедливості, відповідно до вимог ст. ст.. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року ( з послідуючими змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», глибини фізичних та душевних страждань позивача (потерпілої) ОСОБА_3, суд вважає за можливе визначити моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., яку необхідно стягнути із ОСОБА_4 на її користь, вважаючи саме таку суму достатньою та необхідною, виходячи з обставин справи. В іншій частині суд вважає позовні вимоги недоведеними та відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно копії довідки (т. 1 а.с. 45) ОСОБА_3 17.06.2008 року сплатила за проведення судово медичної експертизи 92 грн. 08 коп., а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно судових витрат за юридичні послуги в сумі 450 грн. 00 коп., то вказані витрати не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду; витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, повязані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч.5 ст. 55 Конституції України особа має конституційне право на захист будь-якими незабороненими законом засобами. Згідно зі ст.27 ЦПК України особа має право на отримання правової допомоги.

Офіційне тлумачення поняття „ правова допомога було дане у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі №1-23/2009 (справа про правову допомогу). Відповідно до п.3.2 цього Рішення правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 року №2887-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Відповідно до вимог статей 12, 56, 84, 88 ЦПК України витрати на правову допомогу - це витрати сторін, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги фахівця у галузі права і за законом має право надання правової допомоги. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження своїх вимог позивачем не надано договори про надання такої правової допомоги, які б містили дані про вид правової допомоги, що надається, розмір та порядок її оплати.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Стосовно витрат на правову допомогу, то відповідно до ст.. 84 ЦК України це витрати сторони, що вона понесла у звязку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася стороні тою особою, яка одержала за це плату. Оскільки в матеріалам справи відсутня угода про надання правової допомоги, а є лише квитанція, тому витрати позивача ОСОБА_3 в сумі 200 грн. не відлягають до відшкодування з відповідача, а тому у даній вимозі суд відмовляє.

Щодо витрат по квитанції від 30.06.2009 року по усній консультації та написання позовної заяви потерпілій у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122КК України, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Позивач не має права на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виготовленням заяви та усної консультації, оскільки Цивільний процесуальний Кодекс України не відносить їх до витрат на правову допомогу.

Стаття 79 ЦПК України не відносить до судових витрат витрати за послуги написання позовної заяви, тому вони не підлягають розподілу між сторонами відповідно до положень статей 88,89 ЦПК України.

Відповідно ст. 12 Закону України „Про адвокатуру оплата труда адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином або юридичною особою і адвокатським обєднанням або адвокатом. У даній цивільній справі відсутні такі договори, а лише є дві квитанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 206 грн. 99 коп., оскільки позов задоволено частково.

Щодо судових витрат відповідача за проведення експертизи в сумі 8 104,50 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2 294 грн., то суд приходить до висновку про часткове стягнення вказаних витрат з позивача на користь відповідача виходячи з наступного.

Згідно ст.. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Пропорційність застосовується, насамперед, коли позов має майновий характер, адже лише вони можуть мати розмір. Водночас правило пропорційності є загальним, а тому повинно застосовуватися як в майнових, так і в немайнових справах.

Стосовно витрат на правову допомогу, то відповідно до ст.. 84 ЦК України це витрати сторони, що вона понесла у звязку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. У постанові від 01 жовтня 2002 року у справі № 30/63 Верховний Суд України звертає увагу на те, що судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стосовно представництва в судових засіданнях, то відповідно до п. 2 ст. 84 ЦПК України розмір такої компенсації з урахуванням справи визначається судом. Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про адвокатуру» ця оплата здійснюється на підставі угоди між громадянином та адвокатом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачені такі граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу якщо компенсації сплачуються іншою стороною не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 985 грн.00 коп. і було проведено два судових засідання протягом 3 год. і становить 1182,00 грн., а з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1004 грн.00 коп. і проведено два судових засідання за 1 год. 10 хв. і становить 468 грн. 53 коп.

Згідно ст.. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1073 грн. 00 хв. і проведено 1 судове засідання за 20 хв. і становить 143 грн. 06 коп.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1147 грн. 00 хв. і проведено 1 судове засідання за 30 хв. і становить 172 грн. 05 коп., а всього за період з 10.11.2011 року по 29.04.2013 року проведено 6 судових засідань на загальну суму 1965 грн. 64 коп.

Окрім того, за правовий аналіз документів та підготовку висновку щодо можливості способу захисту відповідач просить стягнути з позивача 458,80 грн., проте вказаний розрахунок суд не може взяти до уваги, оскільки позов ОСОБА_3 подано 23.09.2011 року, а договір про надання правової допомоги був наданий в судовому засіданні 10.11.2011 року, то вказаний розрахунок необхідно зробити наступний: згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 985 грн.00 коп. і 1 год. становить 394 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 просить суд стягнути з позивача ОСОБА_3. за представництва в судових засіданнях в сумі 1835,20 грн. та 458,80 грн. за правовий аналіз документів, а зроблений судом розрахунок становить відповідно 1965 грн. 64 коп. та 394 грн. 00 коп., тому судові витрати відповідача ОСОБА_4 становлять 1835 грн. 20 коп. витрат за представництво інтересів у суді та 394 грн. 00 коп. за правовий аналіз документів, а всього 2229 грн. 20 коп.

Стосовно витрат на за проведення експертизи в сумі 8104 грн. 50 коп., то вказані витрати підтверджуються копією квитанції про їх сплату № 067860191 від 03.01.2013 року.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_3 на загальну суму 20 699 грн. 07 коп., що становить 14,41 % від незадоволеної частини, тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати в сумі 8 844,61 грн. (10 333,70/100х14,41 = 1489,09, потім 10 333,70-1489,09 = 8844,61)

На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», ЦК України ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 24706042215, на користь ОСОБА_3 699 грн. 07 коп. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, а всього 20 699 (двадцять тисяч шістсот девяносто девять) грн.. 07 коп.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 24706042215, на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язанні із проведенням експертизи в сумі 98 (девяносто вісім) грн. 08 коп.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 24706042215 на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ 37341907, банк ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 206 (двісті шість) грн. 99 коп.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 судові витрати, що складаються із витрат за проведення комплексної судово медичної експертизи та витрат пов'язанні із наданням правової допомоги в сумі 8 844 (вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн.. 61 коп..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

ОСОБА_6