Ухвала суду № 34179896, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/30484/11

№ К/9991/30484/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2011

у справі № 2а/0570/2588/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна»»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ від 12.11.2010 № 0004561540/0, № 0004601540/0 про застосування штрафу, встановленого підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), у сумах 33692,75 грн. та 136546,74 грн. відповідно.

Висновок судів про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що відповідач не має права скеровувати суми коштів, які в платіжних дорученнях платником податку визначені як сплата сум поточних податкових зобов`язань, в оплату податкового боргу, який виник у попередніх звітних періодах.

У касаційній скарзі Добропільська ОДПІ просить скасувати ухваленні у справі судові рішення, а позов залишити без задоволення, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені пункт 7.7 ст. 7 та підпункт 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Позивач не реалізував право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки № 1243/15-1/26319503 від 10.11.2010, про порушення Державним підприємством «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна»» підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІII а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, які виконані за рахунок державного бюджету (далі за текстом - збір за ГРР), за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року, І квартал 2009 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2010 року у загальній сумі 441557,21 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010: № 0004561540/0 - про застосування штрафу у сумі 33692,75 грн. (20% сплаченого податкового боргу зі збору за ГРР у сумі 168463,77 грн. із затримкою на 42-71 календарні дні); № 0004601540/0 - про застосування штрафу у сумі 273093,44 грн. (50% сплаченого податкового боргу зі збору за ГРР у сумі 273093,44 грн. із затримкою на 133-273 календарних днів).

У судовому процесі встановлено, що позивачем сплачено суму узгоджених податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, які виконані за рахунок державного бюджету, в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону № 2181-ІІІ, що підтверджується приєднаними до справи копіями платіжних доручень (а.с. 64-67,76, 80, 83-88, 92, 93, 97). В картках особового рахунку позивача як платника податків обліковувалась сума податкового боргу із збору за ГРР, а при оплаті ним самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань за вище вказані звітні податкові періоди податковий орган в обліку сплачених сум податкових зобов'язань спрямовував суми поточних платежів на погашення податкового боргу, який виник раніше податкового періоду, за який здійснювалась оплата.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним; обґрунтовано визнали неправомірним застосування до позивача штрафу за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із збору ГРР за вище вказані звітні податкові періоди які, як встановлено в судовому процесі, сплачені в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська Н.Г. Пилипчук