Рішення № 34179147, 07.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/2846/13

За позовомfs181">: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», с. Прогрес, Красноармійський район, Донецька область

до відповідача: Фермерського господарства «Серміш Агро», с Ожидів, Буський район, Львівська область

s="fs117">про FONT >стягнення заборгованості у сумі 1 599 616,03 грн.

Суддя Коссак С.М.T>

при секретарі Кміть М.Б.P>

ONT >Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: s="fs177">не з’явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Фермерського господарства «Серміш Агро» про стягнення заборгованості у сумі 1 599 616,03 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.07.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено на 06.08.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 07.10.2013р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. В судовому засіданні 06.08.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити повністю. Також 23.09.2013р подав заяву (вх.№174) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 07.10.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.

Суд обмежений строком розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України – за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

14.02.2012р. між ТзОВ «Агрозахист Донбас» (Постачальник за Договором, позивач у справі) та ФГ «Серміш Агро» (Покупець за Договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № ІМ04 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник передає у власність Покупця продукцію сільського господарського та виробничо-технічного призначення (надалі «Товар»), а Покупець приймає Товар в асортименті, наведеному в Додатках та/або накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Ціна Товар, що постачається за Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару. Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного Договору(п.п. 2.1., 2.3. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано ряд Додатків до Договору, в яких зазначається асортимент Товару та порядок розрахунків за поставлений Товар(копії Додатків до Договору в матеріалах справи).

На виконання умов Договору та додатків до Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано Товар згідно видаткових накладних на загальну суму 2 601 229,91 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень (копії видаткових накладних в матеріалах справи).

З Додатків до Договору вбачається, що повна оплата вартості Товару поставленого за Договором повинна була здійснена відповідачем до 20.10.2012р.

Однак відповідач повністю свої зобов’язання за Договором не виконав, частково здійснив оплату за поставлений Товар, що підтверджується виписками з особового рахунку, поданих позивачем (копії в матеріалах справи) на суму 280 000,00 грн. Крім цього, між сторонами будо здійснено повернення Товару на загальну суму 845 527,68 грн., що підтверджується зворотніми накладними (копії в матеріалах справи), підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

У зв’язку з чим на момент звернення до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 475 702,23 грн.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 89 008,60 грн. та 3% річних в сумі 34 905,20 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням./FONT>/P>

ONT class="fs157">Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов’язання.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів погашення виниклої заборгованості не представив.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості за Договором у розмірі 1 475 702,23 грн. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та поданими доказами.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 статті 254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) та з врахуванням механічної помилки позивача в розрахунку, дійшов висновку, що стягненню підлягають 3% річних в сумі 33 766,42 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 1 138,78 грн. слід відмовити.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало були виконати.

Відповідно до п. 5.5. Договору Покупець за несвоєчасну сплату за Товар, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання своїх зобов’язань за цим Договором, і не позбавляє Постачальника права на інші засоби захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

Суд, здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України), дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 89 008,60 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що позивачем за подання позовної заяви до суду платіжним дорученням № 8185 від 22.01.213р. на суму 31 355,64 грн. та платіжним дорученням №12373 від 18.07.2013р. на суму 636,70 грн. сплачено судовий збір в порядку ч.2 ст. 4 та ст. 6 Закону України «Про судовий збір», що в загальному становить 31 992,34 грн. замість належних до сплати 31 992,32 грн. (1 599 616,03грн.* 0,02).

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в розмірі 0,02 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 254, 509, 526, 610-612, 625, 626, 629, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 64, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Серміш Агро» (80530, Львівська область, Буський район, село Ожидів; ідентифікаційний код юридичної особи 34107325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (85351, Донецька область, Красноармійський район, село Прогрес, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4Б; ідентифікаційний код юридичної особи 30048570) 1 475 702,23 грн. – сума не оплаченого товару, 89 008,60 грн. – пені, 33 766,42 грн. – 3% річних та 31 969,54 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (85351, Донецька область, Красноармійський район, Село Прогрес, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4Б; ідентифікаційний код юридичної особи 30048570) з Державного бюджету України 0,02 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 8185 від 22.01.2013р.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.10.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.