Ухвала суду № 34183755, 17.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р.Справа № 1570/6330/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокуратури Одеської області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці (правонаступником якої є Південна митниця Міндоходів) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці (правонаступником якої є Південна митниця Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів,

встановила:

Позивач приватне підприємство "Вестра" 19.10.2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Південної митниці (правонаступником якої є Південна митниця Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області здійснити повернення на користь приватного підприємства "Вестра" надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість.

27.06.2013 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, і в остаточній редакції своїх позовних вимог позивач просив суд 1-ї інстанції визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811 гривень 20 копійок та податку на додану вартість у сумі 7002095 гривень 06 копійок, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906 гривень 25 копійок та стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811 гривень 20 копійок та податку на додану вартість у сумі 7002095 гривень 06 копійок, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906 гривень 25 копійок (т.3 а.с.32-33).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16.02.2012 року між ПП «Вестра» (як покупцем) та компанією «RANDLUX SALES INС.» (як продавцем), було укладено контракт №ВЕАА/12, згідно якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Позивач зазначав, що згідно інвойсів, скріплених печатками продавця, приватному підприємству «Вестра» на виконання умов вищезазначених контрактів поставлені товари загальною фактурною вартістю 43360648 гривень 81 копійок, що відображено у митних деклараціях, однак мито та ПДВ були сплачені з митної вартості, зазначеної у графі 45 митних декларацій (за шостим резервним методом), і ціна товару з урахуванням коригування відповідно до цих декларацій склала 75417196 гривень 17 копійок, у зв'язку з чим декларантом була здійснена переплата мита та ПДВ. Позивач зважав на те, що визначення митної вартості товару за резервним методом є неправомірним, оскільки позивачем були надані митниці всі документи, які підтверджують правильність визначення митної вартості за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації. При цьому, позивач зазначив, що Південна митниця як орган, на який покладено обов'язок визначати правильність обчислення митної вартості, не проконтролювала те, що платежі до бюджету були сплачені з митної вартості, визначеної за шостим (резервним) методом, яка документально та нормативно не підтверджується. Оскільки позивачем внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачено до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством. Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку зі збільшенням ціни (вартості) товару, державі через Південну митницю та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області надмірно сплачені мито у сумі 2956811 гривень 20 копійок та ПДВ у сумі 7002095 гривень 06 копійок, у загальній сумі 9958906 гривень 25 копійок. Посилаючись на затверджений наказом ДМС України №618 від 20.07.2007 року (на виконання ст. 43 Податкового кодексу України) Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, позивач зазначив, що останнім передбачається подання заяви довільної форми до загального відділу митного органу для повернення з державного бюджету України митних та інших платежів. На виконання зазначеного Порядку позивачем неодноразово направлялись до Південної митниці заяви про повернення надмірно сплачених коштів, однак Південною митницею не прийнято рішення про повернення позивачу надмірно сплачених до бюджету коштів, що свідчить, на думку позивача, про протиправність бездіяльності Південної митниці.

Відповідач - Південна митниця надав до суду 1-їінстанції письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.236-239), в яких просив суд 1-ї інстанції відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що з боку митного органу бездіяльність не мала місця, оскільки, як зазначав представник відповідача, заява ПП "Вестра" про повернення надмірно сплачених коштів від 19.10.2012 року № 19-10/2 надійшла на адресу Південної митниці 22.10.2012 року, при цьому з адміністративним позовом ПП "Вестра" звернулось вже 19.10.2012 року. Таким чином, відповідач зважає на те, що позивач звернувся до суду з оскарженням бездіяльності Південної митниці ще до фактичного отримання заяви митним органом та до закінчення встановленого законодавством стоку для розгляду відповідних заяв. Також, відповідач вказав на те, що заява про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ від 17.08.2012 року № 17-08/1, яка наявна в матеріалах справи, на адресу Південної митниці не надходила.

Крім того, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення повернення на користь ПП "Вестра" надмірно сплачених до бюджету ПП "Вестра" коштів у загальній сумі 9958906 гривень 25 копійок, оскільки декларанти ПП "Вестра", на підставі ст.51,52 Митного Кодексу України, самостійно визначили митну вартість під час переміщення товарів через митний кордон України, яка зазначена у поданій ними декларації митної вартості. Водночас, як зазначено у запереченнях на адміністративний позов, в усіх ВМД, що містяться в матеріалах справи, у гр.44 відсутні відомості стосовно рішення про визначення митної вартості товарів. Окрім того, відповідач зазначив, що при оформленні вантажу, який поставлявся на адресу ПП "Вестра" були здійсненні всі дії, передбачені митним законодавством, в ході проведення перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю згідно ст. 53 МК України на етапі контролю митної вартості було з'ясовано, що рівень митної вартості на аналогічні та подібні товари відповідає заявленому декларантом ПП "Вестра". Таким чином, відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що митна вартість була визначена декларантом ПП "Вестра" самостійно, і Південна митниця погодилась з таким методом, нарахування мита та ПДВ на підставі цих відомостей про митну вартість товару є правомірним та обґрунтованим, а тому підстави для повернення митних платежів відсутні.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.216-218), в яких зазначив, що повернення зайво сплачених коштів здійснюється відповідним органом Державного казначейства України на підставі висновків митних органів, шляхом перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення та протягом п'яти днів від дати отримання висновку про повернення. Оскільки головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не отримувало від Південної митниці висновок про повернення з Державного бюджету України коштів - надмірно сплаченого мита і ПДВ у загальній сумі 9958906 гривень25 копійок на користь ПП "Вестра", правові підстави на здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми у ГУДКС України в Одеській області відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позовні вимоги приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів були задоволені.

Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) мита у сумі 2956811 гривень 20 копійок та податку на додану вартість у сумі 7002095 гривень 06 копійок, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906 гривень 25 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811 гривень 20 копійок та податку на додану вартість у сумі 7002095 гривень 06 копійок, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906 гривень 25 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» ( ідентифікаційний код 32028708) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2178 гривень 19 копійок.

В апеляційних скаргах прокуратури Одеської області, ГУ Державної казначейської служби в Одеській області та Південної митниці, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просять зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що приватне підприємство „Вестра" як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.05.2002 року, номер запису до ЄДР 15561200000012233 ( т.5 а.с.4-5).

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АА №576373, одним із видів діяльності позивача за КВЕД є: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (т.5 а.с.6 -7).

16.02.2012 року між ПП "Вестра" (покупець) та компанією "RANDLUX SALES INС." Panama, (продавець) укладено контракт № ВЕАА/12 із додатковими угодами до нього від 20.02.2012 року, 27.03.2012 року, 06.04.2012 року (т.2 а.с.182-185), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIF Одеса, CIF Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000) (т.4 а.с.244-247, т.5 а.с.1-3).

У специфікації до цього Контракту визначений перелік товарів, які поставлялись згідно контракту від 16.02.2012 року (т.4 а.с.248-250).

На виконання умов зазначеного контракту з компанією "RANDLUX SALES INС." було поставлено ПП "Вестра" товар загальною фактурною вартістю 43360648 гривень 81 копійок, згідно інвойсів: № 156/D від 04.05.2012 року, № 3177 від 29.04.2012 року, № 12/04/0300/1 від 04.05.2012 року, № 12/04/0282/1 від 04.05.2012 року, № 12/04/0281/1 від 04.05.2012 року, № XDM120424 від 12.04.2012 року, № VES21 GL від 28.04.2012 року, №139 від 25.01.2012 року, №139-1 від 03.06.2012 року, № 006445 від 02.06.2012 року, № R-3582 від 23.04.2012 року, № 12Q030 від 23.04.2012 року, № R-3120 від 28.04.2012 року, № KR-62/1/12 від 07.05.2012 року, № KR-64/12 від 02.05.2012 року, № KR-63/12 від 25.05.2012 року, № 2199 від 17.05.2012 року, № 12/04/0331 від 29.04.2012 року, № 10-05-316 від 10.05.2012 року, № 3169 від 01.04.2012 року, № 3178 від 07.05.2012 року, № 3156 від 07.05.2012 року, № VES15 від 10.04.2012 року, № VA-085 від 22.05.2012 року, № XYT-2304 від 23.04.2012 року, № PIT-2404 від 24.04.2012 року, № ВЕ/2409 від 01.05.2012 року, № VTR/ODS-3750 від 24.05.2012 року, № VTR/ODS-3752/1 від 07.06.2012 року, № 12/03/0318 від 28.03.2012 року, № 12/04/0330 від 29.04.2012 року, № VA-086 від 22.05.2012 року, № MCL-2503 від 25.03.2012 року, № XGZL120418/1 від 20.04.2012 року, № В2012/023 від 04.06.2012 року, № R-3837 від 08.04.2012 року, № R-1380 від 07.05.2012 року, № 3170 від 23.04.2012 року, № 155/D від 03.05.2012 року, № VTR/ODS-3771/1 від 08.06.2012 року, № 1124 від 05.06.2012 року, № KR-65/1/12 від 01.05.2012 року, № 212HL167/1 від 28.04.2012, № 3179 від 01.05.2012 року, № 3184 від 29.04.2012 року, № 3183 від 23.03.2012 року, № 3182 від 16.04.2012 року, № VES22 CL від 16.04.2012, VTR/ODS-3780 від 24.05.2012 року, № 12/05/0060 від 06.05.2012 року, № NZ#95-96 від 01.05.2012 року, № 006480 від 08.06.2012 року, № 3181 від 07.05.2012 року, № B2012/024-1 від 11.06.2012 року, № 12/05/0061 року від 06.05.2012 року, № 1219810 від 25.05.2012 року, YNS1204222 від 20.04.2012 року, № 060676 від 01.06.2012 року, № ННX120330/1 від 31.03.2012 року, № 3185 від 03.05.2012 року, № 12Q036 від 05.05.2012 року, № 20120423E від 23.04.2012 року, № KR-74/1/12 від 16.05.2012 року, № 212A103/1 від 29.04.2012 року, № KR-69/1/12 від 17.05.2012 року, № XZ-12027/1 від 28.04.2012 року, № 160/D від 18.05.2012 року, №VA-089 від 25.05.2012 року, № VES16 від 15.05.2012 року, № ZMF20120118-2 від 20.03.2012 року, № 3189 від 09.05.2012 року, № KR-66/12 від 13.05.2012 року, № KR-79/12 від 14.05.2012 року, № KR-81/12 від 14.05.2012 року, № KR-80/12 від 21.04.2012 року, № VTR/ODS-3792 від 24.05.2012 року, № 3191 від 29.04.2012 року, № 3190 від 06.05.2012 року, № 161/D від 16.05.2012 року, № 165/D від 03.05.2012 року, № KR-82/12 від 13.05.2012 року, № SY1240403.18.25/1 від 13.05.2012 року, VES19 CL від 29.03.2012 року, № BE/2415 від 07.05.2012 року, № 3163 від 20.02.2012 року, № 3162 від 20.02.2012 року, № KAV042 від 11.04.2012 року, № ZMF20120226/1 від 11.05.2012 року, № KR-75/12 від 18.05.2012 року, які скріплені печатками продавця (т.3- т.4).

Судом 1-ї інстанції встановлено, що позивачем до Південної митниці подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ПП "Вестра" згідно вищевказаних інвойсів, а саме, вантажні митні декларації: від 02.06.2012 року № 500060001/2012/000200, від 02.06.12 року № 500040001/2012/000199, від 02.06.2012 року № 500040001/2012/000179, від 02.06.2012 року № 500060006/2012/000212, від 02.06.2012 №500060006/2012/000213, від 02.06.2012 року №500060006/2012/000211, від 02.06.2012 року №500060001/2012/000206, від 02.06.2012 року № 500040001/2012/000184, від 03.06.2012 року №500060001/2012/000214, від 05.06.2012 року № 500060001/2012/000220, від 05.06.2012 року №500060001/2012/000235, від 06.06.2012 року № 500060001/2012/000458, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000455, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000464, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000399, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000398, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000372, від 06.06.2012 року № 500060006/2012/000454, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000444, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000446, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000364, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000365, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000451, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000403, від 07.06.2012 року №500040001/2012/000526, від 07.06.2012 року № 500040001/2012/000592, від 07.06.2012 року №500060001/2012/000680, від 07.06.2012 року № 500060001/2012/000559, від 07.06.2012 року №500060001/2012/000565, від 07.06.2012 року № 500060001/2012/000584, від 07.06.2012 року №500060001/2012/000684, від 07.06.2012 року № 500040001/2012/000571, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000883, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000723, від 08.06.2012 року № 500060001/2012/000858, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000787, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000777, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000813, від 08.06.2012 року № 500060001/2012/000778, від 08.06.2012 року №500060001/2012/000724, від 08.06.2012 року №500060001/2012/000698, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000749, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000900, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000815, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000957, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000959, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000960, від 08 06.2012 року № 500040001/2012/000675, від 09.06.2012 року № 500060001/2012/000864, від 09.06.2012 року №500060001/2012/000888, від 09.06.2012 року № 500060001/2012/000897, від 09.06.2012 року №500060001/2012/000867, від 11.06.2012 року №500040001/2012/001056, від 11.06.2012 року №500060001/2012/001030, від 11.06.2012 року № 500060001/2012/001029, від 11.06.2012 року №500050000/2012/013977, від 11.06.2012 року №500040001/2012/001034, від 11.06.2012 року № 500040001/2012/001031, від 11.06.2012 року №500040001/2012/001029, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001172, від 12.06.2012 року №500060001/2012/001164, від 12.06.2012 року № 500060001/2012/001048, від 12.06.2012 року №500040001/2012/001133, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001186, від 12.06.2012 року №500040001/2012/001135, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001192, від 12.06.2012 року №500060001/2012/001103, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001139, від 12.06.12 року №500040001/2012/001173, від 13.06.2012 року № 500040001/2012/001266, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001273, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001319, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001362, від 13.06.2012 року № 500040001/2012/001361, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001304, від 14.06.2012 року № 500060001/2012/001350, від 14.06.2012 року №500040001/2012/001444, від 14.06.2012 року №500040001/2012/001448, від 14.06.2012 року №500060001/2012/001398, від 14.06.2012 року № 500060001/2012/001496, від 14.06.2012 року №500040001/2012/001456, від 14.06.2012 року № 500040001/2012/001539, від 14.06.2012 року № 500040001/2012/001486, від 14.06.2012 року №500060001/2012/001463, від 15.06.2012 року №500040001/2012/001825, від 15.06.2012 року № 500040001/2012/001826, від 15.06.2012 року №500040001/2012/001781, від 15.06.2012 року № 500040001/2012/001778, від 15.06.2012 року № 500040001/2012/001802 (т.3 - т.4).

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору), зазначена в деклараціях, у графі « 22» та загальна фактурна вартість товарів згідно всіх декларацій склала 43360648 гривень 81 копійок.

Як зазначено позивачем, Південною митницею було усно відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із нібито заниженням митної вартості товару, що імпортується.

У зв'язку з цим ПП "Вестра" у графі 45 вантажних митних декларацій здійснило коригування митної вартості товару, що імпортується, за шостим (резервним) методом та зазначило митну вартість, вказану Південною митницею, в результаті чого загальна вартість товару склала 75417196 гривень 17 копійок, це вбачається із досліджених судом 1-ї інстанції декларацій.

В результаті збільшення митної вартості товару збільшилась загальна сума сплаченого декларантом мита, яке склало 2956811 гривень 20 копійок та податку на додану вартість, сума якого склала 7002095 гривень 06 копійок

Зазначені ВМД були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

ПП "Вестра" сплачено до Державного бюджету України мито у сумі 2956811 гривень 20 копійок та ПДВ у сумі 7002095 копійок 06 копійок, про що свідчать наявні відмітки Південної митниці на вантажних митних деклараціях.

17.08.2012 року ПП "Вестра" звернулась до Південної митниці із заявою № 17-08/1 про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ (т.2 а.с.194-195). Вказану заяву позивачем було надіслано до Південної митниці, що підтверджується квитанцією Укрпошти № 358 (т.2 а.с.196), проте, як встановлено судом 1-ї інстанції, на вказану заяву позивач відповіді не отримав.

19.10.2012 року позивач знову звернувся із заявою № 19-10/2 до Південної митниці про повернення надмірно сплачених коштів (т.2 а.с.197-199).

У відповідь на вказану заяву позивач отримав від Південної митниці лист від 25.10.2012 року № 8/42-02/21663, у якому відповідач зазначив, що декларантом ПП "Вестра" було самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю, визначеною декларантом, з використанням другорядного методу визначення митної вартості (резервного). За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД (т.3 а.с.45-46).

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 року, який набрав чинності з 01.06.2012 року, а також прийнятими до виконання положень Митного кодексу України іншими нормативно-правовими актами, які стосуються митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також визначення митної вартості товарів та сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Згідно пунктів 23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів.

Статтею 318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України та передбачає виконання цими органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до положень ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: - здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, серед іншого: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст. 53 МК України, а саме згідно ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Колегія суддів погоджується, що митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МК України.

На виконання цього декларантом були подані до митниці необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору): зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графи 22,42 ВМД).

Митні платежі позивачем були сплачені з митної вартості товарів.

При цьому Південна митниця не позбавлена обов'язку, у випадку самостійного визначення декларантом митної вартості за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, перевіряти правильність його застосування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 3-8 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, резервний метод може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30.10.1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В свою чергу, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї Статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.

Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні.

Отже, потреби в справедливій, однорідній та нейтральній системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або надуманих митних вартостей, передбачає, що основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою має бути контрактна вартість товарів, які оцінюються.

Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень Статті 8 за умови, що: (a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем; (b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, відповідно до якого вартість не може бути визначена відносно товарів, що оцінюються; (c) жодна частина виручки за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде прямо або опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень Статті 8; (d) покупець і продавець не пов'язані між собою або якщо покупець і продавець пов'язані, то контрактна вартість прийнятна для митних цілей згідно з положеннями параграфа 2 Статті 1.

Якщо згадані мови не виконуються, митна вартість не може бути визначена відповідно до ціни угоди з товарами, які ввозяться, послідовно застосовуються інші методи митної оцінки.

В разі відсутності зауважень, митний орган повинен прийняти ціну угоди в якості бази для визначення митної вартості. При цьому наявність інших цін в базі митного органу значення не має.

При цьому, відповідно до ст.64 МК України, митна вартість визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості, що відповідає приписам ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 року.

Як вбачається із змісту вантажних митних декларацій, на підставі яких митним органом було здійснено розмитнення товару, у них зазначені як фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), так і митна вартість товару на підставі резервного методу визначення митної вартості (графа 12,45). При цьому, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, у ПП "Вестра" наявні усі необхідні документи, що підтверджують фактурну вартість товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки - фактури (інвойси), що були надані відповідачу - митному органу під час митного оформлення товару, і які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), та крім того, ці документи відповідають приписам ст. VII Генеральної угоди.

Згідно ухвали від 19 грудня 2012 року судом 1-ї інстанції призначалась судово-економічна експертиза (т.2 а.с.252-256).

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 681 за матеріалами справи №1570/6330/2012, складеного 30 травня 2013 року, нарахування митних платежів, нарахованих Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією "RANDLUX SALES INС." Panama на адресу ПП "Вестра" у відповідності з вимогами Контракту у розмірі 23185930 гривень 98 копійок, в тому числі мито у розмірі 6752557 гривень 00 копійок, ПДВ у розмірі 16433373 гривень 98 копійок (6752557,00 + 16433373,98 = 23185930,98), документально не обґрунтовані даними про вартість товару, що поставлявся, відображеного в наданих на дослідження інвойсах та специфікаціях та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображену у графі 12 та 47 вантажних митних декларацій. ПП "Вестра" зайво сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару Компанією "RANDLUX SALES INС." Panama на адресу ПП "Вестра" у відповідності з умовами контракту у розмірі 9958906 гривень 26 копійок., у тому числі, мито у розмірі 2956811 гривень 20 копійок, ПДВ по митній вартості у розмірі 7002095 гривень 06копійок (т.3 а.с.23-30).

На думку колегії суддів суд 1-ї інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги надані з боку відповідача - Південної митниці рецензії на висновки експертних економічних досліджень № 82 від 06.07.2012 року та № 86 від 13.07.2012 року, виконі Ліщинського Є.П.5 (т.3 а.с. 48-51), оскільки вказані рецензії надані не на висновок судово-економічної експертизи, яка проводилась в межах розгляду адміністративної справи, та стосуються не позивача, а зовсім інших підприємств.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Погоджується колегія суддів з висновком суду 1-ї інстанції, що Південна митниця, заперечуючи проти позову, не надала належних та допустимих доказів і не обґрунтувала правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за резервним методом визначення митної вартості товару, а також не довела здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості, та не пояснила, яким чином перевірялось числове значення складових митної вартості товарів, зазначеної у графі 45 ВМД.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, однак письмове рішення про відмову у митному оформленні товару за вказаними вантаженими митними деклараціями не приймалося.

Відповідно до ст. 8 МК України від 13.03.2012 року, державна митна справа здійснюється на основі принципів, серед яких, крім інших, є додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності; гласності та прозорості.

З огляду на вищевикладене правильним є висновок суду 1-ї інстанції, що митна вартість товару зазначена позивачем у ВМД позивача за резервним методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а Південна митниця не вчиняла дій, визначених Митним кодексом України, на виконання прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Як вже зазначалось вище позивач звертався до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, посилаючись на митне оформлення товару не за договірною вартістю товару, а за резервним методом визначення митної вартості товару, проте будь-яких дій з боку Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених мита та ПДВ не здійснено.

Відповідно до ст.ст. 4.18, 4.22 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, яка набрала чинності для України 15.09.2011 року, ст. 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 року у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суму надміру сплачених платежів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум та митних платежів здійснюється у пріоритетному порядку.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України № 4495-VI повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Частиною 1 ст. 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до вимог ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Порядку № 618 керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно вимог Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Відповідно до п.11 Розділу ІІІ Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду 1-ї інстанції, що бездіяльність Південної митниці щодо повернення позивачу надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість відповідно до поданої ним заяви у зв'язку з митним оформленням товару позивача не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, є протиправною.

Стосовно доводів, що надмірно сплачене ввізне мито та податок на додану вартість ним може бути сплачено лише при наявності відповідного висновку митного органу.

В п.1 Порядку № 611/147 визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України „Про виконавче провадження", а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011року №845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Обґрунтованим колегія суддів визнає посилання суду 1-ї інстанції в оскаржуваній постанові на судову практику Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України.

Відповідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач - Південна митниця, яка заперечувала проти адміністративного позову, таких доказів не надала та не довела суду, що діяла підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає не суттєвими та такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила

Апеляційні скарги прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби Одеської області та Південної митниці (правонаступником якої є Південна митниця Міндоходів) - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці (правонаступником якої є Південна митниця Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: /підпис/ Ю.В. Яковлев

Суддя: /підпис/ С.І. Жук

Суддя: /підпис/ Д.В. Запорожан