Постанова № 34186571, 15.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6676/13-a

категорія 8.2

15 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок"" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок"" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 13 вересня 2013 року № 000109222 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 128100, 00 грн. основного платежу і 64050, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 000108222 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 122000, 00 грн. за основним платежем і 61000, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки контролюючого органу про формування витрат і податкового кредиту по господарським операціям з постачальником Товариством з обмеженою відповідальність "Альфакем Україна", що має в ланцюгах постачання (ТОВ "Квік-Принт", ТОВ "Тонкар") ознаки "фіктивності", не перебуває за місцем знаходження, у податкових і видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не розшифровані підписи покупця і продавця товару, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. З такими висновками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області позивач не погоджується, оскільки податкові накладні, видані ТОВ «Альфакем Україна», відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Придбання товару, розрахунки з постачальником відображено в бухгалтерському обліку у відповідних відомостях. Придбаний товар використаний в господарській діяльності Товариства в оподатковуваних ПДВ операціях, що також підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку позивача. Первинні документи, які фіксують господарські операції, свідчать про реальність проведених господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Альфакем Україна». Вказаний постачальник на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних мав цивільну правоздатність і дієздатність, мав право укладати будь-які не заборонені законом господарські договори, був зареєстрований платником ПДВ, мав свідоцтво платника ПДВ та індивідуальний податковий номер, перебував на податковому обліку в органах Міндоходів України за своїм місцезнаходженням, відомості про нього і його виконавчий орган містилися в ЄДРПОУ, таким чином господарська діяльність ТОВ «Альфакем Україна» була повністю легалізована компетентними державними органами. Податкове законодавство України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування витрат і податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що оспорювані рішення скасуванню не підлягають, оскільки прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки про формування витрат і податкового кредиту по господарським операціям з постачальником Товариством з обмеженою відповідальність "Альфакем Україна", що має в ланцюгах постачання підприємства з ознаками "фіктивності", не перебуває за місцем свого знаходження, у податкових і видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не розшифровані підписи покупця і продавця товару, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок"" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року виявлено порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 128100, 00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 122000, 00 грн. за травень 2012 року.P>

За результатами перевірки складено акт № 397/22-2/33309435 від 30 серпня 2013 року (а.с. 17-48).

На підставі вказаного акта 13 вересня 2013 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 000109222 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 128100, 00 грн. основного платежу і 64050, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 000108222 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 122000, 00 грн. за основним платежем і 61000, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо нарахування зобов'язання по податку на прибуток.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 29), підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за умови включення до складу витрат, витрати по операціям по придбанню товарів, робіт, послуг, що є недійсними, вони підлягають коригуванню до зменшення в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальність "Альфакем Україна", що має в ланцюгах постачання (ТОВ "Квік-Принт", ТОВ "Тонкар") ознаки "фіктивності", не перебуває за місцем знаходження.

Таким чином, встановлено завищення підприємством витрат у сумі 610000, 00 грн. за півріччя 2012 року, а саме: включено до складу собівартості виготовленої продукції та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по придбанню у ТОВ "Альфакем Україна" сировини (хрому) на 610000, 00 грн. за 2012 рік.

Згідно з інформацією, що надійшла до ДПІ у м. Житомирі від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, встановлено, що постачальником позивача було підприємство, що підпадає під ознаки "фіктивності".

Факт проведених операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "УПК "Крок"" не підтверджується при врахуванні реального часу здійснення операцій, згідно матеріалів перевірки, що надійшли з ДПІ, де стоїть на обліку вищезазначений контрагент-постачальник, не підтверджено операції, по яких надавалися товари (роботи, послуги) від продавців (постачальників) до покупця, прийняття, оприбуткування та надання послуг відповідно до вищезазначених документів.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи підтверджено, що 07 травня 2012 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" (Виконавець) укладено договір поставки № 10/05 (а.с. 133-135), за умовами якого Виконавець зобов'язується поставити у обумовлені даним Договором строки Замовникові товар (хром) вартістю 610000, 00 грн., у тому числі 122000, 00 грн. ПДВ, а Замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Виконання умов вказаного договору підтверджується податковими накладними (а.с. 98-111), прибутковими накладними на склад (а.с. 112-125), накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с. 126-131), банківськими виписками (а.с. 136-139), рахунками-фактурами (а.с. 140-141, 144, 147, 150, 156, 159, 161, 165, 168, 171, 174, 177), товарно-транспортними накладними (а.с. 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178), видатковими накладними (а.с. 143, 146, 149, 152, 153, 155, 158, 162, 164, 167, 170, 173, 176), копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Договір, укладений між Товариством та ТОВ "Альфакем Україна", спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо фіктивності господарських операцій є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Також Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування розміру витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат вартість хрому, отриманого від ТОВ "Альфатек Україна", тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 192150, 00 грн. є необґрунтованим.

Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Перевіряючими в акті перевірки (а.с. 34-36) зазначено, що підприємством віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 122000, 00 грн., сформований по операціям з ТОВ "Альфакем Україна" за травень 2012 року.

Податкові і видаткові накладні, товарно-транспортні накладні складені з порушеннями, а саме: не розшифровані підписи покупця і продавця товару, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Товариство з обмеженою відповідальність "Альфакем Україна" має в ланцюгах постачання (ТОВ "Квік-Принт", ТОВ "Тонкар") ознаки "фіктивності", не перебуває за місцем знаходження.

Господарські операції між позивачем і постачальником ТОВ "Альфакем Україна" не підтверджуються виходячи із відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);P>

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вже було встановлено судом, 07 травня 2012 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" (Виконавець) укладено договір поставки № 10/05 (а.с. 133-135), за умовами якого Виконавець зобов'язується поставити у зумовлені даним Договором строки Замовникові товар (хром) вартістю 610000, 00 грн., у тому числі 122000, 00 грн. ПДВ, а Замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Виконання умов вказаного договору підтверджується податковими накладними (а.с. 98-111), прибутковими накладними на склад (а.с. 112-125), накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с. 126-131), банківськими виписками (а.с. 136-139), рахунками-фактурами (а.с. 140-141, 144, 147, 150, 156, 159, 161, 165, 168, 171, 174, 177), товарно-транспортними накладними (а.с. 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178), видатковими накладними (а.с. 143, 146, 149, 152, 153, 155, 158, 162, 164, 167, 170, 173, 176), копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доказів щодо нікчемності договору № 10/05 від 07 травня 2012 року та рішень суду про визнання його таким відповідачем не надано. Не надано також відповідачем як суб'єктом владних повноважень і доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також припинення як юридичної особи і скасування реєстрації платника ПДВ ТОВ"Альфакем Україна".

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Також Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за травень 2012 року на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям з ТОВ "Альфакем Україна" та на підставі норм Податкового кодексу України, відтак, нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість Товариству з цих підстав проведено контролюючим органом неправомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 13 вересня 2013 року № 000109222 та № 000108222 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 13 вересня 2013 року № 000109222 та № 000108222.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" 3751, 50 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 17 жовтня 2013 р.