Постанова № 34186378, 15.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року № 813/6786/13-а

11 год. 38 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Матяш С.І,

представника позивача Деньковича М.В., представника відповідача Чубак Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

5 вересня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000502200 та № 0000512200 від 17.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності угод позивача з контрагентами ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» та ПП «Один Два Три» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту та валових витрат у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні, поданому представником відповідача у судовому засіданні 04.10.2013 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 57929,53 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 2389,50 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» та ПП «Один Два Три». Звертає увагу, що у позивача відсутні усі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операції із вказаними контрагентами, а у поданих до перевірки документах наявні розбіжності. Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» та ПП «Один Два Три».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» зареєстровано 19.05.2000 року відповідно до копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців Серія ААВ № 591914; узято на облік в органах ДПС 24.05.2000 року за № 18328, що підтверджено довідкою № 699 від 16.11.2011 року.

У період з 18.06.2013 року по 25.06.2013 року Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БК Добробут», про що складено Акт № 809/2200/30993829 від 03.07.2013 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП «Один Два Три» за період з 01.10.2010 року по 30.10.2010 року та з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 138.1.1. п 138.1., п. 138.2., п. 138.4. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 57929,53 грн. а також вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 2389,50 грн.

17.07.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 809/2200/30993829 від 03.07.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000502200, яким за порушення п. п. 138.1.1. п 138.1., п. 138.2., п. 138.4. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 57929,53 грн., у тому числі основний платіж 57929,53 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 0 грн.

17.07.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 809/2200/30993829 від 03.07.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000512200, яким за порушення п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 2986,88 грн., у тому числі основний платіж 2389,50 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 597,38 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1., п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ПП «Один Два Три» позивачем надано копії:

- договору підряду № 05/03-03 від 05.03.2010 року, укладеного ТзОВ «Добробут Левандівки» (після зміни назви - ТзОВ «БК Добробут») (замовник) та ПП «Один Два Три» (виконавець) про виконання загально будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Бортнянського, 50;

- податкових накладних № 960 від 04.10.2010 року на суму 5764 грн. та № 989 від 07.10.2010 року на суму 8573 грн.;

- виписки з банківського рахунку за 04.10.2010 року та за 07.10.2010 року про оплату ПП «Один Два Три» коштів у сумі 14337 грн. відповідно до рахунків № 04/10-01 від 04.10.2010 року та № 07/10-01 від 07.10.2010 року;

- картки рахунку 6852 контрагенти: ПП «Один Два Три» за 01.01.2008 року-31.12.2012 року.

Суд зазначає, що із долучених позивачем до матеріалів справи первинних документів не можна дійти висновку про реальність господарських операцій, їх використання у господарській діяльності позивача. На пропозицію суду позивачем не додано до матеріалів справи будь-яких інших первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, таких як: акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, рахунки № 04/10-01 від 04.10.2010 року та № 07/10-01 від 07.10.2010 року, інші наявні первинні документи чи інші докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Один Два Три», їх використання у господарській діяльності позивача. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що контрагентом позивача виконано великий обсяг робіт, тому не уточнювалось, які саме роботи було виконано. Відтак, Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ПП «Один Два Три» та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом, слід відмовити.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1., п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» позивачем надано копії:

- договору про надання послуг від 01.08.2011 року, укладеного ТзОВ «Добробут Левандівки» (після зміни назви - ТзОВ «БК Добробут») (замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (виконавець) про надання послуг із виготовлення вікон на загальну суму 302241 грн.;

- податкової накладної № 926 від 29.07.2011 року на суму 302242 грн.;

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 31.08.2011 року про виконання робіт на загальну суму 302241 грн. без зазначення підстави виконання таких робіт;

- акта списання № СпТ-0028 від 22.07.2011 року на суму 90758,73 грн.;

- картки рахунку 6852 контрагенти: ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за 01.01.2008 року-31.12.2012 року;

- виписки із банківського рахунку від 18.08.2011 року про оплату за виготовлення вікон відповідно до рахунку № 002 074 від 29.07.2011 року на суму 30000 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку, що реального надання послуг за договором, укладеним між ТзОВ «БК Добробут» та «Будівельна компанія АТР Груп» не було, оскільки в матеріалах справи наявний договір про надання послуг від 01.08.2011 року, податкова накладна від 29.07.2011 року виписана на підставі договору від 01.07.2011 року, який позивачем на пропозицію суду до матеріалів справи не долучено, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний 31.08.2011 року, проте не вказано на виконання якого саме договору. Встановлення справжнього виконавця робіт виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з контрагентом позивача ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» є безтоварними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині позивачем до справи не додано. Відтак, Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом, слід відмовити.

Досліджені під час розгляду справи докази та встановлені фактичні обставини свідчать про законність прийнятих за наслідками податкової перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Досліджені під час судового розгляду справи докази переконують у безпідставності позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Враховуючи наведене Суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення відповідачем його законних прав, свобод та інтересів відповідачем, не надав доказів протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000502200 та № 0000512200 від 17.07.2013 року слід відмовити.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 18 жовтня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.