Постанова № 34186209, 07.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

07 червня 2013 року Справа № 2а-5918/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Артема, 1-а, м. Миколаїв, 54052)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 року № 0002611500, № 0002631500, № 0002621500,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 року № 0002611500, № 0002631500, № 0002621500.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі Акту перевірки від 17.10.2012 року № 2004/15-00/09794409 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.11.2012 року № 0002611500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 233 216,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 116 608,00 грн., № 0002631500 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 123 079,00 грн. та врахування зазначеної суми у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, № 0002621500 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на 123 079,00 грн. Позивач вважає, що по взаємовідносинам з ТОВ «Ювекс-Імпорт» ним правомірно був сформований податковий кредит з ПДВ за квітень, червень 2012 року, а тому у нього є право на відшкодування сум ПДВ, а прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні і зазначає, що матеріали перевірки та висновки акту свідчать про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року, тому у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за липень 2012 року на сум 123 079,00 грн.

Такі висновки відповідача базуються на тому, що у контрагента позивача ТОВ «Ювекс - Імпорт» в рамках кримінальної справи № 1248003 проведено виїмку документів, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ювекс - Імпорт» анульовано 23.07.2012 року, також відповідно до наданого ДПІ м. Іллічівська Одеської ДПС акту від 26.07.2012 року № 1302/22-0302/33799107 зроблено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій та формування податкових зобов'язань ТОВ «Ювекс-Імпорт», які підпадають під визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, згідно ст.. 185 ПК України, за період грудень 2011 року - травень 2012 року та про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту, який підпадає під визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, оскаржені податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідно до чинного законодавства України, отже підстав для їх скасування немає.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва як платник податків.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 17.10.2012 року № 2004/15-00/09794409 (далі - акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

- завищення заявленої ДП «НАРП» суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 233 216,00 грн. чим порушено п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України;

- заниження суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року у розмірі 123 079,00 грн. та відповідно відсутність у ДП «НАРП» права на отримання вказаної суми бюджетного відшкодування при заявлені у податковій декларації за липень 2012 року відповідно до п.200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.14 «а» ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 17.10.2012 року № 2004/15-00/09794409 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 року № 0002611500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 233 216,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 116 608,00 грн., № 0002631500 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 123 079,00 грн. та врахування зазначеної суми у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, № 0002621500 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на 123 079,00 грн.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Між позивачем та ТОВ «Ювекс-Імпорт» було укладено договір від 29.03.2012 року № 106-12 на постачання авіаційних виробів згідно специфікацій до договору.

Судом встановлено, що згідно договору № 106-12 від 29.03.2012 року ТОВ «Ювекс-Імпорт» поставлено авіаційні вироби, за ціною й в асортименті зазначених в специфікаціях №1, №2, №3, а саме:

- згідно рахунку № СФ-0000396 від 28.03.2012 року ДП «НАРП» оплачено (платіжне доручення № 564 від 29.03.2012 року), а ТОВ «Ювекс-Імпорт» поставлено блок БПСР-2В (видаткова накладна № 396 від 29.03.2012 року на 51 200,00 грн.) про що видано податкову накладну № 206 від 28.03.2012 року. Блок використано при ремонті літака Іл-78, який відправлено іноземному замовнику, що підтверджено митною декларацією № 000867;

- згідно рахунку № СФ-0000579 від 18.04.2012 року ДП «НАРП» оплачено (платіжне доручення № 802 від 25.04.2012 року), а ТОВ «Ювекс-Імпорт» поставлено комплект склоблоків та рамок на літак Іл-76 (видаткова накладна № РН-0000626 від 14.08.2012 року на 1 203 000,00 грн.) про що видано податкову накладну № 126 від 25.04.2012 року. Використання товару підтверджено: накладна-вимога на відпуск матеріалів № ДП-0011480, лімітна відомість № 658 за листопад 2012 року, накладна-вимога на відпуск матеріалів № ДП-0011424, лімітна відомість № 637 за листопад 2012 року, накладна-вимога на відпуск матеріалів № 00000001992, лімітна відомість № 7, накладна-вимога на відпуск матеріалів № ДП-0010842, лімітна відомість № 551 за жовтень 2012 року, накладна-вимога на відпуск матеріалів № ДП-0011675, лімітна відомість № 718 за листопад 2012 року, накладна-вимога на відпуск матеріалів № 00000001515, лімітна відомість № 924 за 12 грудня 2012 року, накладна-вимога на відпуск матеріалів № ДП-0011679, лімітна відомість № 636 за листопад 2012 року;

- згідно рахунку № СФ-0000966 від 31.05.2012 року ДП «НАРП» оплачено (платіжне доручення № 1019 від 07.06.2012 року), а ТОВ «Ювекс-Імпорт» поставлено дефектоскоп та два ендоскопи (видаткова накладна № РН-0000691 від 03.10.2012 року на 145 100,00 грн.) про що видано податкову накладну № 266 від 31.05.2012 року.

Крім того, факт поставки авіаційних виробів підтверджується в Акті Державної фінансової інспекції в Миколаївській області, що винесений на підставі проведеної виїзної перевірки 23 жовтня 2012 року.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем зазначено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за квітень і червень 2012 року суми податку на додану вартість, фактично сплачені суб'єктам господарювання - ТОВ «Ювекс-Імпорт», в якого по ланцюгу постачання є СГД з ознаками фіктивності на загальну суму ПДВ 233 216,00 грн. (4-й та 5-й в ланцюгу (ст. 39 та 63 Акту перевірки)).

Згідно з пп.14.1.8 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Таким чином, з наведених законодавчих норм випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування, є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. ПК України не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету податку на додану вартість його контрагентами, більше того - 4-ті, 5-ті в ланцюгу постачання. Тобто покупець (позивач) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ «Ювекс-Імпорт» оформлені відповідно до діючого законодавства України. Договірні та фінансові взаємовідносини у повному обсязі підтверджені документами, оформленими встановленим чином без порушень, які були надані для проведення перевірки. Крім того, в Акті перевірки підтверджено наявність у ДП «НАРП» належно оформлених документів відповідно до норм Податкового Кодексу України для віднесення певних сум до податкового кредиту.

В акті перевірки відповідач вказує, що для визначення права підприємства на відшкодування ПДВ необхідно встановити наявність 3-х обов'язкових підстав у їх сукупності:

здійснення операції з придбання товарів;

наявність належним чином оформленої податкової накладної;

фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України.

Однак, у зв'язку з тим, що контрагент не сплатив до бюджету суми ПДВ 233 216,00 грн., то позивач не мав права включати її до рядку 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» за липень 2012 року. (ст.ст. 89-90 Акту); ТОВ «Ювекс-Імпорт» надавались первинні бухгалтерські документи без мети настання реальних правових наслідків, з метою несплати податків.

В акті перевірки відповідачем підтверджується факт сплати ПДВ до бюджету постачальником ТОВ «Ювекс-Імпорт» в повному обсязі. А висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій ґрунтується виключно на неможливості проведення зустрічних звірок.

Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Зважаючи на це, лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину. Так, у розглянутому випадку порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, 207 ГК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тільки у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За нормами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Суд вважає, що посилання на кримінальну справу, в рамках якої проведено виїмку документів ТОВ «Ювекс-Імпорт», жодним чином не може впливати формування податкового кредиту ДП «НАРП» з огляду на наступне.

Статтею 83 ПКУ визначено вичерпаний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Крім того, п.2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 року № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку. Відповідно до п.4-6 р. 1 цього Порядку результати перевірки викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАС України та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Таким чином, податковий кредит за даними операціями було сформовано у відповідності з законодавчими нормами, податок на додану вартість в повному обсязі сплачений в ціні товару.

При цьому податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають можливість одержання позивачем бюджетного відшкодування.

Суд також вважає за необхідне зазначити і те, що не можна погодитись з висновками ДПІ, що позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2012 на суму 123 079,00 грн., яка була сплачена постачальникам товарів (послуг) в квітні 2012 року, не скориставшись цим правом в травні 2012 року.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд звертає увагу на те, що виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Податковий кодекс України не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

З огляду на те, що попередньою документальною позаплановою виїзною перевіркою правомірності нарахування від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року підтверджено правомірність зазначених даних додатка 2 до податкової декларації, ДП «НАРП» правомірно заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ за липень в сумі 123 079,00 грн.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів лише у випадку прийняття платником податку рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку.

Суд вважає, що позивачем виконано усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування, в тому числі щодо сплати податку на додану вартість в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 року № 0002611500, № 0002631500, № 0002621500 Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 року № 0002611500, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 року № 0002631500, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

4. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 року № 0002621500, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих