Постанова № 34187039, 09.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 876/9830/13Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» до Державної податкової служби у Львівській області, Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ( тепер Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Влада Ойл» 04.01.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Львівській області, Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати протиправним та скасувати наказ голови ДПС у Львівській області №888 від 21.12.2012 року «Про проведення фактичних перевірок»; рішення ДПС у Львівській області №27343/10/22-3010/625 від 21.12.2012 року про призначення експертизи; рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №1 від 29.12.2012 року про накладення адміністративного арешту майна; визнати протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова щодо накладення адміністративного арешту на майно ТОВ «Влада Ойл» та дії ДПС у Львівській області щодо призначення експертизи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Влада Ойл» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у зв'язку із неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення по справі.

Так, судом першої інстанції не враховані наступні обставини:

- податковий орган не ознайомив позивача із письмовим зверненням покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення ним установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування, позаяк від попередньої перевірки пройшло більше 12 місяців.( суд не дослідив обставини, за наявності яких може проводитися фактична перевірка, що передбачено п. 80.2 ст. 80 ПК України);

-ТзОВ «Влада Ойл» під час проведення фактичної перевірки надало перевіряючим всі документи на нафтопродукти, що знаходились на АЗС № 4 (журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС № 4,товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 00000012107 від 13.12.2012 р.,сертифікат відповідності та паспорт якості № 427 від 08.11.2012 р. на бензин автомобільний А - 95, виданий ПАТ ТНФПНК «Укртатнафта»);

- податковий орган не наділений повноваженнями на призначення експертизи характеристики та якості товару;

- при арешті майна були відсутні обставини, що складали необхідність такого, зокрема,

невстановлено продаж товарів з порушенням порядку, визначеного законодавством, майно також не визнавалося безхазяйним та був відомий власник( позивач) такого товару( бензину А-95 ).

Не надано правової оцінки тому факту, що з урахуванням відповідності бензину А-95 вимогам ДСТУ4063-2001( проби якого відібрані 21.12.2012 року і названі «рідиною невстановленого походження із запахом бензину») Інспекцією захисту прав споживача прийнято рішення № 0001 від 29.12.2012 р. про скасування вжитих раніше відносно ТзОВ «Влада Ойл» обмежувальних заходів №0001 від 21.12.2012 р.

Судом також безпідставно проігноровано висновок судової експертизи, проведеного Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА у цій адміністративній справі від 15.03.2013 року, згідно якого нафтопродукт, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка,2 (резервуар № 3, акт відбору зразків продукції № 0178 від 21.12.2012р.) є бензином автомобільним марки А-95 згідно ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови».

На погляд апелянта, посилання суду першої інстанції на порушення способу транспортування проб нафтопродукту та відсутність сторін при проведенні експертизи, є помилковим, що не відповідає вимогам закону.

При апеляційному розгляді представник позивача апеляційну скаргу підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Представник Державної податкової служби у Львівській області в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою службою у Львівській області згідно наказу голови ДПС у Львівській області № 888 від 21.12.2012 року «Про проведення фактичних перевірок», на підставі пп.80.2.3, 80.2.6 п. 80 ст.80 Податкового кодексу України та службового допису начальника управління податкового контролю від 21.12.2012 року №75/22-3011, проведено фактичну перевірку АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 2 щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних нагюїв та тютюнових виробів», вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 та інших нормативно- правових актів.

З Акту ( довідки) перевірки від 21.12.2012року № 13/01/2230/37123376 видно, що податковим органом проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, встановлено, що автомобільний бензин марки А-95 ДСТУ 4063-2001 в кількості 4 172,61 л ( по ціні 10,85 грн. за л.) не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показниками «концентрація фактичних смол»,а також він не відповідає представленим до перевірки документам щодо походження бензину та власник його не встановлений. На підставі ст..84 Податкового кодексу України прийнято рішення про проведення експертизи бензину автомобільного А-95.( а.с.42-44)

В межах вищевказаної фактичної перевірки 21.12. 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області (далі за текстом - Інспекція) відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про держави ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції» проведена перевірка характеристик продукції, прийняті наступні рішення та вчинені дії:

-рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про відбір зраз продукції від 21.12.2012р. № 0004 був відібраний зразок бензину А-95, місце проведення експерті (випробовування) ДП УкрНДІНП «МАСМА» за адресою м. Київ, пр. Палладіна, 46 - для ДПС Львівській області;

-рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про відбір зраз продукції від 21.12.2012р. № 0003 був відібраний зразок бензину А-95, місце проведення експерті (випробовування) ПАТ «Концерн Галнафтогаз» за адресою, м. Львів, вул. Пластова,

(Акти відбору зразків продукції № 0178 від 21.12.2012р. та№ 0177 від 21.12.2012р.)( а.с.31.32,37,38).

Слід зазначити, що Інспекцією прийнято рішення про вжиття обмежувальних заходів, тобто про тимчасову заборону реалізації бензину марки А-95 на АЗС № 4 до отримання результатів експертизи, проте за результаатми протоколу випробувань від 26.12.2012 року, яким встановлено відповідність бензину А-95 вимогам ДСТ, обмежувальні заходи були скасовані.( а.с.39).

Протоколом №1 про тимчасове затримання згідно п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України податковим органом від 29.12.2012 року було затримано і вилучено бензин А-95 ТОВ «Влада Ойл» АЗС № 4 у загальній кількості 4172,61 літрів загальною вартістю 45 272,82 (Сорок п'ять тисяч двісті сімдесят дві гривні 82 копійки), як «рідину невстановленого походження із запахом бензину». ( а.с.57-58).

На підставі відомостей, зазначених у Протоколі № 1 від 29.12.2012 року начальником ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято Рішення про накладення адміністративного арешту майна № 1 від 29.12.2012 року (далі за текстом - Рішення №1), в якому зазначено накласти тимчасовий адміністративний арешт майна, власник якого не встановлений, що міститься за адресою м. Львів, вул. Персенківка, 2, АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл» на загальну суму 45 272,82, після чого було здійснено опечатування резервуару.( а.с.59).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності проведення перевірки позивача, а також висновку лабораторного дослідження паливно-мастильних матеріалів Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, що проведено згідно призначеної експертизи ДПС у Львівській області, яким надані на дослідження проби бензину А- 95, що відібрані на АЗС № 4, не відповідають вимогам ДСТУ 4063- 2001 «Бензини автомобільні Технічні умови».

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про правомірність оспорюваного наказу про проведення фактичної перевірки відповідачем, проте висновок суду про правомірність дій та рішень відповідачів щодо призначення експертизи та арешту майна товариства є помилковим.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентовано нормами ст. 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України ( надалі ПК України), фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3.);

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ПК України.

Допуск посадових осіб органів державної податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України.

Так. посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Крім того, згідно з п, 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Як видно з матеріалів справи, наказ Державної податкової служби у Львівській області № 888 від 21.12.2012 року «Про проведення фактичних перевірок» видано на підставі пп.80.2.3, 80.2.6 п. 80 ст.80 Податкового кодексу України та службового допису начальника управління податкового контролю від 21.12.2012 року №75/22-3011.(а.с.8,9)

Остання подана начальником управління податкового контролю 21.12.2012 року голові ДПС у Львівській області у зв»язку з надходження скарги гр..ОСОБА_3 18.12.2012 року, що просив відреагувати на неякісний пальне та невидачу касових чеків при заправці свого автомобіля позивачем ( а.с.127,128).

Оскільки письмове звернення покупця (споживача) до податкового органу згідно, пп.80.2.3 ПК України було, то посилання апелянта на порушення порядку подачі такого звернення та інші доводи є безпідставними, а відтак наказ Державної податкової служби у Львівській області № 888 від 21.12.2012 року «Про проведення фактичних перевірок» є правомірним.

21.122012 року рішенням голови Державної податкової служби у Львівській області на підставі ст.84 ПК України було призначено експертизу бензину А-95, що реалізується позивачем, в ході якої дослідити її відповідність діючим стандартам.( а.с.41).

Згідно ст.84 ПК України експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю необхідні спеціальні знання.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 61.2 ст. 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;

Поряд з тим, згідно ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 2 зазначеного Закону чітко визначено, що «дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства та касових операцій, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів...».

Відповідно до вимог п.п.2,3 ч.1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок кошти державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування) (ч. 4 п.1 ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»)

Згідно «Переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 року № 573,органи Державної податкової служби України не включено до складу зазначеного переліку, а тому вони не є органами ринкового нагляду і не мають відповідних повноважень.

Отже, виходячи з функцій державної податкової служби та вищевказаних норм, доводи апелянта,що органи державної податкової служби України не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України, є підставними, а тому дії та рішення податкового органу щодо призначення експертизи бензину А-95 є неправомірними.

Колегія суддів також вважає, що судом безпідставно не взято до уваги висновок експертизи Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА від 15.03.2013 року, згідно якого нафтопродукт, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка,2 (резервуар № 3, акт відбору зразків продукції № 0178 від 21.12.2012р.) є бензином автомобільним марки А-95 згідно ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови», оскільки не вбачає порушення порядку проведення такої.( а.с.192-195 ).

Зрештою, суд першої інстанції не звернув увагу на рішення Інспекції про скасування обмежувальних заходів від 26.12.2012 року, які були скасовані, у зв»язку з відповідністю бензину А-95 вимогам ДСТ.( а.с.39).

Згідно ст.94.7 ПК України арешт майна може бути застосовано до товарів, що продаються чи переміщаються з порушенням законодавства, якщо власника не встановлено.

Перевіряючи правильність висновку суду першої інстанції щодо рішення та дій відповідача по затриманню та арешту майна, колегія звертає увагу на те, що згідно акту перевірки від 21.12.2012 року позивачем представлено документи на вищевказаний бензин, зокрема, журнал обліку надходжень нафтопродуктів АЗС № 4 ТзОВ «Влада Ойл», товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 13.12.2012 року № 00000012107, сертифікат відповідності та паспорт від 08.11.2012 року на бензин автомобільний А-95, виданий «ПАТ «Укрнафта» ( а.с.44 ).

Висновок податкового органу, з чим погодився суд першої інстанції, про безхазяйність бензину А-95 грунтується не на первинних документах, які вказані судом вище, а на припущенні про неякісний бензин, що, думку колегії суддів, є невірним.

В матеріалах справи також відсутні докази про порушення законодавства при його реалізації.

Накінець, право власності на бензин А-95 ТОВ «Влада Ойл» АЗС № 4 у загальній кількості 4172,61 літрів загальною вартістю 45 272,82 грн. підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2013 року та постановою Львівського господарського апеляційного суду від 18.03.2013 року.( а.с.229-239).

За таких обставин у податкового органу були відсутні підстави для затримання та арешту майна позивача.

Відповідно до п.1, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, твердження суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, разом з тим доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її слід задовольнити частково.

Відповідно до ст..94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, слід відшкодувати частково, зокрема на проведення експертизи .

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.1, 4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі №813/174/13-а скасувати і прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова щодо накладення адміністративного арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» та дії Державної податкової служби у Львівській області щодо призначення експертизи.

Скасувати рішення Державної податкової служби у Львівській області №27343/10/22-3010/625 від 21.12.2012 року про призначення експертизи та рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №1 від 29.12.2012 року про накладення адміністративного арешту майна.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Влада Ойл» 1299,49 грн. на проведення судової експертизи.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.Р. Курилець

Постанова у повному обсязі складена 14.10.2013 року.