Ухвала суду № 34179778, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К-25974/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участі секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Косенка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010

у справі №2а-20555/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтовик 1»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 №0001102342/0 та від 02.11.2009 №0001102342/1 про визначення суми прибутку приватних підприємств за основним платежем 328777,40 грн. та штрафними (фінансовими ) санкціями 164388,70 грн., а всього 493166,1 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт № 1818/23-2/32035961 від 29.07.2009.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Ліфтовик 1» укладались договори підряду з замовниками на монтаж ліфтів, а саме із Управлінням Житлового Господарства, ВАТ «Азовсталь», ТОВ «Азовінтекс», ТОВ «Степ», Управління Житлового Господарства Луганської міської ради. Для здійснення основного виду діяльності ТОВ «Ліфтовік 1» має Ліцензію на будівельну діяльність серія АБ № 177638, видану Донецькою обласною державною адміністрацією № 269 терміном дії з 22.07.05 по 22.07.2010 та Дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки, виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 2629.07.30-74.30.0 терміном дії з 26.05.2004 до 05.09.2012, необхідні для виконання цих видів робіт. Також було встановлено, що ТОВ «Ліфтовик 1» протягом цього періоду здійснював операції з купівлі/продажу ліфтів, ліфтового обладнання, отримував послуги субпідрядних організацій з монтажу, пусконалагодження, диспетчеризації ліфтів, зокрема ним укладені договори субпідряду з ТОВ «БК «Будінвест-К» (м. Миколаїв) та ТОВ «ТД «Південно-Схід-Ліфт» (м. Київ) на виконання субпідрядних робіт по монтажу ліфтів для ТОВ «Ліфтовик 1».

Однак, оскільки позивач згідно за умовами договорів, укладених позивачем з замовниками, він несе повну відповідальність за монтаж ліфтів та виконує монтаж своїми силами, укладати договори субпідряду не було підстав, що свідчить про відсутність економічної доцільності укладання договорів субпідряду з ТОВ «БК «Будінвест-К» та ТОВ «ТД «Південно-Схід-Ліфт».

Крім того, у періоді, що перевірявся, позивачем до складу валових витрат віднесено витрати з субпідрядних послуг (монтаж, диспетчеризація, пусконаладка ліфтів), отриманих від ТОВ «БК «Будінвест-К» та ТОВ «ТД «Південно-Схід-Ліфт», які не підтверджено відповідними первинними документами, а саме актами технічної готовності ліфта і актами прийомки ліфта, що передбачено «Правилами улаштування і безпечної експлуатації ліфтів», НПАОП 0.00-1.02.-08, затверджених Наказом Держгірпромнагляду № 190 від 01.09.2008, та зареєстрованих Міністерством юстиції 07.10.2008 за №937/15628.

З огляду на встановлене, відповідач дійшов висновку, що позивачем допущено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 328777,4 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року на суму 120531,9 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 37122,2 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 23781 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 71486,1 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 75856,2 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001102342/0 17.08.2009, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 493166,1 грн., у т.ч. за основним платежем 328777,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 164388,7 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001102342/1 від 02.11.2009, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобов?язання.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону).

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення понесених витрат до складу валових витрат Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність включення до складу валових витрат вартості послуг з монтажу ліфтів наданих субпідрядними організаціями належними первинними документами, зокрема, з метою дотримання вказаної вимоги законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових було надано відповідні договори, рахунки-фактури, акти приймання виконаних робіт, довідки вартості виконаних підрядних робіт, що виключає підстави для визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за даними операціями.

Акти технічної готовності ліфта і Акти прийомки ліфта, складання яких передбачено «Правилами улаштування і безпечної експлуатації ліфтів», НПАОП 0.00-1.02.-08, затверджений Наказом Держгірпромнагляду № 190 від 01.09.2008, та зареєстрований Міністерством юстиції 07.10.2008 за №937/15628, не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, зазначений Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 1 вересня 2008 року № 190 (Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за N 937/15628) «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів»), набрав чинності тільки 18.10.2008, у зв?язку з чим його вимоги розповсюджуються на правовідносини, які виникли (або відбувалися) після набрання ним чинності.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про відсутність економічної доцільності укладання позивачем договорів субпідряду з ТОВ «БК «Будінвест-К» та ТОВ «ТД «Південно-Схід-Ліфт», оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Факт здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується, так само податковий орган не посилалася на нікчемність зазначених правочинів, вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, їх удаваність тощо та наявність відповідних судових рішень, які б це підтверджували.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні до складу валових витрат витрат з оплати субпідрядних послуг на суму 1315109,16 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук