Постанова № 34179295, 09.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 910/5392/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Картере В.І., Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Орест"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р.у справі№ 910/5392/13 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста КиєвадоПриватного підприємства "Орест"третя особаДніпровська районна в місті Києві державна адміністраціяпроусунення перешкод у користуванні майном шляхом виселенняза зустрічним позовом Приватного підприємства "Орест"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києвапроусунення перешкод у користуванні майном

За участю представників:позивача:Острова В.В.;відповідача:Марчук Г.П.;третьої особи:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. (суддя Сівакова В.В.) позов КП УЖГ Дніпровського району м. Києва до ПП "Орест" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. (судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тарасенко К.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Орест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені первісних позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалами справи, 16.02.2009 р. між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (орендодавець) та Приватним підприємством "Орест" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 922 , за умовами якого орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007 р. та виданого у встановленому порядку розпорядження № 31-Р від 16.01.2009 р. Дніпровської районної у м. Києві ради передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, буд. 23, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 234 кв.м., в т.ч. перший поверх - 15,9 кв.м., другий поверх - 57,72 кв.м., підвальне приміщення - 129,3 кв.м., місця загального користування - 31,08 кв.м.

Як встановлено судами, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва та знаходиться на балансі Дніпровського районної у м. Києві ради та в оперативному управлінні Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної у місті Києві ради (балансоутримувач).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про усуненні перешкод у користуванні майном шляхом виселення, мотивуючи вимоги тим, що по закінченню строку дії договору оренди, відповідачу не наданий дозвіл на продовження строку дії договору оренди, приміщення відповідачем не звільняється, тому вирішення питань надання майна в оренду за зверненням суб'єктів господарювання не може розглядатись. Крім того, відповідач повідомлявся про те, що позивач має намір використовувати приміщення для власних потреб, а саме для розміщення ремонтної групи.

В свою чергу відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою про усунення перешкод у користуванні майном, обґрунтовуючи вимоги тим, що приміщення орендується вже 18 років, за час оренди стан приміщення значно покращений, а саме здійснено прибудову за згодою районної ради, також на клопотання орендаря приміщення включено в перелік приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу ПП "Орест". На земельну ділянку, на якій знаходиться орендоване приміщення розроблено документацію по земле-відводу. В діючий та пролонгований договір оренди змін по заміні сторони орендодавця не вносились. Договір оренди добросовісно виконувався сторонами після закінчення строку його дії упродовж 8 місяців без ніяких претензій. На заяву орендаря від 05.12.2011 р. ррпро пролонгацію договору заперечення не надходило, а навпаки орендні відносини продовжувались з орендодавцем, що підтверджується актом звірки розрахунків.

Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи в зустрічному, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди до закінчення терміну його дії і відповідно договір оренди є припиненим.

Але, Вищий господарський суд України вважає такий висновок суддів передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди нерухомого майна від 16.02.2009 р. укладений між ПП "Орест" та КП Дніпровського району міста Києва "Фінансово-розрахунковий центр"Дніпровський".

До господарського суду з позовними вимогами до ПП "Орест" звернулось Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

Приймаючи рішення, судами попередніх інстанцій не з'ясовано та не встановлено заміни сторони договору, наявності доказів правонаступництва чи доказів передачі на баланс приміщення.

В матеріалах справи міститься розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.11.2012 р. № 514 в якому зазначено, що балонсоутримувачем об'єктів житлового фонду Дніпровського району міста Києва є КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

Зокрема, додаток № 1 до цього розпорядження чітко вказує, що спірне не житлове приміщення знаходиться на праві повного господарського відання у КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди не надали правової оцінки додатку № 1 до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.11.2012 р. № 514.

Крім того, суди не надали належної оцінки та не перевірили чи дійсно КП Дніпровського району міста Києва "Фінансово-розрахунковий центр Дніпровський" листом № 01-63/228 від 10.02.2012 р. повідомив ПП "Орест" про закінчення дії договору оренди.

Суди не зазначили, якими саме доказами підтверджується надсилання позивачем та отримання відповідачем листа про намір припинити договір оренди.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Орест" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. у справі № 910/5392/13 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: В.І. Картере

Г.К. Прокопанич