Рішення № 34187695, 01.10.2013, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 1502/1518/2012

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2013 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_5 Аваль» (далі за текстом ОСОБА_5) звернулося до суду з позовною заявою в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором та звернути стягнення на майно, який в подальшому уточнив позовні вимоги мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 12.12.2005р. між Банком та ФГ «Дімітрея» було укладено кредитний договір № 010/03-86/1900 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії в сумі 300000,00грн. зі сплатою 17% річних, строком погашення до 12.03.2077р., для придбання основних засобів. 12.12.2007р. між Банком та ФГ «Дімітрея» було укладено додаткову угоду, якою було пролонговано термін сплати кредитних коштів до 12.03.2008р. Банк свої зобовязання виконав повністю та надав обумовлену суму кредиту, а ФГ «Дімітрея» належним чином свої зобовязання не виконало, внаслідок чого станом на 30.01.2012р. за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед ОСОБА_5 на загальну суму 502401,51грн. В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №010/03-86/1900 від 12.12.2005р. між Банком та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки від 14.12.2005р. згідно якого ОСОБА_3 передав в заставу Банку нерухоме майно у вигляді кв.62, буд. № 2, розташованої по вул.Інтернаціональна, м.Арциз Одеської області, заставною вартістю 50571,00грн. Також зобовязання за вказаним договором забезпечені договором поруки, поручителем по якому виступив ОСОБА_2, який зобовязався відповідати по зобовязанням ФГ «Дімітрея», які виникають з умов вищезазначеного кредитного договору. Позивач повністю та в строки виконав свої зобовязання за кредитним договором, однак ФГ «Дімітрея» не виконало умови договору, не здійснювало погашення кредиту та не сплачувало відсотки за користування кредитом у звязку з чим утворилась значна за розміром заборгованість, яку просить ОСОБА_5 стягнути з ОСОБА_2 оскільки останній зобовязався у повному обсязі відповідати за виконання ФГ «Дімітрея» зобовязань, що виникли за договором кредиту. Крім того, ОСОБА_5 просив звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши що визнає заборгованість за кредитом, за відсотками, але не згоден з заборгованістю по пені.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав повністю та просив суд не звертати стягнення на квартиру так як в ній проживає дитина.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобовязального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів кредитору, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши надані сторонами письмові докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає позовну заяву обґрунтованою та підлягаючою задоволенню і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

В судовому засіданні встановлено, що між Банком та СФГ «Дімітрея», в особі голови ОСОБА_2 12 грудня 2005 року був укладений кредитний договір №010/03-86/1900 та додаткові угоди на підставі яких позивач відкрив СФГ «Дімітрея» невідновлювальну кредитну лінію в сумі 300000,00грн. для придбання основних засобів зі сплатою 17% річних, строком погашення до 12.03.2007р. (а.с. 10-14, 15, 16, 17, 18, 19, 20) відповідно до яких Кредитор зобовязався передати обумовлену договором суму та надав її Позичальнику, а Позичальник отримав обумовлену договором суму грошей та зобовязався повернути одержану суму кредиту та своєчасно сплачувати відсотки за користування ним.

Позичальник систематично порушував строки повернення кредиту, а також строки сплати відсотків за користування кредитними коштами. Встановлено, що заборгованість за кредитним договором становить 502401,51грн. в тому числі: по поверненню кредиту 121982,27грн; по сплаті відсотків за кредитом 133480,55грн.; заборгованість за пенею за порушення строків сплати кредиту та процентів 246938,69грн. (а.с. 181-182).

У якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 14.12.2005р. (а.с. 21-23). За вказаним договором нерухоме майно у вигляді кв.62, буд. № 2, розташованої по вул.Інтернаціональна, м.Арциз Одеської області, заставною вартістю 50571,00грн., яка належить іпотекодавцю на праві власності, являється майном, що передано в іпотеку.

13 грудня 2005 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено окремий договір поруки, відповідно до якого він поручився перед кредитором як солідарний боржник за невиконання СФГ «Дімітрея» умов Кредитного договору №010/03-86/1900 від 12 грудня 2005 року (а.с. 24-25).

Спірними є правовідносини кредиту, що врегульовані параграфом 1, 2 глави 71 ЦК України.

За кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою, порукою, заставою тощо (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Підстави припинення поруки визначено ст. 559 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 49 ЦК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що Банком був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених Кредитним договором, однак, СФГ «Дімітрея» всупереч вимогам чинного законодавства та умов Кредитного договору належним чином свої зобовязання по поверненню чергової частки кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав та не здійснив повернення кредиту та сплати відсотків у повному обсязі у встановлені Кредитним договором строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначив ОСОБА_5 в позовній заяві та вони не спростовані відповідачами.

Оскільки СФГ «Дімітрея» не виконало свої зобов'язання, позивач, керуючись пунктом 3.1 Договору поруки, де встановлено, що поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості та згідно п. 3.4. виплачує в беспірному порядку кредитору пеню від загальної суми заборгованості позичальника ( а.с. 24-25) звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з поручителя.

Кредитна заборгованість станом на 05.12.2012р. становила 502401,51грн. в тому числі: заборгованість кредиту 121982,27грн.; по сплаті відсотків за кредитом 133480,55грн.; пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів 246938,69грн. (а.с. 181-182).

До визначеного Банком розміру неустойки в частині пені не підлягає застосуванню частина 3 ст. 551 ЦК України, так як нарахований банком розмір пені в загальній сумі 246938,69грн. майже рівний заборгованості за кредитом та відсотками, що в загальній сумі становить 255462,27 грн. (121982,27грн. + 133480,55грн.). Оскільки відповідач ОСОБА_2 не надав суду докази зміни матеріального становища боржника в силу зміни економічної ситуації, чим не виконав вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень у звязку з чим розмір неустойки не підлягає зменшенню.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачі під час розгляду судом даної справи не заявили у судовому засіданні клопотання про застосування судом позовної давності, а тому п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України не підлягає застосуванню.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки від 14.12.2005р. (а.с. 21-23).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

В силу ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки... Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, враховуючи, що СФГ «Дімітрея» не виконало свої зобовязання у повному обсязі у встановлені строки щодо повернення суми кредиту та інших платежів відповідно до кредитного договору № 010/03-86/1900 від 12.12.2005р., а також те, що виконання зобовязань за цим кредитним договором забезпечено заставою, то у відповідності до вищезазначених норм законодавства позивач набув право звернення стягнення на предмет застави.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3, 4 ЦПК України).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

В супереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ОСОБА_3 не довів суду обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимоги в частині звернення стягнення на предмет застави зокрема того, що в квартирі, яка є предметом застави зареєстрована дитина ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд не приймає до уваги надані ОСОБА_3 довідку № 265 від 22.04.2013р., виданою КП «Житловик» де вказано, що до складу сімї ОСОБА_3 входять дружина та син, копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6, так як з них не вбачається, що дитина ОСОБА_6 зареєстрована в квартирі, яка є предметом іпотеки та останній народився після укладання договору іпотеки.

Таким чином суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки викладені позивачем в позові обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, виходячи з цієї норми нею не передбачений солідарний порядок стягнення судових витрат стороні на користь якої ухвалено рішення, тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду в рівних частинах з кожного.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 15, 30, 60, 62, 88, 208-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль» (м.Одеса, вул.Садова, буд. № 10, іден. код: 23876031) заборгованість:

- по кредиту 121982 (сто двадцять одну тисячу девятсот вісімдесят дві) гривні 27 копійок;

- по відсоткам 133480 (сто тридцять три тисячі чотириста вісімдесят) гривень 55 копійок;

- по пені за порушення строків сплати кредиту та процентів 246938 (двісті сорок шість тисяч девятсот тридцять вісім) гривень 69 копійок,

а всього 502401 (пятсот дві тисячі чотириста одну) гривню 51 копійку.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль» (м.Одеса, вул.Садова, буд. № 10, іден. код: 23876031) в рівних частинах з кожного витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219 (три тисячі двісті девятнадцять) гривень 00 копійок, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль» в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судових витрат в солідарному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо сторони, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного суду ОСОБА_7