Постанова № 34186396, 17.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року № 813/4983/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Петролюк А.М.;

від відповідача - Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Галицький промисловий альянс» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Галицький промисловий альянс» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 року за №0000262200 та від 10.06.2013 року за №0000432200.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України, допущено заміну відповідача правонаступником ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позивачем уточнено позовні вимоги, у зв'язку з чим він просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200 та від 10.06.2013 року за №0000432200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього на 1066216 грн. 00 коп., з яких 750980 грн. 00 коп. за основним платежем та 315236 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач в позовній заяві стверджує, що оскільки скасовано постанову про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, а перевірка проводилась на підставі постанови слідчого у згаданій кримінальній справі, підстави для її (перевірки) проведення відсутні. Також, позивач вважає, що право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Не погоджується позивач із висновками контролюючого органу про нікчемність правочинів, оскільки останній не наділений такими повноваженнями. Крім цього, позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03). Крім того, позивач вважає, що він у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі первинних бухгалтерських документів сформував податковий кредит по господарських операціях з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 Позивач звертає увагу суду і на те, що відповідачем в

порушення п.86.9 ст.86 ПК України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. При цьому, контролюючий орган вважає, що первинними бухгалтерськими документами не підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 Також, відповідач вважає, що ним не було порушено вимог п.86.9 ст.86 ПК України. Крім того, відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог п.200.4 ст.200 ПК України завищено на 1704 грн. 00 коп. значення показника рядка 21 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової документальної виїзної перевірки ТзОВ «Галицький промисловий альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з фізичною особою підприємця ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року відповідачем складено акт №4/2200/30477070 від 14.03.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1126470 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 750980 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 375490 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 750980 грн. 00 коп.

В процесі адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Львівській області рішенням від 06.06.2013 року за №2429/10/10-2005/166 податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200 в частині 59403 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції було скасовано та донараховано 1704 грн. 00 коп. основного платежу.

У даному рішенні контролюючим органом вищого рівня зазначено про порушення платником податків положень п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого завищено на 1704 грн. 00 коп. значення показника рядка 21 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

За наслідками даного рішення позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за №0000432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1068772 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 752684 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 316088 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшовши до висновку про відсутність здійснення господарської операції з врахуванням того, що у контрагента позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відсутні трудові ресурси, складське приміщення, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях.

Так, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (продавець) та позивачем (покупець) укладено договори купівлі-продажу №0401 від 01.04.2011 року та №1410 від 14.10.2011 року, за умовами яких передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві у власність визначений товар, а покупець зобов'язаний прийняти цей товар і оплатити його вартість на умовах цих договорів.

В підтвердження виконання даних договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдову відомість розрахунків з контрагентом, виписки з особового рахунку.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та контрагентом - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшовши до висновку про те, що у фізичної особи - підприємця відсутні трудові ресурси, складське приміщення, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а тому згадані правочини мають ознаки безтоварності.

Такі висновки ґрунтуються на актах Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська №357/17-2-2-НОМЕР_1 від 25.01.2013 року, №2733/17-2/НОМЕР_1 від 18.07.2012 року, №4523\17-2/НОМЕР_1 від 26.10.2012 року.

Також, в підтвердження обставин фактичного здійснення згаданих господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено договори оренди нежитлових приміщень та акти прийому передачі приміщення в оренду, в підтвердження обставин наявності складських приміщень; товарно-транспортні накладні, договір №0315/1 перевезення вантажу від 15.03.2011 року та акт звіряння розрахунків від 04.01.2013 року в підтвердження обставин транспортування товарно-матеріальних цінностей; сертифікати якості, якісні посвідчення, заводські сертифікати, протоколи кваліфікаційних випробувань, паспорти станків.

Згадані документи беруться судом до уваги, з врахуванням положень п.44.6 ст.44 ПК України, оскільки зазначені документи не підтверджують показників податкової декларації, а лише є тими доказами, які вказують на обставини фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, судом досліджувались обставини походження цих документів та неможливість представлення їх під час перевірки, на що представник позивача обґрунтовано пояснив, що обов'язку зберігання таких документів у нього немає, а тому такі були витребувані від контрагентів.

Крім того в матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи (договори, довіреності, видаткові накладні та докази здійснення оплати за отриманий товар), які вказують на використання позивачем у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей отриманих від фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи та документи, які підтверджують транспортування, якість товарно-матеріальних цінностей. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_2, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за НОМЕР_3 та довідка про взяття на облік платника податків, на підставі яких діяв контрагент позивача фізична особа - підприємець ОСОБА_4

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на обставини пов'язані з порушенням кримінальної справи проти ОСОБА_4, оскільки при прийнятті податкового повідомлення-рішення, як вбачається з акта перевірки, такі контролюючим органом до уваги не брались.

Також, судом не беруться до уваги посилання позивача на положення п.86.9 ст.86 ПК України, оскільки редакція згаданої норми на час проведення перевірки не містила та не містить обмежень з приводу прийняття податкових повідомлень-рішень, які стосуються платника податків проти посадових осіб якого не розпочато кримінальне провадження.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання позивача пов'язані з нікчемністю, оскільки відповідачем у справі в акті перевірки не зроблено посилань на такі обставини. На ці обставини робиться посилання лише в актах Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, які не є предметом судового дослідження.

Також, суд з врахуванням положень підп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України, згідно якого податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, та з врахуванням того, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200 було частково скасовано рішенням від 06.06.2013 року за №2429/10/10-2005/166, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за №0000432200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього на 1066216 грн. 00 коп., з яких 750980 грн. 00 коп. за основним платежем та 315236 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за №0000432200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього на 1066216 грн. 00 коп., з яких 750980 грн. 00 коп. за основним платежем та 315236 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» (код ЄДРПОУ 30477070), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського,8, 1115 грн. 48 коп. (одна тисяча сто п'ятнадцять гривень сорок вісім копійок) сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 жовтня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк