Ухвала суду № 34179651, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/42187/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 03.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а-1870/7108/11

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації „Сумигаз"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області

Державної податкової служби

про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення

- рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Сумигаз" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення - рішення № 0008832314/60384 від 28.07.2011, яким збільшено податкові зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 1204280, 5 грн., із них за основним платежем - 963424 грн. та 240856,5 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2012 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0008832314/60384 від 28.07.2011, в частині збільшення Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Сумигаз" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1093343 грн.: основний платіж 874674 грн., штрафні фінансові санкції 218669 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 та складено акт № 1925/2314/03352432/28 від 24.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000392314/0/29036 від 12.04.2011, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 1445451 грн.: основний платіж 963634 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції 481817 грн.

В порядку адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією в Сумській області прийнято рішення, яким частково скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 12.04.2011 року № 0000392314/0/29036 щодо сплати грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму штрафної санкції 240908 грн., в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення про результати розгляду скарг від 01.09.2011, яким скаргу залишено без задоволення.

Державною податковою інспекцією в м. Суми прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008832314/60384, яким позивачу зменшено розмір штрафних (фінансових) санкцій із суми 481817 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000392314/0/29036 від 12.04.2011 р. до 240909 грн. і загальна сума податкового зобов'язання стала 1204543 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що є доведеною реальність отримання позивачем у вересні 2010 року природного газу від ТОВ „ЄГК" в обсязі 1999530 куб. м. на загальну суму 5248046, 42 грн., в тому числі податок на додану вартість 874674, 42 грн. та правомірність віднесення до складу податкового кредиту за цей період вересень 2010 року суми податку на додану вартість.

Відмовивши в частині задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Виходячи з умов укладених договорів оренди суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами фактично були укладені договори купівлі-продажу автомашин "VOLKSWAGEN" та "HYUNDAI Sonata 2,0" і здійснення оплати послуг з оренди автомашин є не що інше як оплата їх вартості визначеними частками, тому Державною податковою інспекцією правомірно визнано ці угоди договорами купівлі-продажу автомашин.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно договору № 31/08/10/2 купівлі-продажу природного газу від 31.08.2010 року ПАТ „Сумигаз" у вересні 2010 року зобов'язувалося придбати три мільйони кубічних метрів природного газу у ТОВ „ЄГК" за ціною 2624,64 грн. за 1000 куб м. газу без ПДВ, (сума ПДВ крім цього складала 437,44 грн.) для подальшої реалізації.

Із акту приймання-передачі природного газу у вересні 2010 року вбачається, що позивач отримав від ТОВ „ЄГК" 1999530 кубічних метрів природного газу на загальну суму 5248046,42 грн., в тому числі ПДВ - 874674,4 грн.

Продавець - ТОВ „ЄГК" видав покупцю природного газу ПАТ „Сумигаз" податкові накладні які було досліджено судами попередніх інстанцій.

З матеріалів справи вбачається, що на час видачі податкової накладної ТОВ „ЄГК" перебувало в ЄДРПОУ і було зареєстроване платником податку на додану вартість та внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані ТОВ „ЄКГ" не мають недоліків, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій.

Статтею 10 Закону України „Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону, не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а-1870/7108/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а-1870/7108/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко