Рішення № 34187064, 14.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 922/4135/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків про стягнення коштів у сумі 7 547,72 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гур'єв В.М., довіреність №1159 від 12 грудня 2012 року

відповідач - Бочарова Н.В., довіреність від 10 жовтня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ", м. Харків, про стягнення з відповідача на свою користь 7 296,00 грн. заборгованості по орендній платі; 132,01 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання; 96,06 грн. пені; 21,17 грн. 3% річних та 2,48 грн. збитків від інфляції. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором № 365-19 оренди місць у стійках, U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв від 22 серпня 2011 року, який був укладений між сторонами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4135/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 14 жовтня 2013 року.

В призначене судове засідання представники сторін з'явились.

Позивач надав до суду клопотання (вх. № 37943) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, яке задоволено судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду супровідний лист (вх. № 37941), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, який також долучено судом до матеріалів справи.

Позивач підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову не заперечує та позовні вимоги визнає.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22 серпня 2011 року між позивачем - ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) та відповідачем - ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" (орендар) було укладено договір № 365-19 оренди місць у стійках, U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування місце в шафі № 12 висотою 8 Юнітів, розташоване в ЛАЗ Споживачів АТС - 27 у будинку № 4 по вул. Державінській в м. Харкові для розміщення обладнання.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01 серпня 2011 року, який є додатком 1 до договору № 365-19 від 22 серпня 2011 року, позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов договору частину технологічної стійки (шафа № 12) висотою 8 Юнітів (майно), розташоване в ЛАЗ Споживачів АТС - 27 у будинку № 4 по вул. Державінській в м. Харкові для розміщення обладнання.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про послуги та податковою накладною.

Згідно п. 6.1.3 договору, орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.6. договору, згідно показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.

Проте відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань та не оплатив рахунки, виставлені позивачем, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за період з травня 2013 року по липень 2013 року у розмірі 7 296,00 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання за період з травня 2013 року по липень 2013 року у сумі 132,01 грн., які до цього часу не погашені.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з травня по липень 2013 року у розмірі 7 296,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши нарахування заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання за договором № 225-19 оренди нерухомого майна товариства від 10 травня 2011 року за період з травня 2013 року по липень 2013 року, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, а саме в сумі 132,00 грн., в частині стягнення 0,01 грн. суд вімовляє, як в безпідставно нарахованої.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь із відповідача 2,48 грн. інфляційних витрат, 21,17 грн. - суму 3 % річних та 96,06 грн. пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних за період з 28 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року в сумі 21,17 грн. та інфляційних витрат в сумі 2,48 грн. за період з травня 2013 по липень 2013 року (розрахунок, а.с. 19), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 8.2. договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - з 28 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року, суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача (а.с. 19), визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 96,06 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 720,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ", 61002, м. Харків, вул. Сумська, 50 (код ЄДРПОУ 35074228, у т.ч. з п/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", 61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9 (код ЄДОПОУ 25614660, р/р 26008898 в ХОД ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589) заборгованість по орендній платі в сумі 7 296,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 132,00 грн., 21,17 грн. 3% річних, 2,48 грн. збитків від інфляції, 96,06 грн. пені та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 15.10.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 922/4135/13