Ухвала суду № 34179779, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/15644/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011

у справі № 2а-6535/10/2070

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з Іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з Іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 позовні вимоги задоволено, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000061601/0 від 13.05.2010.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка по позивача з питання заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, за результатами якої складений акт № 853/07-0-12/14344275 від 30.04.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13288 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041601/0 від 19.04.2010.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем (замовник) було укладено з ТОВ "Будівельна компанія Харків-Москва" (генпідрядник) договір генпідряду на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру "Світ квітів" та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові від 10.10.2006. Відповідно до умов вказаного договору генпідрядник зобов'язувався спроектувати, побудувати, ввести в експлуатацію в термін до 01.04.2010 та передати замовнику багатофункціональний громадсько-торгівельний центр "Світ квітів" та житловий будинок з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові, а також виконати інші роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та договору, а замовник зобов'язувався надати генпідряднику будівельний майданчик, прийняти об'єкт повністю або частково та оплатити виконані роботи. До вказаного договору позивачем було укладено додаткові угоди від 11.10.2006 та від 18.02.2009, відповідно до яких у випадку необхідності оплата виконаних робіт може здійснюватися замовником безпосередньо на розрахунковий рахунок субпідрядника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у період, що перевірявся позивач придбавав будівельні матеріали, які передавав генпідряднику для будівництва. Суми ПДВ, сплачені позивачем при купівлі товарів та включені до складу податкового кредиту з ПДВ підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач здійснював діяльність з фінансування будівництва шляхом укладення договору підряду, за яким замовником послуг з будівництва є позивач, та підтвердив купівлю будівельних матеріалів належним чином оформленими податковими накладними, то висновки відповідача про неправомірне формування суми податкового кредиту є необґрунтованими.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 у справі № 2а-6535/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 у справі № 2а-6535/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е.Острович

О.І. Степашко