Рішення № 34179068, 09.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" жовтня 2013 р. Справа № 911/3170/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Текро», м. Київ

до відповідача публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита», смт. Калита Броварського району

про стягнення 582000,00 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Крутько М.Д., уповноважений, довіреність від 16.09.2013р. б\н;

від відповідача: Куприянський Б.О., уповноважений, довіреність від 12.08.2013р. б/н;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Текро», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 12.08.2013р. до відповідача - публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита», смт. Калита Броварського району Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 582000,00 грн. основної заборгованості за Договором поставки №61 від 12.02.2009р., та покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої господарські зобов'язання за Договором поставки №61 від 12.02.2009р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Текро» (постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Агрокомбінат Калита» (покупець), в результаті чого за відповідачем рахується основна заборгованість за отриманий та неоплачений товар в сумі 582000,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3170/13 та призначено справу до розгляду.

02.09.2013р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач, відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду справи по суті, не змінюючи підстав позову, заявляє про збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 792000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що під час подання позовної заяви позивачем не було враховано та заявлено в позові ще одну видаткову накладну, за якою позивач здійснював поставки відповідачу товару на виконання спірного договору поставки від 12.02.2009р. №61, а саме не було враховано поставку за накладною від 30.07.2013р. № ТК-0001452 на суму 210000.00 грн.

В судовому засіданні 17.09.2013р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, за таких обставин справа розглядається в редакції позовних вимог, викладених у вказаній заяві від 02.09.2013р. про стягнення з відповідача 792000,00 грн. основного боргу за договором поставки від 12.02.2009р. № 61.

В судовому засіданні 17.09.2013р. судом відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 01.10.2013р. до 10 год. 15 хв., а потім до 09.10.2013р. до 14 год. 15 хв., про що представникам сторін було повідомлено особисто під розпис.

У відзиві на позов від 01.10.2013р. відповідач проти позову заперечує та просить суд позовні вимоги відхилити як безпідставні та незаконні. Відповідач твердить, що не отримував товар за видатковою накладною від 30.07.2013р. № ТК-0001452. Відповідач твердить, що матеріали справи не містять довіреності на одержання уповноваженим представником відповідача товару за вказаною видатковою накладною, а сама видаткова накладна не була підписана уповноваженою особою відповідача. Відповідач твердить, що оскільки факт проведення позивачем господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань за спірним Договором поставки, не підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, відповідно, в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару в тому обсязі, про який вказано в позовній заяві.

В судовому засіданні 09.10.2013р. суд ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотань про призначення у справі експертизи (почеркознавчої та бухгалтерської) з мотивів, зазначених в ухвалі.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Текро», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Текро»), до відповідача - публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита», смт Калита Броварського району Київської області (далі по тексту - ПАТ «АК «Калита»), вислухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

12.02.2019р. між ТОВ «Текро» (постачальник) та СВАТ «Агрокомбінат «Калита» (покупець) було укладено Договір поставки №61 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передавати товар (кормові добавки, ветеринарні препарати, консерванти тощо, що використовуються у тваринництві, птахівництві, сільському господарстві) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар та сплачувати за нього. Відповідно до умов Договору:

- Товар поставляється покупцю окремими партіями на підставі заявок покупця, які передаються через електронні засоби зв'язку, по факсу, поштою або через представника покупця (пункт 3.1 Договору);

- Постачання товару здійснюється на умовах «Фрахт/перевезення оплачений до…» (СРТ) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2000року. По окремим партіям за згодою сторін поставка може здійснюватися на умовах «Франко завод» (EXW) (пункт 3.4 Договору);

- Перехід права власності відбувається в момент поставки, що оформляється відповідними видатковими накладними. У будь-якому випадку факт отримання товару покупцем та підписання відповідних накладних свідчить про досягнення згоди щодо найменування товару, асортименту, одиниці виміру, загальної кількості, вартості за одиницю товару та загальної вартості товару (пункти 3.5, 4.2 Договору);

- Покупець оплачує поставлений товар за ціною, зазначеною у відповідних видаткових накладних на кожну партію товару на умовах відстрочки платежу в строк не пізніше 14 днів від дати поставки (пункти 4.1, 4.3 Договору);

- За порушення строків оплати товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару (пункт 6.2 Договору);

- За порушення строків розрахунків за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день затримки розрахунку (пункт 6.3 Договору);

- Договір діє до 31.12.2010р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до закінчення, даний договір вважається пролонгованим до 31.12.2011р.(розділ 7 Договору).

Додатковою угодою №1 від 30.12.2011р. до Договору сторони внесли зміни до найменування покупця - Публічне акціонерне товариство «Агрокомбінат «Калита» замість сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» та продовжили його дію до 31.12.2012р., зазначивши, що у випадку, коли жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, то Договір вважається пролонгованим до 31.12.2013р.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань ТОВ «Текро» поставив відповідачу ПАТ «АК «Калита» товар на загальну суму 824000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії підписаних повноважними представниками обох сторін та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних та відповідних ним товарно-транспортних накладних (оригінали яких були надані для огляду в судовому засіданні), а саме:

від 25.06.2013р. № ТК-0001230 на суму 202000,00 грн.,

від 08.07.2013р. № ТК-0001301 на суму 202000,00 грн.,

від 23.07.2013р. № ТК-0001392 на суму 210000,00 грн.,

від 30.07.2013р. № ТК-0001452 на суму 210000,00 грн.

Зазначений товар був отриманий повноважним представником відповідача за довіреностями на отримання цінностей (копії залучені до матеріалів справи, оригінали надані для огляду в судовому засіданні), а саме:

від 04.06.2013р. 12 ААГ № 553845 (дійсна до 30.06.2013р.);

від 04.07.2013р. ААД № 731008 (дійсна до 31.07.2013р.).

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 4.3 Договору покупець зобов'язаний оплатити 100% вартості кожної партії товару в строк не пізніше 14 календарних днів від дати поставки.

Як свідчать залучені до матеріалів справи копії банківських виписок, поданих позивачем, та копії платіжних доручень, поданих відповідачем, відповідач за отриманий товар сплатив лише частково, а саме сплатив платіжним дорученням від 01.07.2013р. № 19985 суму 32000,00 грн. з призначенням платежу «за предстартер «Селтек» (договір №61) згідно рахунку від 25.06.2013р., в тому числі ПДВ 5333,33 грн.».

Всі інші подані відповідачем копії платіжних доручень свідчать про оплату раніше поставленого товару, за накладними, які не заявлялися позивачем до стягнення і не є предметом розгляду справи:

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ПАТ «АК «Калита» свого зобов'язання за Договором, який полягає в простроченні оплати поставленого товару в сумі 824000,00 грн. - 32000,00 грн. = 792000,00 грн.

Відповідач заперечує факт отримання товару від позивача за останньою накладною від 30.07.2013р. № ТК-0001452 на суму 210000,00 грн., відповідно заперечує наявність свого обов'язку сплачувати за вказаний товар.

Зазначені твердження відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

На підтвердження здійснення між позивачем та відповідачем господарської операції з поставки 30.07.2013р. товару (предстартер «Селтек») на суму 210000,00 грн. позивачем надано суду оригінал видаткової накладної, засвідченої печатками обох сторін; та оригінал податкової накладної від 30.07.2013р. №199 з квитанцією про реєстрацію вказаної податкової накладної та копією реєстру податкових накладних за липень 2013р.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 28.02.2012р. у справі № 5002-8/481-2001 та пункт 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Крім того, згідно до ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Відповідно до статті 47 розділу ІІІ Статуту Автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. №401, товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Відповідно до статті 72 Статуту Автомобільного транспорту, автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.

На підтвердження здійснення між позивачем та відповідачем господарської операції з поставки 30.07.2013р. товару (предстартер «Селтек») на суму 210000,00 грн. позивачем надано суду оригінал товарно-транспортної накладної ТТН 2442 від 30.07.2013р., засвідченою підписом і печаткою відповідача, а також довідку перевізника - ТОВ «ФАНН Транс»від 07.10.2013р. № 07/10/13-1 (копія залучена до матеріалів справи).

Зазначені документи є достатніми для ідентифікації судом відповідача як особи, яка отримала товар за спірною видатковою накладною від 30.07.2013р. № ТК-0001452 на суму 210000,00 грн., встановлення факту здійснення зазначеної господарської операції з поставки та відповідно факту виникнення обов'язку у відповідача здійснити оплату за отриманий товар.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд, приймаючи рішення, не може керуватися припущеннями. Крім того, в господарських відносинах діє презумпція винності, тобто законом обов'язок доведення покладено на сторону, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).

Суд в судовому засіданні 01.10.2013р. під розпис витребовував у сторін витяг з реєстру податкових накладних з відміткою органу податкової служби про отримання за період 25.07.2013р. по 05.08.2013р. Відповідач відмовився виконати зазначену вимогу суду, посилаючись в поясненнях від 08.10.2013р. на те, що податкові накладні складаються в односторонньому порядку і не є первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт господарської операції.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які свідчили про невідповідність даних бухгалтерського обліку позивача та відповідача щодо спірної поставки за накладною від 30.07.2013р. № ТК-0001452 на суму 210000,00 грн., в тому числі і доказів, які витребовував суд, відповідно доказів позивача не спростував.

Крім того, пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що постачання товару здійснюється на умовах «Фрахт/перевезення оплачений до…» (СРТ).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (редакція 2000 року) термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Твердження відповідача про те, що підпис у видатковій накладній від імені відповідача здійснено неповноважною особою, оскільки матеріали справи не містять довіреності на отримання матеріальних цінностей, а термін дії довіреності, на яку посилається позивач, на момент поставки сплив, також судом відхиляються як необґрунтовані.

До матеріалів справи долучена копія довіреності на отримання матеріальних цінностей від 04.07.2013р. ААД № 731008, оригінал якої був наданий позивачем в судовому засіданні. Термін дії вказаної довіреності визначений до 31.07.2013р. Посилання відповідача на пункти 8, 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996, № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" є безпідставними, оскільки доказів того, що відповідач відмовився від отримання поставленого позивачем товару за накладною від 30.07.2013р. № ТК-0001452 на суму 210000,00 грн. суду не подано, а порушення відповідачем вимог вказаної Інструкції не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар.

За таких обставин, станом на день розгляду справи судом встановлено прострочення відповідачем виконання основного зобов'язання перед позивачем за Договором поставки від 12.02.2009р. №61 в сумі 792000,00 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Текро» заборгованості в розмірі 792000,00 грн. У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 50 Закону уУкраїни «Про автомобільний транспорт», ст.ст. 11, 16, 179, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 614, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 47, 72 Статуту Автомобільного транспорту УРСР, ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» до публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» (07420, Київська обл., Броварський район, смт. Калита, вул.. Червоноармійська, 14 ідентифікаційний код 00857290)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (04070, м. Київ, вул. Хорива, буд 33, офіс 33, ідентифікаційний код 25409463)

792000,00 грн. (сімсот дев'яносто дві тисячі нуль копійок) основної заборгованості,

15840,00 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 17.10.2013р.