Постанова № 34179248, 16.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа № 903/791/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Олексюк В.В. (довіреність №2683 від 29.12.2012 року)

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Земляки" на рішення господарського суду Волинської області від 19 серпня 2013 року у справі № 903/791/13 (суддя Пахолюк В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Земляки" (відповідач 1)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" (відповідач 2)

про стягнення 219 950, 99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 19 серпня 2013 року у справі №903/791/13, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Землянки» (39013, Полтавська область, Глобинський район, с. Землянки, код ЄДРПОУ 30748767) (надалі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат» (43010, м. Луцьк, вул. Задворецька, 2, код ЄДРПОУ 21579984) (надалі - відповідач 2) про стягнення 219950,99 грн. задоволено повністю /а.с. 36-38/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Землянки» (39013, Полтавська область, Глобинський район, с. Землянки, код ЄДРПОУ 30748767, р/р 26007010806101 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075, р/р 260031816901 у ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" м. Київ, МФО 380281) 218950,99 грн., в т.ч. 205091,22 грн. заборгованості, 6417,62 грн. пені, 8442,15 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 4379,05 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Землянки» (39013, Полтавська область, Глобинський район, с. Землянки, код ЄДРПОУ 30748767, р/р 26007010806101 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат» (43010, м. Луцьк, вул. Задворецька, 2, код ЄДРПОУ 21579984, р/р 26000688136361 в Бориспільському районному відділенні КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075, р/р 260031816901 у ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" м. Київ, МФО 380281) 1000 грн. заборгованості, 19,97 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що всупереч умовам договору відповідач за отриманий товар не розрахувався. Залишок заборгованості відповідача 1 перед позивачем складає 205091,22 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Землянки» звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні штрафних санкцій /а.с. 44-45/.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

ТОВ "Золотий екватор" своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало. В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2013 року у справі №903/791/13 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 16 жовтня 2013 року.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 року, у зв'язку із службовою необхідністю судді Коломис В.В., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Бучинська Г.Б..

Представники відповідача - 1 та відповідача - 2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 59-61/. Причин неявки в судове засідання не повідомили.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки" як покупцем було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 14 (надалі - договір поставки) /а.с. 9-12/, згідно з умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Згідно із п. 4.2. договору поставки розрахунки за товар покупець здійснює протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) або умови оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами договору.

13 квітня 2013 року, 19 квітня 2013 року до договору поставки №14 від 14 січня 2013 року було укладено додатки №№2/203, 2/232, якими визначено асортимент, кількість та ціну товару /а.с. 13-14/.

На виконання умов договору поставки №14 від 14 січня 2013 року позивач на підставі довіреності № 29 від 13 квітня 2013 року передав відповідачу-1 нафтопродукти на загальну суму 205 091,22 грн., що підтверджується видатковими накладними №1165 від 13.04.2013р., №1162 від 19.04.2013р., товарно-транспортними накладними № НБ-00234 від 19.04.2013 р., № НБ-00212 від 13.04.2013 р.

Всупереч умовам договору відповідач-1 за отриманий товар не розрахувався.

Заборгованості ТОВ «Агрофірма «Землянки» перед позивачем на момент розгляду справи складає 205 091,22 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків /а.с. 19/.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач-1 судам обох інстанцій не надав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у ТОВ «Агрофірма «Землянки» обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару.

У відповідності до ст.610, ч.1 ст.612, 536 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підпунктами 6.2.1., 6.2.2. пункту 6.2. договору поставки за несвоєчасне проведення розрахунків передбачено сплату відповідачем-1 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 19 % процентів річних від неоплаченої вартості товару за користування чужими грошовими коштами.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо оплати вартості нафтопродуктів у строки, визначені п.4.2. договору поставки, з відповідача-1 підлягає до стягнення пеня в розмірі 6417,62 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8442, 15 грн., які нараховані позивачем від простроченої суми окремо за кожною накладною.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з тим, що розміри вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірними, відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про підставність задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 6417,62 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8442, 15 грн.

01 лютого 2013р. між ТзОВ "Золотий екватор" як кредитором і ТзОВ "Дукат" як поручителем було укладено договір поруки №01/02-3 /а.с. 17/, згідно з п.п.1.1., 1.2. якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (ТзОВ "Агрофірма "Землянки") згідно з умовами генерального договору поставки нафтопродуктів №14 від 14.01.2013р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому; сума поруки складає 1000 грн.

Відповідно до п.2.1. у випадку невиконання боржником своїх обов'язків перед кредитором за договором поставки, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогами про виконання поручителем зобов'язань боржника в повному обсязі, а поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за договором поставки.

У відповідності до статей 553, 554, 543 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Вимогою № 01/2-3 від 01.07.2013р. позивач просив відповідача-2 сплатити суму боргу в розмірі 1000 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки /а.с. 18/. Проте відповідач-2 відповіді на вимогу не надав, суми заборгованості не перерахував.

Вимогу було отримано особисто представником відповідача-2 03.07.2013р., про що свідчить напис на листі, скріплений печаткою.

Враховуючи наведені положення законодавства, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що у зв'язку з тим, що відповідач-1 не виконав взятих на себе за генеральним договором поставки нафтопродуктів №14 від 14.01.2013р. зобов'язань, вимога про стягнення з поручителя - відповідача-2 як із солідарного боржника 1000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Землянки» зазначає, що при ухваленні рішення господарський суд Волинської області не скористався правом на зменшення розміру штрафних санкцій.

Твердження скаржника про те, що рішення місцевого суду є незаконним, оскільки судом не використано право суду на зменшення розміру пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, що підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

За змістом статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно вищезазначеної норми при зменшенні розміру штрафних санкцій судом до уваги повинно бути взято: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В силу ч.1 ст.233 ГК України зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком господарського суду і та обставина, що суд не скористався наданим йому правом, не є порушенням законодавчих норм.

Згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Необхідність надання оцінки чи є даний випадок винятковим передбачена також п.2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 20.04.1994р. „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та п. 3.17.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких судом повинні враховуватись такі фактори, як інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайність добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, поведінки винної сторони тощо.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сам факт нарахування надмірної суми штрафних санкцій не є підставою для зменшення останньої.

Місцевим господарським судом правомірно не зменшено розміру пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки відповідачем-1 не вказано та не обґрунтовано винятковість обставин, в зв'язку з якими слід зменшити розмір штрафних санкцій; доказів в обґрунтування вимог щодо зменшення розміру штрафних санкцій, які б доводили наявність виняткових підстав для зменшення їх розміру, відповідачем-1 надано не було. Суд також зазначає, що розмір штрафних санкцій є невеликим відносно до суми основної заборгованості, а також враховує ступінь виконання зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача 1.

Відповідно до п.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Землянки" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 19 серпня 2013 року у справі №903/791/13 залишити без змін.

Матеріали справи №903/791/13 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Бучинська Г.Б.