Ухвала суду № 34179824, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-42077/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 по справі №2а-6336/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Ван Вайк І Моя Логістик» до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Ван Вайк І Моя Логістик» (далі - ТОВ «Е Ван Вайк І Моя Логістик», позивач) до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області (далі - ДПІ у Золочівському районі Львівської області) - задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000222301/1 від 06.06.2008, №0000222301/1 від 01.07.2008, №0000432300/1 від 01.07.2008. Судові витрати в сумі 10,20грн. присуджено на користь ТОВ «Е Ван Вайк І Моя Логістик» за рахунок Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, з огляду на те, що позивачем надано на підтвердження валових витрат усі відповіді первинні документи, які передбачені правилами ведення податкового обліку та встановлено зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 20.12.2010 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.11.2.1 та п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), ст.ст.15, 71, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №12/23-33278512 від 09.04.2008, складеного за результатами виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Е Ван Вайк І Моя Логістик», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2007 та за результатом адміністративного узгодження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2008 №0000222301/0 та від 01.07.2008 №0000222301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток урозмірі 64285,00грн., з яких 45076,00грн. основного платежу та 19209,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 01.07.2008 №0000432301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2717,10грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5, п.11.2.1 та п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР, внаслідок неправомірного формування валових витрат за господарськими операціями з підприємством-нерезидентом «E. van WIJK Logistics B.V.» (Нідерланди), фізичними особами підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з огляду на те, що отримані від вказаних контрагентів послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

При цьому, податковий орган виходив з того, що в ході перевірки не були надані підтверджуючі документи щодо зв'язку отриманих послуг з підприємством-нерезидентом «E. van WIJK Logistics B.V.» (Нідерланди), а саме відсутні підтверджуючі документи які свідчать про те, що вказане підприємство-нерезидент являється власником автомагістралей та має право надавати дозволи проїзду територією Голландії та Бельгії, квитанції, чеки чи інші розрахункові документи про те, що водіями ТОВ «Е.ВАН ВАЙК і моя Логістик» придбавались дозволи на проїзд автомагістралями вказаних країн. Надані фізичними особами підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 транспортні послуги не підтверджуються прихідною чи розхідною накладною (накладними), щодо послуг по обслуговуванню вантажного автотранспорту не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформацію про фактично понесені витрати, не вказано які саме роботи виконувалися, відсутні докази зв'язку вказаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон України №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинно бути складено при здійсненні господарської операції. Первинні документи може бути складено на паперових або машинних носіях, вони повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва документу (форми); дата та місце складання; назву підприємства, від особи якого складено документ; зміст та об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що приймала участь в здійсненні господарських операцій.

Отже, Законом заборонено відносити до складу валових витрат, що зменшують базу та об'єкт оподаткування податку на прибуток, витрати, які не підтверджені будь-якими розрахунковими, платіжними та іншими документами взагалі. При цьому Законом не визначено конкретного переліку підтвердних документів, що є підставою для формування валових витрат платника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство нерезидент E. van WIJK Logistics B.V. (Нідерланди) є власником автомагістралей та має право надавати дозволи проїзду територією країн Європи. Між ТОВ «Е.ВАН ВАЙК і моя Логістик» та підприємством-нерезидентом «E. van WIJK Logistics B.V.» (Нідерланди) укладено контракт №03/02 від 03.04.2005, предметом якого є правовідносини щодо представництва продавцем інтересів покупця з питань оплати за проїзд автобазами та тунелями країн Європи. Відповідно до вказаного контракту нерезидент бере на себе обов'язок щодо оплати вартості проїзду автобазами та тунелями країн Європи транспортних засобів покупця, а покупець повинен оплатити надані послуги. Факт виконання наданих послуг підтверджується відповідними документами, копії яких залучено до матеріалів справи, зокрема квитанціями, чеками та іншими розрахунковими документами, рахунками-фактурами, актами прийому-перечі.

Судом також встановлено, що «E. van WIJK Logistics B.V.», беручи участь у правовідносинах з позивачем, виступав в якості посередника, обов'язком якого було здійснювати оплату вартості проїзду автотранспортом позивача автобанами та тунелями Європи. Рахунки фактури та акти виконаних робіт були сформовані контрагентом позивача «E. van WIJK Logistics B.V.» на підставі розрахунків власників автобанів. Належність автотранспортних засобів, що здійснювали рух, позивачу підтверджується копією свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Факт вчинення господарських операцій з фізичними особами підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується актами прийняття робіт щодо перевезення вантажів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Отже, за встановлених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих послуг, пов'язаних з господарською діяльністю останнього.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв