Ухвала суду № 34187368, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/6038/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 820/6038/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" (далі по справі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по справі -відповідач) в якому просило суд, скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 року № 0000342240.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року, Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення- задоволено.

Скасовано податкове повідомлення рішення від 05.07.2013 року № 0000342240.

Стягнуто з Державного бюджету України ( УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, вул. код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" (м. Харків,61145, вул. Космічна,21-а, код ЄДРПОУ 35072985) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Котлоенергопром" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 080848 (т. 1 а.с. 30), перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Основними видами діяльності згідно довідки ЄДРПОУ АА № 673005 -а.с.31, т.1 є виробництво духових шаф, печей і пічних пальників (28.21), монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.20), виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення (25.30), установлення та монтаж машин і устаткування (33.20), оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69). Позивач має ліцензію №576180 серії АГ, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України - господарська діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури ( за переліком робіт згідно з додатком) - а.с.34-38, т.1

Спеціалістами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 30.05.2013 року по 04.06.2013 року була проведена документальна виїзна перевірка ТОВ «НТП «Котлоенергопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ПП «Світ Касандри - 350», ТОВ «Костаріка - 10», ПП «Баварія Ф», ПП «Електро лайф», ТОВ «Спецтрубомонтаж» за період з 01.10.2010р. по 31.03.2013р., за наслідками якої складений акт від 11.06.2013 року № 2205/2240/35072985, яким встановлено порушення ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету у сумі 391598 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2010р. - 68333 грн., січень 2011р. - 29933 грн., квітень 2011р. - 78333 грн., вересень 2011р. - 30000 грн., травень 2012р. - 45000,0 грн., червень 2012р. - 83333 грн., серпень 2012р. - 13333 грн., січень 2013р. - 43333 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0000342240 від 05.07.2013р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 533265,0 грн.. в т.ч. за основним платежем - 391598,0 грн., штрафні санкції - 141667,0 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п.138.10, 138 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, виходячи з вищезазначених приписів підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( покупець) та ПП «Світ Касандри - 350» (постачальник) 04.01.2011р. укладений договір №150, відповідно до якого постачальник зобов'язаний за дорученням покупця здійснити поставку обладнання згідно додатка №1 до існуючого договору, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах існуючого договору (п.1.1., 1.2. Договору).

На виконання умов договору позивачеві виписані видаткова накладна №2811 від 31.01.2011р. та податкова накладна №2841 від 31.01.2011р., дослідивши зміст якої вказані податкові накладні суд встановив, що вона відповідає вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість, наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969.

Оплата за умова договору була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується із наявних у матеріалах справи виписок банку.

Взяття на облік придбаних за вказаним договором ТМЦ підтверджується випискою по рахунку 201 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29

Подальша реалізація товару підтверджується наявними у матеріалах справи договором №2857 від 15.01.2009р., укладеним між ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (замовник) та АТЗТ НТП «Котлоенергопром» ( підрядник), підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в існуючому договорі, виконати за дорученням замовника роботи по виготовленню обладнання, замовник зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених в існуючому договорі, прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником: корпус клапана переданий для виготовлення клапанів - відсікателів як давальницька сировина згідно накладної від 21.03.2011р.; актом здачі - приймання робіт за 21.03.2011р.; податковою накладною №3 від 22.03.2011р.; договором з ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» (замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (генпідрядник) від 06.09.2010р. №517, відповідно до якого генпідрядник зобов'язується виконати за дорученням замовника комплекс робіт по переводу сушильного барабану БСК-40 в цеху №1 на спалювання технологічного газу згідно Додатка №1 до договору; видатковою накладною №РН - 0000009 від 22.03.2011р., ТТН №2203-11 від 22.03.2011р.; податковим накладними №4 від 04.03.2011р., №18 від 22.03.2011р., №5 від 18.01.2011р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достовірності первинних бухгалтерських документів між позивачем і ПП «Світ Касандри - 350» , та необґрунтованості висновків відповідача стосовно відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( замовник ) та ТОВ «Костаріка - 10» ( виконавець ) укладено 30.03.2011 року договір №2017, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт зі збірки по блокам для монтажу котлів КЕ - 10, які замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах існуючого договору (п.п.1.1,1.2 Договору); договір №2016, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку алгоритму пуску та експлуатації, управління котлу Е-220 з забезпеченням надійності проектних вузлів, які замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах існуючого договору (п.п.1.1,1.2 Договору)

На підтвердження реальності укладених правочинів та отримання наданих послуг позивачеві виписані податкові накладні № 78 від 30.04.2011р., № 79 від 30.04.2011р., дослідивши зміст якої вказані податкові накладні суд встановив, що вона відповідає вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість, наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними та актом приймання здачі робіт за квітень 2011 року.

Оплата за умова договору була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується із наявних у матеріалах справи виписок банку.

Подальше використання придбаних за вказаним договором послуг підтверджується договором №512 від 01.06.2010 року укладеним позивачем з ЗАТ ЦОФ «Селідовська» ( замовник), відповідно до якого генпідрядник (позивач) зобов'язується виконати за дорученням замовника комплекс робіт по переобладнанню приміщення топочної головного корпусу ЗАТ «ЦОФ «Селідовська» під розміщення котельної на твердому паливі згідно додатка 1 до існуючого договору; актом №1 за жовтень 2011р., №2 за листопад 2011р., акт №7 за листопад 2011р., № акт 8 за грудень 2011р., акт №9 за березень 2012р.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад, грудень 2011 року; податковими накладними ТОВ «НТП «Котлоенергопром» на адресу ЗАО ЦОФ «Селідовська» №1 від 01.03.2011р., №22 від 25.03.2011р.; договором з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 15.11.2010р. №515, відповідно до якого підрядник зобов'язується власними або залученими силами або силами залучених субпідрядних організацій ( по узгодженню с замовником) у відповідності з листом замовника ( додаток 10 до існуючого договору) та завданням на виконання проектних робіт ( додаток 12 до існуючого договору) виконати проектні роботи для завершення будівництва котлу ст. №5 ТЕЦ ВАТ «МК «Азовсталь», а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи; акт здачі - приймання робіт за квітень 2011р.; податковою накладною №8 від 21.04.2011р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достовірності первинних бухгалтерських документів між позивачем і ТОВ «Костаріка - 10», та необґрунтованості висновків відповідача стосовно відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Баварія Ф» укладено договори: №02024 від 27.06.2011р. відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по обладнанню котлу КЕ - 10 воздухопроводами (технічні рішення), замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах існуючого договору; договір №02023 від 01.06.2011р., відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку технічних рішень по установці пароперегрівача на котлі КЕ - 10, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах існуючого договору.

На підтвердження реальності укладених правочинів та отримання наданих послуг позивачеві виписані податкова накладна № 469 від 30.09.2011р., № 468 від 30.09.2011р, дослідивши зміст якої вказані податкові накладні суд встановив, що вона відповідає вимогам ст.201 ПК України, наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначений податковий документ недійсним та акт приймання- здачі робіт за вересень 2011 року.

Оплата за умова договору була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується із наявних у матеріалах справи виписок банку.

Щодо розрахунків за зазначеним договором, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Згідно з наявним у матеріалах справи договором №02023 від 01.06.2011р, а саме п.3.4 цього договору, передбачено вексельну форму розрахунків за виконання робіт. Відповідно до додаткової угоди від 09.11.2011р. до договору №02023 від 01.06.2011р. виконавець приймає, а замовник передає в оплату за послуги згідно договору №02023 від 01.06.2011р. прості векселя серії АА 0892728 на суму 120000,0 грн. зі строком погашення 09.11.2016р. Вексель передається виконавцю по акту приймання - передачі векселів. Оплата послуг замовником в розмірі, зазначеному в п.п.1.1 додаткової угоди, вважається здійсненною з моменту підписання акту приймання - передачі векселів. Сторонами підписаний акт приймання - передачі векселів від 09.11.2011р., відповідно до якого ПП «Баварія - Ф» приймає, а ТОВ «НТП «Котлоенергопром» передає свої власні належним чином оформлені прості векселя серії АА 0892728 на суму 120000,0 грн. зі строком платежу 09.11.2016р.

Також, необхідно зазначити, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. За правилами ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.13-1); розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами органів державної податкової служби, державного фінансового контролю, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.13-1).

Позивачем, не було надано доказів стосовно, підтвердження застосування податковим органом положень ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні», а отже податковий орган у визначеному законом порядку не заперечував наявності у платника податків грошового боргу саме за фактично виконані роботи.

Подальше використання у власній господарській діяльності виготовлених по зазначеним технічним рішенням комплекти воздухопроводів підтверджуються наступними документами:

- по договору №02024 від 27.06.2011р.- матеріалами справи підтверджено, що по договору між ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( замовник) та АТЗТ «НТП «Котлоенергопром» (підрядник) №2857 від 15.01.2009р.. Воздухопроводи виготовлені з давальницької сировини згідно накладної №07/09 від 07.09.2011р. Сторонами підписаний акт здачі - приймання робіт від 09.09.2011р. В подальшому виготовлені комплекти воздухопроводів передані за договором №512 від 01.06.2010р., укладеному між ЗАТ ЦОФ «Селідовська» (замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( генпідрядник ), відповідно до якого генпідрядник зобов'язується виконати за дорученням замовника комплекс робіт по переобладнанню приміщення топочної головного корпусу ЗАТ «ЦОФ «Селідовська» під розміщення котельної на твердому паливі згідно додатка 1 до існуючого договору, що підтверджується видатковою накладною №РН-00052 від 12.09.2011р., ТТН №1209 від 12.09.2011р., податковими накладними №6 від 12.08.2011р., №7 від 17.08.2011р., №3 від 07.09.2011р.

- по договору №02023 від 01.06.2011р - судовим розглядом встановлено, що між ЗАТ ЦОФ «Селідовська» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( генпідрядник ) 01.06.2010р. укладений договір №512, відповідно до якого генпідрядник зобов'язується виконати за дорученням замовника комплекс робіт по переобладнанню приміщення топочної головного корпусу ЗАТ «ЦОФ «Селідовська» під розміщення котельної на твердому паливі згідно додатка 1 до існуючого договору. Відповідно до п.1 додаткової угоди №4 від 14.07.2011р. замовник доручає, а генпідрядник забезпечує виконання робіт по розробці конструкції пароперегрівача на котел КЕ - 10, актом здачі - приймання робі за вересень 2011р. та лютий 2013р. , податковою накладною №7 від 10.02.2011р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достовірності первинних бухгалтерських документів між позивачем і ПП «Баварія Ф», та необґрунтованості висновків відповідача стосовно відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Електро-лайф» укладено договори №02065від 03.08.2012р., відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку схем та технічних рішень по оптимізації системи маслотеплозбуту; від 02.04.2012р. №02056, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює аналіз відхилень від проекту при монтажу котлу БКЗ-220 №5 ТЕЦ ПАТ «МК «Азовсталь» з розробкою мір для узгодження змін; від 10.04.2012р. №02057, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку комплексу конструктивних рішень по реконструкції котлу ПК - 20 на доменному газі; від 03.05.2012р. №02055, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку технічних по коригуванню конструкції та схем теплосилових трубопроводів ПАТ «Запоріжкокс»; від 04.05.2012р. укладений договір №02058, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку принципіальних схем газопроводів води і компонувальних рішень по установці газодуховки та охолоджувача газу; від 10.05.2012р. №02059, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку режимних та конструктивних мір по збільшенню тепло сприйняття котлу КУП - 25000 по результатам обстеження; від 25.05.2012р. договір №02060, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює приймання, ревізію, перевірку роботи, підготовку до відправки обладнання для сушильного барабану БСК - 40 №5; від 04.06.2012р. договір №02061, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку результатів випробувань барабану БМК-40 №2; від 01.08.2012р. договір №02064, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює аналіз схем та режимів роботи котлів ДКВР - 16 та БКЗ - 50 після реконструкції; від 10.08.2012р. договір №02066, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку технічних рішень по заміні виносних циклонів котлу ТП - 20; від 15.03.2012р. договір №02054, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець здійснює розробку розрахунків та технічних рішень по котлу - утилізатору та блоку пароперегрівача та економайзера лінії виробництва сірної кислоти.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах вказаних договорів, позивачем подані до суду виписані вказаними вище контрагентами податкові накладні № 83115 від 31.08.2012р.; № 62515 від 25.06.2012р.; № 63013 від 30.06.2012р.; № 61113 від 11.06.2012р. ; № 63010 від 30.06.2012р.; № 63011 від 30.06.2012р.; № 63014 від 30.06.2012р.; № 83012 від 30.06.2012р.; № 83114 від 31.08.2012р.; № 83116 від 31.08.2012р.; № 53110 від 31.05.2012р. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Мінфіну від 25.11.2011 № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Оплата за умова договору була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується із наявних у матеріалах справи виписок банку.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

За договорами від 02.11.2012р №02061; від 30.10.2012р. №02056, від 30.10.2012р. №02057, від 30.10.2012р. №02055, від 30.10.2012р.№02058 ,від 30.10.2012р. №02059 , від 30.10.2012р №02060, від 02.11.2012р. №02061, від 02.11.2012р. №02064 ,від 02.11.2012р. №02066 передбачена вексельна форма розрахунків за виконання робіт. На виконання яких видані прості векселя серії АА 0892913 на суму 13000,0 грн. зі строком погашення 02.11.2017р., акт приймання - передачі векселів від 02.11.2012р., АА 0892742 на суму 15000,0 грн. зі строком погашення 30.10.2017р. акт приймання - передачі векселів від 30.10.2012р., АА 0892743 на суму 129000,0 грн. зі строком погашення 30.10.2017р., акт приймання - передачі векселів від 30.10.2012р., АА 0892744 на суму 22000,0 грн. зі строком погашення 30.10.2017р. акт приймання - передачі векселів від 30.10.2012р., АА 0892745 на суму 45000,0 грн. зі строком погашення 30.10.2017р. акт приймання - передачі векселів від 30.10.2012р., АА 0892746 на суму 54000,0 грн. зі строком погашення 30.10.2017р. акт приймання - передачі векселів від 30.10.2012р., АА 0892748 на суму 115000,0 грн. зі строком погашення 30.10.2017р. акт приймання - передачі векселів від 30.10.2012р., АА 0892911 на суму 70000,0 грн. зі строком погашення 02.11.2017р. акт приймання - передачі векселів від 02.11.2012р., АА 0892912 на суму 20000,0 грн. зі строком погашення 02.11.2017р. акт приймання - передачі векселів від 02.11.2012р., АА 0892914 на суму 39000,0 грн. зі строком погашення 02.11.2017р. акт приймання - передачі векселів від 02.11.2012р.

При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. За правилами ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.13-1); розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами органів державної податкової служби, державного фінансового контролю, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.13-1).

Позивачем, не було надано доказів стосовно, підтвердження застосування податковим органом положень ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні», а отже податковий орган у визначеному законом порядку не заперечував наявності у платника податків грошового боргу саме за фактично виконані роботи.

Факт отримання послуг за вказаними договорами підтверджується відповідними актами приймання-здавання робіт, робочими проектам тощо.

Подальша реалізація товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами з ПАТ «Слов»янські шпалери - КФТБ» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник ) від 02.03.2011р. №315; ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник ) від 27.07.2011р. №51501; ТОВ НПП «Дніпроенергосталь» ( замовник ) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник ) від 06.12.2011р. №20066, ПАТ «Запоріжкокс» ( замовник ) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( виконавець ) від 30.03.2012р. №20076/1103, ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( генпроектировщик ) від 06.09.2010р. №514, ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник) від 05.04.2012р. №20073/1407, ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( постачальник ) від 19.04.2012р. №165, ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» ( покупець ) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( постачальник ) від 29.05.2012р. №244, ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» ( замовник) та ТОВ «НТП Котлоенергопром» (генпідрядник) від 06.09.2010р. №517, ПП «Техноцукор» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник) від 07.09.2011р. №20088, ТОВ «Краматорський феросплавний завод» ( покупець) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (постачальник) договір №684/01-12 від 17.08.2012р., ТОВ «Краматорський феросплавний завод» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник) від 30.07.2012р. №695/04-12, Концерн «Союз Енерго» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( виконавець ) від 28.11.2011р. №277. Також до матеріалів справи надані копії податкових накладних виписаних позивачем на адресу покупців товару, копії видаткових накладних, акти приймання робіт, смети кошториси, які підтверджують факт отримання продукції покупцями, тобто всі документи, які підтверджують факт виконання позивачем своїх зобов'язань в межах вищезазначених договорів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достовірності первинних бухгалтерських документів між позивачем і ПП «Електро-лайф», та необґрунтованості висновків відповідача стосовно відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Спецтрубомонтаж» укладено договори від 14.11.2012р. №02084, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець видає загальні відомості щодо інженерного обладнання печей, замовні специфікації згідно додатка 1 до існуючого договору, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах існуючого договору, №294 від 14.06.2010 р., відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку універсального на твердому паливі проточного циклонного газогенератору

На підтвердження виконання умов договору позивачеві виписані податкові накладні № 64 від 16.01.2013р. на суму 52000,0 грн. в т.ч. ПДВ 8666,67 грн., №57 від 15.01.2013р. на суму 44000,0 грн. в т.ч. ПДВ 7333,33 грн., №49 від 14.01.2013р. на суму 52000,0 грн. в т.ч. ПДВ 8666,67 грн., №41 від 11.01.2013р. на суму 56000,0 грн. в т.ч. ПДВ 9333,33 грн., №30 від 09.01.2013р. на суму 56000,0 грн. в т.ч. 9333,33 грн., № 471 від 25.10.2010р. на суму 8000,0 грн. в т.ч. ПДВ 13333,33 грн., №535 від 29.10.2010р. на суму 330000,0 грн. в т.ч. ПДВ 55000,0 грн., підписані акти виконаних робіт

Оплата за умова договору була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується із наявних у матеріалах справи виписок банку.

Подальше використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується долученими до матеріалів справи договором з ВАТ «Всеросійський двічі ордена Трудового Красного Знамені теплотехнічний науково - дослідницький інститут» ( ВАТ «ВТІ» ) ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник ) від 14.03.2013р. №20105 на виконання розділів проектної робочої документації по проекту «КПА. Підвищення КПД печей», відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов»язання по розробці розділів проектної робочої документації на технічне переоснащення об»єктів у відповідності з завданням на проектування ( додаток №1 до договору), а замовник зобов»язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником в порядку, визначеному договором. Відповідно до п.4.1 договору вартість виконаних підрядником робіт по договору узгоджена сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на виконання робіт ( додаток №3 до договору), актом здачі - прийняття робіт від 28.06.2013р.; договором з ВАТ «Український графіт» ( замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» (підрядник) від 20.08.2009р. №804/9024/68, відповідно до якого підрядник зобов»язується на свій ризик виконати, а замовник прийняти та оплатити у відповідності з умовами існуючого договору належним чином виконану підрядником роботу по розробці проектно - кошторисної документації проекту будівництва утилізаціонної котельної та отриманню позитивного висновку від уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування при узгодженні та проведенні комплексної експертизи проектно - кошторисної документації. Відповідно до п.1.2 підрядник зобов»язаний здійснити авторський нагляд за ходом робіт по будівництву утилізаціоннох котельної, п.1.3 терміни та склад виконання робіт вказані в календарному плані, додатку 1, який являється невід»ємною частиною договору, актом здачі - примання робіт за грудень 2010 року.ТОВ «НТП «Котлоенергопром» на адресу ПАТ «Укрграфіт», податковими накладними №98 від 25.11.2009р. на суму 200000,0 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн., №105 від 25.12.2009р. на суму 200000,0 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн. та № 4 від 25.01.2010р. на суму 200000,0 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достовірності первинних бухгалтерських документів між позивачем і ТОВ «Спецтрубомонтаж», та необґрунтованості висновків відповідача стосовно відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Стосовно посилань представника відповідача на акти перевірок від 09.03.2011р. №718/10-018/33677233 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Світ Кассандри - 350» за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р.; від 09.08.2012р. №565/222/37365226 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Костаріка - 10» за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.; від 22.12.2011р. №2497/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія Ф» за вересень, жовтень 2011р.; від 23.01.2012р. №145/224/35987469 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Електро - лайф» за травень, червень 2012р.; від 12.10.2012р. №147/224/35987469 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Електро - лайф» за липень, серпень 2012р.; від 10.2013р. №316/2240/31939034 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж» за 2010р. та січень 2013р., як підстави відмови у задоволенні позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи зі змісту акту перевірки позивача, підставами донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість та прибуток відбулося на підставі встановлення з податкової інформації відомостей, що правочини контрагентів позивача зі своїми контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями свідчать про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, наявності відхилень показників податкової звітності за відповідні періоди. Також згідно ч. 2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 11.06.2013 року № 2205/2240/35072985 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000342240 від 05.07.2013 року яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 533265,0 грн.. в т.ч. за основним платежем - 391598,0 грн., штрафні санкції - 141667,0 грн., належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000342240 від 05.07.2013 року яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 533265,0 грн.. в т.ч. за основним платежем - 391598,0 грн., штрафні санкції - 141667,0 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 820/6038/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.