Ухвала суду № 34179663, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/45437/11

№ К/9991/45437/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (СДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011

у справі № 2а-2887/08/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, позов задоволено: визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові від 18.04.2008 № 0000031601/0/7682, від 03.07.2008 № 0000031601/0/12091 та від 12.09.2008 № 0000031601/2/16561/15-2; стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 08.04.2008 № 8/15-2/00131587, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-III) у зв'язку із порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2648902,13 грн.

За наслідками перевірки та процедури апеляційного узгодження прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 № 0000031601/0/7682, від 03.07.2008 № 0000031601/0/12091 та від 12.09.2008 № 0000031601/2/16561/15-2, якими зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10 % - 264890,22 грн., накладений на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, за прострочення граничного строку сплати (до 30 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2648902,13 грн.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється, в тому числі, на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: копії платіжних доручень, оцінку яких судами попередніх інстанцій надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, позивачем було вчасно сплачено поточні податкові зобов`язання за період жовтень-грудень 2006 року та січень-квітень 2007 року з податку на додану вартість у загальній сумі 2648902,13 грн.

Крім того, відповідно до постанови Господарського суду Львівської області від 28.09.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008, у справі № 5/3332-12/390/А податкові зобов'язання ВАТ«Львівобленерго» з ПДВ у сумі 2523902,73 грн. на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є реструктуризованими, що надає позивачу право погашати їх в порядку та у строки (з 19.06.2007 по 19.05.2017), передбаченому цим Законом, та за рахунок платежів, передбачених договором про реструктуризацію податкового боргу № 14 від 07.02.2009, а відповідні поточні платежі підлягають зарахуванню в періоди, за які вони сплачувались позивачем.

Отже, встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який є юридично правильним; обґрунтовано визнали неправомірним застосування до позивача штрафу за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із податку на додану вартість за вище вказані звітні податкові період які, як встановлено в судовому процесі, сплачені в строк, установлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська Н.Г. Пилипчук