Постанова № 34180738, 17.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 р. справа №908/1911/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Валової В.Ю.від позивача:не з»явивсявід відповідача:Салтисюк Ю.В., представник за дов. б/н від 15.01.13р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак" , с. Бурчак, Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької областівід16.07.2013 рокуу справі№ 908/1911/13 (суддя Соловйов В.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", м. Полтавадо Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак" , с. Бурчак, Запорізька областьпростягнення суми 339697,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки від 28.02.2011р. № 28/02/11 в сумі 333 840,89грн., а саме основного боргу у розмірі 255113,00грн., пені у розмірі 43874,35грн. та 10% річних у розмірі 34874,54грн. (т.1, а.с.3-9).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" 255113грн.00коп. заборгованості за поставлений товар, 19801грн.15коп. пені, 34 853грн.54коп. - 10 % річних від простроченої суми та 6195грн.42коп. витрат на судовий збір. В решті позову відмовлено (а.с.58-59).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем умов договору постачання щодо оплати отриманої продукції та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Перевіривши арифметичний розрахунок 10% річних суд задовольнив позовні вимоги в цій частині. Щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно нарахована пеня після 22.03.2012 року, посилаючись на приписи ч.6. ст. 232 ГК України, тому в цій частині позовні вимоги задоволені частково.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак", с. Бурчак, Запорізька область звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції використав одним з доказів ксерокопії графічних зображень довіреностей, джерело виготовлення яких не відоме, які взагалі навіть не мають ознак копій документу, в розмінні нормативно-правових актів України. Не маючи можливості оглянути цих довіреностей, за наявності категоричних заперечень щодо видачі вказаних довіреностей з боку відповідача, суд визнав копії належним доказом, чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України, так як оцінив доказ в супереч вимогам закону.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції визнано товарно-транспортні накладні належним доказом, та взагалі не прийнято до уваги наявність відміток отримання товару іншою юридичною особою, тому апелянт вважає, що судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України, так як надані докази оцінені на підставі закону, а навпаки в супереч фактично викладених в них даних.

Також, апелянтом зазначено, що в задоволені клопотання про призначення експертизи було відмовлено незаконно, так як фактично під час розгляду справи не було надано жодного достовірного доказу здійснення поставки товару, а ті докази які оцінені судом та прийняті, мають об'єктивні сумніви щодо законності їх складання, та участі складання з боку відповідача.

Апелянт просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2013р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34640грн. заборгованості за поставлений товар, 5 958,14грн. пені та 4802,14грн. - 10 % річних від простроченої суми (т.3 а.с.93-101).

01.10.2013р. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2013р. у даній справі без змін ( т.3 а.с.111-116).

Судове засідання відкладалося у зв»язку з необхідністю дослідження оригіналів та витребування відповідних документів у сторін.

У судове засідання з»явився скаржник, доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з»явився, витребувані документи суду не надав, надіслав клопотання від 14.10.2013р., в якому просив розглянути справу без його участі.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивача, який був повідомлений належним чином про судове засідання, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника апелянта, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", м. Полтава (ідентифікаційний номер 30044094), що підтверджено копією Виписки з ЄДРПОУ, копією довідки з ЄДРПОУ, та копією витягу з Статуту підприємства (т.1 а.с.18,19,20-24).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак", с. Бурчак, Запорізька область є юридичною особою (ідентифікаційний код 34378170), що підтверджено копією Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копією довідки з ЄДРПОУ та копією Статуту підприємства (т.2, а.с. 116, 117, 118-125).

Між ТОВ "Українське зерно" (за договором - постачальник) та ТОВ "Агрофірма "Бурчак" (за договором - покупець) укладений договір поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця комбікорм (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 Договору) (т.1, а.с. 38-39).

Як зазначено в п. 2.1 договору, найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю та по позиціях зазначається у видаткових накладних постачальника на товар.

В пункті 2.2 договору сторони домовились, що всі видаткові накладні, по яким постачальник поставив покупцеві товар на протязі строку дії чинного договору, відносяться до даного договору, якщо зворотне слідує із відміток або тексту на таких накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на протязі всього строку дії даного Договору.

Як зазначено в п. 3.4 договору поставка товару здійснюється автомобільними або іншими видами транспорту за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 4.1 договору ціна товару, що поставляється у відповідності до договору, зазначається у видаткових накладних постачальника, вартість товару включає всі витрати постачальника згідно базису поставки.

Загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з видатковими накладними постачальника. Зміна загальної вартості договору здійснюється у випадку поставок додаткових партій та підписання уповноваженими представниками додаткових угод на поставку таких партій товару (п. 4.2 договору).

Оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості даної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника (п. 5.1 договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що постачальник надає покупцеві (його представнику) на товар, що постачається у відповідності з договором, наступні документи (супровідні документи): рахунки - фактури на товар; посвідчення про якість товару; товарно-транспорті накладні.

Як передбачено в п. 6.3 договору, оригінали або копії вищезазначених документів передаються покупцеві або вказаному представнику із рук в руки. Якщо покупець виявляє відсутність будь-якого із супровідних документів, зобов'язаний негайно письмово повідомити про це постачальника. В протилежному випадку покупець не має права надалі посилатись на відсутність у нього вищезазначених документів як підставу для звільнення зобов'язань, передбачених даним договором.

Внаслідок прострочки здійснення оплати за партію товару, яка постачається покупець сплачує постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені від простроченої суми до оплати за кожен день прострочки, а також 10% річних від простроченої до оплати суми (п. 8.3 договору).

Згідно п.11.2 договору він вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2011р.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками обох підприємств.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1262697,95грн., що підтверджено видатковими накладними, довіреностями та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи

Взяті відповідачем зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконано частково в сумі 1007584,95грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи. (т. 1 а.с 132-150, т.2 а.с. 1-67).

Отже, як вважає позивач, не сплачена відповідачем сума за отриманий товар залишилась у розмірі 255113,00грн.

Відповідач не заперечує факт поставки товару, але стверджує, що за ним рахується сума заборгованості, яка складає 34 640грн. з огляду на те, що за видатковими накладними №РН-0011361 від 16.08.2011р., № РН-0011929 від 28.08.2011р., №РН-0012458 від 08.09.2011р., №РН-0013040 від 21.09.2011р. всього на суму 220473грн. він взагалі не отримував товар, остання поставка партії товару відбулася 09.08.2011р. у кількості 22160 кг на суму 56508 грн. за видатковою накладною № РН-0011046.

Факт отримання товару відповідачем товару в межах договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. на суму 220 473, 00 грн. позивач підтверджує:

видатковою накладною № РН-0011361 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 11361 від 16.08.2011р.;

податковою накладною № 566 від 16.08.2011р. на суму 56 508, 00 грн.;

довіреністю № 230/1 від 09.08.2011р. на ім'я технолога Абрамчука В.С.;

накладною № 11929 від 28.08.2011рр. на суму 55 539, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 11929 від 28.08.2011р.;

податковою накладною № 957 від 28.08.2011р. на суму 55 539, 00 грн.;

довіреністю № 239 від 26.08.2011р. на ім'я технолога тваринництва Абрамчука В.С.; накладною № 12458 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 12458 від 08.09.2011р.;

податковою накладною № 245 від 08.09.2011р. на суму 56 763, 00 грн.;

довіреністю № 245 від 08.09.2011р. виданою на ім'я Абрамчука В.С.;

видатковою накладною № РН-0013040 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.;

товарно - транспортною накладною № 625532 від 21.09.2011р.;

податковою накладною № 711 від 21.09.2011р. на суму 51 663, 00 грн.;

довіреністю № 256 від 21.09.2011р. виданою на ім'я технолога Абрамчука В.С.( т.1 а.с.57-61, а.с.93-131, т.2 а.с.138-140, т.3 а.с.48-52).

08.02.2013р. позивач направив відповідачу вимогу № 138 про сплату заборгованості за договором поставки, пені та відсотків за порушення строків оплати товару, що підтверджується описами вкладення у цінний лист від 08.02.2013р., фіскальними чеками від 08.02.2013р. № 8313 та від 08.02.2013р. № 8314 (т.1, а.с.27-32).

Листом від 19.02.2013р. № 169/04 директор ТОВ "Агрофірма "Бурчак" повідомив, що отримав вимогу позивача щодо сплати заборгованості за договором поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р., проте просив надати засвідчені копії видаткових та товарно - транспортних накладних за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р., а також копії довіреностей чи інший документ, що підтверджують повноваження працівників на отримання товару (т.1. а.с.33).

У відповідь на лист відповідача № 169/04 від 19.02.2013р. позивач направив йому лист від 01.03.2013р. № 239, в якому повідомив, що вимогу про надання документів вважає безпідставною та розглядає як спробу недобросовісного затягування часу (т.1, а.с.34-36).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення боргу у розмірі 255113,00грн., пені у розмірі 43 874,35грн., 10% річних у розмірі 34 853,54грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за поставлений товар.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Укладений між сторонами 28.02.2011р. договір поставки №28/02/11 є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо інше неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов»язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов»язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону в регістрах бухгалтерського обліку відображаються господарські операції лише на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати юридичну силу та доказовість, тобто повинні бути належним чином оформлені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318, яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб»єктів господарської діяльності, передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (п. 2 Інструкції).

Довіреність на одержання цінностей, яка відповідно п. 8 Інструкції №99 видається на строк не більше 10 днів, є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - товарно - транспортну накладу на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач наполягає на тому, що за видатковими накладними №РН-0011361 від 16.08.2011р., № РН-0011929 від 28.08.2011р., №РН-0012458 від 08.09.2011р., №РН-0013040 від 21.09.2011р. всього на суму 220473 грн. товар був отриманий особою на прізвище Абрамчук В.С., який діяв на підставі довіреностей № № 230/1, 239, 245 та 256.

Проте, як вбачається з дослідженого у судовому засіданні оригіналу журналу реєстрації довіреностей підприємства відповідача, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (т. 3 а.с.58-64), довіреності під № 230/1 від 09.08.11р. взагалі немає; під № 239 від 22.08.2011р. міститься прізвище Абрамчук та найменування постачальника «Обрій»; під № 245 від 05.09.11р. прізвище Абрамчук та постачальник «Седа»; під № 256 від 20.09.11 Абрамчук, постачальник «Агрокомплекс».

З наведеного вбачається, що зазначені довіреності виписані на ім»я Абрамчук, але до інших постачальників, ніж підприємство позивача, тобто містять недостовірні дані щодо особи, яка нібито прийняла товар.

Згідно п. 4 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що Абрамчук Віктор Степанович є працівником ТОВ «Агрофірма «Бурчак» та перебуває на посаді головного технолога (т.2 а.с.95). Зазначена посадова особа дійсно є відповідальною за прийняття товару в межах договору поставки, укладеному між сторонами і неодноразово здійснювала прийняття товару від постачальника на протязі 2011 року, що вбачається також з матеріалів справи.

Крім того, з пояснень Абрамчука В.С. слідує, що після огляду вказаних видаткових накладних, ним зазначено, що підписи на них не співпадають із його підписом, неякісно імітують його особистий підпис (т. 2 а.с.96).

Щодо особи за прізвищем Рябчик (видаткова накладна №РН-0013040 від 21.09.2011р.), то працівника з вказаним прізвищем на підприємстві відповідача немає, ніколи за трудовим договором така особа не працювала та не наділялася повноваженнями з приводу отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.61, т.2 а.с.94). Іншого позивач не довів.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що витребувані апеляційною інстанцією оригінали зазначених довіреностей не можуть бути надані з підстав взагалі їх відсутності.

Позивач у судове засідання не з»явився, витребуваних судом документів, в тому числі письмову інформацію щодо відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з постачання відповідача товару за договором поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами поставка товару відповідачу на суму 220 473,00 грн. за видатковими накладними №РН-0011361 від 16.08.2011р., № РН-0011929 від 28.08.2011р., №РН-0012458 від 08.09.2011р., №РН-0013040 від 21.09.2011р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає критичність місцевого господарського суду щодо оцінки змісту журналу реєстрації довіреностей немотивованою, тому висновок суду про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 255113,00 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що по договору поставки № 28/02/11 від 28.02.2011р. за відповідачем рахується заборгованість у сумі 34640 грн., як різниця між отриманим товаром на суму 1 262 697,95 грн. та фактичною оплатою у розмірі 1007 584,95 грн., без врахування зазначених вище видаткових накладних на суму 220 473,00 грн., поставка за якими не доведена позивачем.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Приймаючи до уваги зазначені норми та п. 8.3 договору і те, що датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника (п.5.1 договору), колегія суддів вважає, що за період з 10.08.2011р. по 10.02.2012р. з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 2721,38 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що сторони в п. 8.3 договору встановили 10% річних від простроченої суми за кожен день прострочки, колегія суддів вважає, що за період з 10.08.2011р. по 08.02.2013р. (кінцева дата визначена позивачем у розрахунку), сума 10% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4802,14 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної інстанції частково спростовують висновок місцевого господарського суду, оскаржуване рішення прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, є підстави для часткового скасування рішення місцевого господарського суду від 16.07.2013р. у справі № 908/1911/13.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», Запорізька обл. Михайлівський район с.Бурчак - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2013 року у справі № 908/1911/13 - скасувати частково.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2013 року у справі № 908/1911/13 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» (код ЄДРПОУ 34378170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» (код ЄДРПОУ 30044094) заборгованість у сумі 34640 грн., пеню у розмірі 2721,38 грн., 10% річних у сумі 4802,14 грн., судовий збір за подачу позову у сумі 843,27 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2013 року у справі № 908/1911/13 - залишити без змін за мотивами, викладеними в даній постанові.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» (код ЄДРПОУ 30044094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» (код ЄДРПОУ 34378170) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2916,78 грн.

Господарському суду Запорізької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.