Ухвала суду № 34189420, 11.10.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/8957/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/1510/13 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О. І.

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі Александровій С.І.,

з участю пр-ка позивача - Ліпкевича І.В.,

пр-ка відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року Відкрите (на даний час - Публічне) акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося в суд із зазначеним позовом, який мотивує тим, що між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 14/109/07-КМК від 17 серпня 2007 року та додаткові угоди до нього, що є невід'ємними частинами кредитного договору, на підставі яких останньому було надано траншеву кредитну лінію у національній валюті України або в іноземних валютах у межах загальної суми 180000 доларів США з кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 15 серпня 2014 року на умовах, визначених кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди № 14/109/07-КМК ДУ2 від 20 серпня 2007 року ОСОБА_4 було отримано 180000 доларів США зі строком користування до 17 серпня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 17.08.2007 року було укладено договір поруки № 14/109"/П01/07-ПМК, відповідно до умов якого останній поручався перед банком солідарно у повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими договорами до нього.

Позичальник не виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 23.11.2009 року утворилася заборгованість у розмірі 145593,37 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1163291,03 грн., які позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 солідарно з боржником ОСОБА_4, а також відшкодувати судові витрати.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 солідарно з основним боржником ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість у розмірі 1163291 грн. 03 коп. згідно кредитного договору № 14/109/07-КМК від 17.08.2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» 606 грн. 67 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

В апеляційному суді представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить її відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 14/109/07-КМК, за яким останньому наданий кредит в рамках траншевої кредитної лінії у національній та іноземній валютах у межах загальної суми 180000 доларів США строком до 15 серпня 2014 року з встановленням відсоткових ставок за надання кредитів згідно додаткових угод до договору (а.с.9-13 том 1).

Згідно додаткової угоди № 14/109/07-КМК ДУ2 від 20 серпня 2007 року до кредитного договору № 14/109/07/КМК від 17 серпня 2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 180000 доларів США зі сплатою 13% річних (а.с.14-16 том 1).

22.10.2008 року укладено додатковий договір № 1 до додаткової угоди № 14/109/07-КМК ДУ2 від 20 серпня 2007 року до кредитного договору № 14/109/07-КМК від 17 серпня 2007 року, згідно якого процентна ставка за кредитом з 22 жовтня 2008 року дорівнює 14,5% річних (а.с.17, том 1).

Іншими додатковими договорами від 20.02.2009 року, 20.03.2009 року та 10.04.2009 року узгоджувались терміни погашення кредиту (а.с.18-21 том 1).

Також 17.08.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір поруки № 14/109"/П01/07-ПМК, предметом якого є надання поруки поручителем ОСОБА_3 перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків по вказаному кредитному договору у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник (а.с.24-26, том 1).

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору від 17.08.2007 року, що виразилося у несвоєчасному поверненні отриманих в банку грошових коштів.

Статтями 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. В такому разі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Розмір заборгованості позичальника перед банком станом на 23.11.2009 року становить 145593,37 доларів США, що еквівалентно 1163291,03 грн. (а.с.22 том 1).

Виходячи з викладеного, кредитор мав право вимагати виконання зобов'язання як від боржника, так і від поручителя, а суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Покликання апелянта, що судом проведено стягнення з нього коштів без врахування того, що банк його заздалегідь не повідомив про збільшення процентної ставки за кредитним договором, тобто змінив зобов'язання, чим збільшив обсяг його відповідальності як поручителя - не заслуговують на увагу, оскільки вимога щодо попереднього повідомлення поручителя про зміну процентної ставки за кредитним договором не обумовлена в договорі поруки.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

У п.2.6 кредитного договору від 17.08.2007 року визначено, що процентні ставки за надання кредитів встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом (а.с.9, том 1).

Згідно п.1.2 договору поруки, укладеного між сторонами 17.08.2007 року поручитель свідчить, що він ознайомлений та згідний з істотними умовами кредитного договору, в тому числі, що процентні ставки за користування кредитними коштами встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом до кредитного договору (а.с.24-25, том 1).

Враховуючи наведене, додаткової згоди поручителя на зміну відсоткової ставки не було потрібно, оскільки збільшення відсоткової ставки відбулося в рамках узгоджених сторонами домовленостей.

Крім того, рішенням апеляційного суду Волинської області від 03.11.2011 року відмовлено в позові ОСОБА_3 до ПАТ «Кредитпромбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про припинення договору поруки. Позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовав саме підвищенням процентної ставки без його згоди, як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Вказане судове рішення набрало законної сили (а.с.177-179, том 1).

Згідно ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді