Рішення № 34186395, 17.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа № 911/2541/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Іванченко І. М. (довіреність № 340 від 27.08.2012 р.);

від відповідача: Завальна О. В. (довіреність від 29.08.2012 р., зареєстрована в реєстрі за № 864);

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Торговий дім Поляков", м. Черкаси

до Фізичної особи - підприємця Олексієнка Анатолія Івановича, м. Боярка

про стягнення 4 649, 05 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП „Торговий дім Поляков" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП Олексієнка А. І. про стягнення 4 487, 74 грн. основної заборгованості, 68, 21 грн. пені, 93, 10 грн. 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 2770 від 20.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2541/13 за позовом ПП „Торговий дім Поляков" до ФОП Олексієнка А. І. про стягнення 4 649, 05 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.07.2013 р.

17.07.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 283 від 17.07.2013 р. про зменшення позовних вимог, у якій він повідомляє суд про повне погашення відповідачем основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 68, 21 грн. пені, 93, 10 грн. 20 % річних.

17.07.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Заява № 283 від 17.07.2013 р. позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив суд про повне погашення основної заборгованості, та надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні частково.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 2770, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно п. 1.2. договору сума товару, що передасться покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір вважасться укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2011 р., а в частині зобов'язань до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем у квітні 2013 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 4 939, 62 грн., що підтверджується видатковою накладною № КК-0072617 від 27.04.2013 р. на суму 1 451, 88 грн., видатковою накладною № КК-0072678 від 27.04.2013 р. на суму 3 487, 74 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було повністю виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 4 939, 62 грн. (3 939, 62 грн. - до звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області, 1 000, 00 грн. - після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується фіскальним чеком № 0000430369 від 10.05.2013 р. на суму 451, 88 грн., фіскальним чеком № 0000447772 від 19.06.2013 р. на суму 3 487, 74 грн., фіскальним чеком № 0000451303 від 28.06.2013 р. на суму 1 000, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення з відповідача на свою користь 4 487, 74 грн. основної заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 2770 від 20.10.2011 р.

Крім того, як було зазначено вище, після звернення позивачем із даним позовом в суд відповідачем було остаточно виконано свій обов'язок по оплаті поставленого товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 000, 00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0000451303 від 28.06.2013 р. на суму 1 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Із наданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 17.07.2013 р. відповідач остаточно виконав свій обов'язок по оплаті товару за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 1 000, 00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0000451303 від 28.06.2013 р. на суму 1 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була частково (остаточно) погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті поставленого товару, що є предметом спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ФОП Олексієнка А. І. на користь ПП „Торговий дім Поляков" основної заборгованості по оплаті поставленого товару за договором на суму у розмірі 1 000, 00 грн. на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості на суму 3 487, 74 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 цього ж кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 цього ж кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору та на його виконання та ще до моменту звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3 939, 62 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0000430369 від 10.05.2013 р. на суму 451, 88 грн., фіскальним чеком № 0000447772 від 19.06.2013 р. на суму 3 487, 74 грн., наявними у матеріалах справи.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, за період дії договору та на його виконання та ще до моменту звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару за договором поставки № 2770 від 20.10.2011 р. та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3 939, 62 грн., то суд дійшов висновку, що відповідно до ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті товару на суму 3 939, 62 грн. за договором поставки № 2770 від 20.10.2011 р. припинились шляхом їх належного виконання, а тому позовна вимога позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості на суму 3 487, 74 грн. за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № 2770 від 20.10.2011 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 12.05.2013 р. по 18.06.2013 р. всього на загальну суму 68, 21 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р., крім цього, збитки від інфляції та 20 % річнихвід суми боргу за весь час прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 12.05.2013 р. - по 18.06.2013 р., сума основної заборгованості - 4 487, 74 грн., кількість днів заборгованості - 38 днів, розмір облікової ставки НБУ - 7, 50 % та 7, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення4487.7412.05.2013 - 09.06.2013297.5000 %0.041 %*53.484487.7410.06.2013 - 18.06.201397.0000 %0.038 %*15.494 487, 74 грн. х 7, 50 % х 2 х 29/365 = 53, 48 грн.

4 487, 74 грн. х 7, 00 % х 2 х 9/365 = 15, 49 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором поставки № 2770 від 20.10.2011 р. у вищевказані періоди становить 68, 98 грн.

Оскільки, розмір пені від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 68, 21 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 20 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 12.05.2013 р. по 18.06.2013 р. всього на загальну суму 93, 10 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р., крім цього, збитки від інфляції та 20 % річнихвід суми боргу за весь час прострочення.

Розрахунок 20 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 20 % річних від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 12.05.2013 р.- по 18.06.2013 р., сума основної заборгованості - 4 487, 74 грн, кількість днів заборгованості - 38 днів, розмір річних - 20, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів4487.7412.05.2013 - 18.06.20133820 %93.444 487, 74 грн. х 0, 20 % х 38/365 = 93, 44 грн.

Отже, загальний розмір 20 % річних від суми основної заборгованості за договором поставки № 2770 від 20.10.2011 р. у вищевказані періоди становить 93, 44 грн.

Оскільки, розмір 20 % річних від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 20 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 93, 10 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що добровільне погашення відповідачем частини суми основної заборгованості, що є предметом спору, у розмірі 1 000, 00 грн., відбулось після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в суд і після порушення судом провадження у справі за таким позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Олексієнка Анатолія Івановича (ідентифікаційний номер 1700309712) на користь Приватного підприємства „Торговий дім Поляков" (ідентифікаційний код 32268131) 68 (шістдесят вісім) грн. 21 (двадцять одна) коп. пені, 93 (дев'яносто три) грн. 10 (десять) коп. 20 % річних та судові витрати 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 77 (сімдесят сім) коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця Олексієнка Анатолія Івановича на користь Приватного підприємства „Торговий дім Поляков" основної заборгованості на суму у розмірі 1 000, 00 грн.

4. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

16 серпня 2013 р.