Рішення № 34179217, 15.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 15 жовтня 2013 року по справі №927/1249/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1249/13

за позовом: публічного акціонерного товариства «Укртелеком», бульв. Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (цех телекомунікаційних послуг №21 Чернігівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», вул. Київська, 166, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500)

до відповідача: військової частини А 4245, військове містечко №12, м. Прилуки, Чернігівська область, 17504

про стягнення 5316грн.17коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Чорноморець Я.А. - провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність №1031 від 20.12.2012

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 5135грн.94коп. боргу за телекомунікаційні послуги, надані в період з 01.03.2012 по 01.09.2013 на підставі типового договору №96 від 16.01.2009 про надання послуг електрозв'язку, 118грн.77коп. пені, нарахованої за період з 23.10.2012 по 27.09.2013, 61грн.46коп. процентів річних, нарахованих за період з 21.04.2012 по 27.09.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідач в письмовому відзиві на позов зазначає, що є він структурним підрозділом Збройних Сил України, і його фінансування у повному обсязі здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач повідомляє, що заборгованість перед позивачем виникла не з його вини, а внаслідок здійснення платежів по військовій частині органом Державної казначейської служби України лише за захищеними видатками, визначеними ст.55 Бюджетного кодексу України.

В судовому засіданні, яке відбулось 15 жовтня 2013 року, прийняв участь повноважний представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

До початку судового засідання від відповідача надійшла заява, в якій він повідомляє, що його представник не зможе бути присутнім на засіданні по причині відсутності коштів на службові відрядження, в зв'язку з чим просив розглянути справу без участі представника.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд. Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, а тому суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Клопотання позивача про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд ВСТАНОВИВ:

16 січня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» (підприємство зв'язку за договором) та військовою частиною А 4245 (відповідач у справі, споживач за договором) укладено типовий договір №96 про надання послуг електрозв'язку (далі по тексту рішення - договір), за умовами якого підприємство зв'язку зобов'язалось надавати відповідачу послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1 до типового договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги.

Як вбачається з п.п.1.1., 1.2. статуту публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в новій редакції затвердженій річними (черговими) загальними зборами акціонерів (протокол №10 від 26.04.2012), державна реєстрація якої проведена 10.05.2012 за номером запису 10741050086006797 (витяг - а.с.46), відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» згідно з протоколом зборів акціонерів №8 від 14.06.2011 перейменовано на публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Укртелеком». Таким чином, суд приходить до висновку, що саме публічному акціонерному товариству «Укретелеком» (позивачу у справі) належать права та обов'язки сторони - «підприємства зв'язку» - за типовим договором №96 від 16.01.2009 про надання послуг електрозв'язку.

В розділі 4 договору сторони визначили умови про порядок здійснення розрахунків, та встановили, що послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п.4.1. договору).

В п.4.2. договору сторони домовились, що споживач сплачує послуги електрозв'язку за кредитною, авансовою системою оплати з наданням рахунків. Аналіз наведеної умови договору свідчить, що сторонами визначена можливість застосування на вибір як кредитної так і авансової систем оплати за надані телекомунікаційні послуги.

Згідно із п.4.5. договору розрахунки за фактично отриманні в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отриманні в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

В п.4.6. договору визначено, що у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Відповідно до п.7.1. договору цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами договору свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналізуючи зміст типового договору №96 від 16.01.2009, суд приходить до висновку, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини з надання послуг у сфері телекомунікацій, які регулюються нормами спеціального Закону України «Про телекомунікації», а також загальними положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання позивачем телекомунікаційних послуг в період з 01.03.2012р. по 31.08.2013р. вартістю 8792грн.29коп., підтверджується рахунками-актами №№7406000000001312 від 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 30.09.2012р., 31.10.2012р., №7406000000001310.11.2012. від 30.11.2012р., №7406000000001310.12.2012. від 31.12.2012р., №7406000000001310.1.2013. від 31.01.2013р., №7406000000001310.2.2013. від 28.02.2013р., №7406000000001310.3.2013. від 31.03.2013р., №7406000000001310.4.2013. від 30.04.2013р., №7406000000001310.5.2013. від 31.05.2013р., №7406000000001310.6.2013. від 30.06.2013р., №7406000000001310.7.2013. від 31.07.2013р., №7406000000001310.8.2013. від 31.08.2013р.

Факт отримання, обсяг та вартість наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідачем не заперечувався.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем в рахунок оплати телекомунікаційних послуг за спірний період перераховано позивачу 3656грн.35коп.

За повідомленням позивача вартість неоплачених послуг станом на день звернення до суду з даним позовом становить 5135грн.94коп.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем доказів оплати телекомунікаційних послуг в повному обсязі або в іншому - більшому розмірі на момент винесення рішення суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що залишок неоплаченої вартості спожитих відповідачем телекомунікаційних послуг на день винесення рішення становить 5135грн.94коп.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із виставлених відповідачу рахунків на оплату телекомунікаційних послуг позивачем зазначено термін, до якого відповідач мав здійснити оплату спожитих послуг, а саме - до 20 числа наступного за звітним місяця.

Вказаний у рахунках термін оплати відповідає умовам п.4.5. типового договору про надання послуг електрозв'язку, який був застосований позивачем переважно перед п.4.6. цього договору, що не порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача, оскільки альтернативність застосування п.4.5. та п.4.6. визначена сторонами в п.4.2. цього договору залежно від обраної системи оплати «кредитна, авансова». Крім того, будь-яких заперечень щодо визначених позивачем у рахунках строків оплати телекомунікаційних послуг відповідачем також не заявлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати отриманих від позивача телекомунікаційних послуг, в зв'язку з чим заявлені до стягнення 5135грн.94коп. неоплаченої вартості наданих послуг за своєю правовою природою є боргом.

Факт наявності боргу за телекомунікаційні послуги, надані позивачем відповідачу в період з 01.03.2012р. по 31.08.2013р. на підставі типового договору №96 від 16.01.2009р. підтверджується також актом звіряння розрахунків, підписаним представниками сторін та скріпленим печатками сторін.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати телекомунікаційних послуг, на момент прийняття рішення доказів оплати відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 5135грн.94коп. боргу.

Відповідно до п.5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

З урахуванням наведеної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 118грн.77коп. пені, нарахованої за період з 23.10.2012 по 27.09.2013.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманих від позивача телекомунікаційних послуг за період з 01.03.2012р. по 31.08.2013р. як підстава для застування до боржника відповідальності у вигляді сплати пені підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, за змістом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач є державною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а порушення зобов'язання сталося внаслідок здійснення платежів по військовій частині органом Державної казначейської служби України лише за захищеними видатками, що визначені ст.55 Бюджетного кодексу України, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області №04-09/722/8499 від 28.08.2013р., суд вважає за можливе скористатись наданим йому чинним законодавством правом та зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача до 59грн.39коп.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір не встановлено сторонами в договорі, на суму боргу позивачем нараховано три проценти річних за період з 21.04.2012р. по 27.09.2013р. у сумі 61грн.46коп.

В ході перевірки правильності нарахування процентів річних, судом встановлено, що розрахунок складений позивачем арифметично вірно з урахуванням фактичних обставин справи.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 61грн.46коп. процентів річних є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 5135грн.94коп. боргу за телекомунікаційні послуги, 59грн.39коп. пені та 61грн.46коп. процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, в підп.3.17.4. підп.3.17. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на вищевикладене, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1720грн.50коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі без урахування зменшення пені.

Керуючись Законом України «Про телекомунікації», ст.ст.193, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 4245, військове містечко №12, м. Прилуки, Чернігівська область (ідентифікаційний код 08302611, р/р 35217007000559 в УДКСУ Чернігівської області, МФО 853592) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком», бульв. Т.Шевченка, 18, м. Київ (ідентифікаційний код 01189425, р/р 26006413 в ЧОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348) 5135грн.94коп. боргу, 59грн.39коп. пені, 61грн.46коп. процентів річних, 1720грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 17 жовтня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич