Ухвала суду № 34179773, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/15147/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" до Відділу Держкомзему у Шахтарському районі Донецької області про скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою КП "Компанія "Вода Донбасу" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року КП "Компанія "Вода Донбасу" звернулося до суду з позовом до Відділу Держкомзему у Шахтарському районі Донецької області про скасування припису.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Відділом Держкомзему у Шахтарському районі Донецької області 17вересня 2010 року був складений акт планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства Шахтарським ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу", яким встановлено використання позивачем земельної ділянки площею 0,0068 га без правовстановлюючих документів в порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі зазначеного акту відповідачем виданий припис від 30 вересня 2010 року № 000109 про усунення виявлених порушень. Позивач вважає складені акт перевірки та припис протиправними у зв'язку з порушеннями порядку та строків проведення перевірки та складення припису. Також позивач зазначив, що він використовує земельну ділянку площею 0,0068 га, розташовану на землях Шахтарської міської ради, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (бланк серії ДН № 007059), зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею 23 травня 2003 року за № 149. Просив скасувати припис від 30 вересня 2010 року №000109.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі КП "Компанія "Вода Донбасу" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення, та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи цю справу суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, які саме порушення з боку відповідача призвели до порушення прав, свобод чи інтересів позивача, оскільки надані позивачем докази не довели наявність у нього належного документу, що посвідчує право на земельну ділянку, судом не було виявлено порушень з боку відповідача при складенні акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства та спірного припису.

Такий висновок судів відповідає як обставинам справи, так і нормам матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, і дані обставини встановлено судами попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", ідентифікаційний код 00191678, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради згідно довідки з ЄДРПОУ від 13 травня 2010 року.

Рішенням Донецької обласної ради від 2 грудня 2006 року № 5/7-145 вирішено перейменувати державне обласне комунальне підприємство "Донецькоблводоканал" в комунальне підприємство "Донецькоблводоканал".

Позивачем наданий витяг зі статуту Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28 серпня 2007 року № 98р, згідно якому Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є правонаступником прав та обов'язків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет", у тому числі за раніше виданими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу".

Крім того як вбачається з витягу змін до статуту Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", затверджених розпорядженням голови Донецької обласної ради від 29 грудня 2007 року № 192р, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є правонаступником прав та обов'язків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчермет" та комунального підприємства "Донецькоблводоканал", у тому числі за раніше виданими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу".

Державним інспектором було проведено планову перевірку з питань додержання вимог земельного законодавства на території Шахтарського району Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу", за результатами якої встановлено, що Комунальне підприємство "Вода Донбасу" використовує земельну ділянку, площею 0,0068 га., міста Шахтарськ Донецької області із земель промисловості Шахтарської міської ради без правовстановлюючих документів, без державної реєстрації, що є порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України, про що складено відповідний акт.

На підставі акту перевірки відповідачем складений припис від 30 вересня 2010 року №000109 про усунення виявлених недоліків земельного законодавства України у 30 денний термін.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності винесення припису про усунення виявлених недоліків земельного законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Земельним кодексом України, Законом України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (діл по тексту Закон № 963).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон № 963 визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 6 вказаного Закону до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям; дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків; додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України; припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

г) видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів;

ґ) участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

е) вирішення інших питань відповідно до закону.

Як вбачається зі статті 10 Закону № 963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відео зйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Отже, на підставі пункту 6.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, з метою усунення наслідків виявленого порушення, зазначеного в акті перевірки, державний інспектор видав позивачу припис та встановлений термін усунення наслідків правопорушення у 30 денний термін.

З наданої позивачем копії державного акту (бланк серії ДН № 007059) зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею 23 травня 2003 року за № 149, на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0596 га, розташованої на землях Шахтарської міської ради, вбачається, що зазначений акт виданий державному обласному комунальному підприємству "Донецькоблводоканал".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, а також вимоги касаційної скарги, позивач в підтвердження правомірності своїх дій, посилається на те, що даний державний акт і є належним документом який посвідчує його право на земельну ділянку площею 0,0596 га, розташованої на землях Шахтарської міської ради, оскільки виданий державному обласному комунальному підприємству "Донецькоблводоканал" правонаступником якого він є.

Однак, такі твердження скаржника колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає виникнення права на земельну ділянку, та встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 Земельного кодексу України (в її редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

1. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

3. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

4. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

6. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.

7. Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.

8. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок.

9. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.

Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом.

З огляду на зазначені норми суд зазначає, що земельне законодавство України не передбачає інституту правонаступництва у земельних відносинах.

Водночас, порядок правонаступництва юридичних осіб врегульований Цивільним кодексом України, стаття 104 якого передбачає:

1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

3. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до статті 106 Цивільного Кодексу України:

1. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Позивачем не надано належних доказів того, що Державне виробниче підприємство по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчермет" та комунальне підприємство "Донецькоблводоканал" припинилися шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення юридичної особи, через що утворилося Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу". Зокрема, позивачем не надано рішення учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, або рішення суду чи відповідного органу державної влади про відповідне злиття, приєднання, поділ чи перетворення юридичної особи, через що було створено Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу". Також позивачем до суду не надано відомостей про внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб, правонаступником яких став позивач.

Крім того, листом Державного комітету України по земельним ресурсам від 02 серпня 2004 року № 14-22-6/6835 було роз'яснено, що переоформлення правовстановлюючих документів на землю при реорганізації підприємства має здійснюватися одночасно з реорганізацією.

За таких обставин, суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам зібраним по справі, прийняв правильне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0068 га від 23 травня 2003 року за №149 до теперішнього часу не переоформлений на Комунальне підприємство Компанія "Вода Донбасу", а тому вимоги припису відділу Держкомзему у Шахтарському районі Донецької області від 30 вересня 2010 року № 000109 є обґрунтованими та правомірними, орган владних повноважень діяв в межах наданих повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та Законами України.

Донецький апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, підтвердив його висновки по суті спору і обґрунтовано залишив зазначене судове рішення без змін.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Комунального Підприємства "Компанія "Вода Донбасу" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Мироненко

Т.А. Чумаченко