Постанова № 34179201, 15.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 906/715/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.13 р.

у справі № 906/715/13 (суддя Прядко О.В. )

за позовом Овруцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Овруцької міської ради Житомирської області

до Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 364 813,36 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Маріщевська О.П. (посвідчення №019161 від 30.07.2013р.);

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.08.2013 року позов Овруцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Овруцької міської ради Житомирської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 364 813,36 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Овруцької міської ради Житомирської області 299 995,09 грн. збитків. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 5 999,90 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №906/715/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №906/715/13 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу комплексу, цілісного майнового та нежитлової будівлі: адміністративного корпусу з авто гаражем, автомийкою, будівлями заправки від 22.02.2008, зареєстрованого в реєстрі приватного нотаріуса ОСОБА_3 за №1157, до відповідача - ОСОБА_1 перейшло право власності на нежитлові приміщення, які в цілому побудовані з цегли та до яких відносяться: прохідна (А) загальною площею 23,0кв.м., майстерня ТО-адмінкорпус з гаражем загальною площею 1337,8 м.кв., автогараж (В) загальною площею 59,1 м.кв., будинок м/бази (Г) загальною площею 43,5м.кв., навіс для сільгоспмашин (Д) загальною площею 847,7м.кв., автомийка (Ж) загальною площею 17,0м.кв., автозаправка (З) загальною площею 7,4м.кв., належних раніше ВАТ "Овруцький РАЙАГРОХІМ", та розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

В зв'язку з продажем вищевказаного нерухомого майна, рішенням вісімнадцятої сесії Овруцької міської ради Житомирської області від 03.07.2008 №216 було вирішено вилучити земельну ділянку площею 3,4 га у Овруцького районного виробничого об'єднання "Райсільгоспхімія" і передати її до земель запасу міської ради (категорія - землі промисловості) з наступним наданням дозволу приватному підприємцю ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки для обслуговування належного на праві власності майна (цілісного майнового комплексу та нежилих приміщень) площею 3,4 га на умовах оренди терміном на 10 років для організації в них промислового виробництва (міні завод ЖБУ) (а.с.13).

Рішенням двадцять сьомої сесії V скликання Овруцької міської ради Житомирської області від 29.07.2009 №202 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 3,3996 га і надано згоду на передачу останньої в оренду строком на 10 років приватному підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування майнового комплексу і організації в ньому промислового виробництва (мінізавод ЖБУ) за рахунок земель запасу міської ради. Також рішенням встановлено ПП ОСОБА_1 ставку орендної плати в сумі 10% від нормативної грошової оцінки землі в рік; вирішено Овруцькій міській раді, в особі міського голови Шваба В.В., укласти з ПП ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки; а ПП ОСОБА_1 зареєструвати вище вказаний договір в Овруцькому районному відділі Житомирської філії ДЗК та копію подати до Овруцької МДПІ (а.с.14).

В свою чергу, відповідач 22.09.2009 року звернувся до позивача з заявою, згідно якої просив зменшити орендну плату за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.64).

23.09.2009 року на спільному засіданні постійних комісій міської ради з питань бюджету і комунальної власності та з питань житлово-комунального господарства, екології і використання земельних ресурсів, оформленого протоколом, було одноголосно рекомендовано відмовити ПП ОСОБА_1 в проханні щодо зменшення орендної плати за земельну ділянку на підставі "Положення про порядок надання в оренду земельних ділянок" (а.с.91-93). Разом з тим, рішенням комісії в термін до 01.10.2009 року було зобов'язано відповідача надати документи, що посвідчують право користування вищезазначеною земельною ділянкою, з приводу чого направлено лист-відповідь від 25.09.2009 року №А-1548/17 (а.с.65).

В результаті перевірки, проведеної 11.04.2011 року державним інспектором Управління Держкомзему в Народицькому районі Житомирської області було встановлено, що ПП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.125,126 Земельного кодексу України, про що був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2011 року та видано припис про усунення порушення від 11.04.2011 №46/024 (а.с.16-17).

13.07.2011 року державним інспектором Управління Держкомзему у Овруцькому районі Житомирської області була проведена повторна перевірка дотримання ПП ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, за результатами якої працівниками управління було складено акт (а.с.18) та видано припис №16/043 (а.с.19).

В зв'язку з тим, що ПП ОСОБА_1 всупереч ст.188-5 КУпАП вимог припису не виконав, правовстановлюючих документів на земельну ділянку не оформив, останнього було притягнено до адміністративної відповідальності за порушення ст.ст.120,124 Земельного законодавства України, ст.20 ЗУ "Про землеустрій" та ст.ст.15,16 ЗУ "Про оренду землі", про що складено протокол від 13.07.2011 №46/043 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153,00грн. (а.с.20-21).

Розпорядженням голови Овруцької райдержадміністрації від 01.03.2013 за №37 було утворено комісію по визначенню розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, та затверджено її склад. Вказаною комісією складений Акт про визначення збитків власнику землі, який 15.03.2013 був затверджений головою Овруцької районної державної адміністрації (а.с.22-24).

Згідно даного Акту було визначено збитки в розмірі 364813,36 грн., завдані позивачу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Так, місцевий господарський суд, посилаючись на те, що після переходу права власності на нерухоме майно, відповідач не оформив належним чином право користування земельною ділянкою, що належить позивачу, користувався нею безоплатно, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача та з 01.10.2009 року завдав йому збитків у вигляді неодержаного доходу (неодержаної орендної плати) в сумі 299995,09 грн. (самостійно перерахувавши розмір збитків, заявлений прокурором в сумі 364813,36 грн., з урахуванням строків позовної давності), прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні про наявність протиправної поведінки та вини відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 цієї статті визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч.1 ст.225 Господарського кодексу України).

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наведені правові норми вказують на те, що недоотриманий прибуток, який просить стягнути прокурор, за своєю правовою природою є збитками.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків, їх розмір; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід зазначити, що розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення. Відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Згідно п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.

У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, відповідач - ПП ОСОБА_1 правомірно набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2008 року.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Так, рішенням 18 сесії Овруцької міської ради Житомирської області від 03.07.2008 №216 було вирішено вилучити спірну земельну ділянку і передати її до земель запасу міської ради з наступним наданням дозволу ПП ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою; рішенням 27 сесії V скликання Овруцької міської ради Житомирської області від 29.07.2009 №202 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто, на даний момент триває законодавчо визначена довготриваюча процедура оформлення договору оренди земельної ділянки і відповідач здійснив всі необхідні та залежні від нього дії для оформлення цього договору.

Зазначене, зокрема, підтверджується зверненням відповідача до позивача 22.09.2009 року з проханням про зменшення орендної плати (а.с.64), а також листом від 18.07.2011 року, в якому просив повідомити про подальший порядок виконання рішення Овруцької міської ради від 29.07.2009 №202 (а.с.68). Вказаний лист безпідставно не взятий до уваги судом першої інстанції, оскільки спростовує доводи прокурора і позивача про невчинення відповідачем належних дій щодо оформлення свого права користування земельною ділянкою.

При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що зі змісту листа відповідача від 22.09.2009 року (а.с.64) фактично вбачається його обізнаність з умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо розміру орендної плати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки про розмір орендної плати зазначено в рішенні Овруцької міської ради від 29.07.2009 року за №202.

Таким чином, позивач в особі своїх повноважних органів маючи дійсний намір укласти договір оренди земельної ділянки, про що свідчить рішення Овруцької міської ради від 29.07.2009 року за №202, мав повідомити відповідача про необхідність вчинення подальших дій чи попередити про неможливість укладення договору оренди землі у разі невиконання умов зазначеного рішення.

Проте, прокурором та позивачем по справі не надано суду доказів, які б підтверджували здійснення позивачем відповідних заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем чи підтверджували б факт невиконання відповідачем умов вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування.

Будь-яких доказів передачі (надсилання) відповідачу примірника договору оренди ані прокурором, ані позивачем суду надано не було. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що факт здійснення відповідачем всіх необхідних та законодавчо визначених дій для укладення договору оренди земельної ділянки, виключає наявність вини з його боку.

Апеляційною інстанцією також враховано ту обставину, що спірна сума збитків, яку просить стягнути прокурор, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

Крім того, суд враховує, що вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Апеляційний суд встановив, що позивачем не вживалися заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків.

Зокрема, прокурор та орган місцевого самоврядування не надали жодних доказів звернення позивача з листом-пропозицією до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього - з позовом про спонукання до укладення договору оренди.

За таких обставин, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого господарського суду, викладеною в постанові №5023/338/11 від 27.09.2011 року.

З огляду на викладене та враховуючи, що ані прокурором, ані позивачем не доведено обставин, які б свідчили про вжиття заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати та уникнення збитків, та зважаючи на відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд визнав встановленими обставини, що мають значення для справи за відсутності належних та допустимих доказів, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку, а також невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача, рішення господарського суду Житомирської області в частині задоволення позовних вимог - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 - задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.2013 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.