Рішення № 34179074, 11.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2013 р. Справа № 914/3715/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СлавСнаб», м. Вологда, Російська Федерація

про стягнення суми заборгованості у розмірі 598 560 російських рублів, що по курсу НБУ станом на 30.09.2013р. становить 147 916, 15 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Хомик В.П. - представник за довіреністю № б/н від 21.01.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СлавСнаб» про стягнення заборгованості в сумі 598 560 російських рублів, що по курсу НБУ станом на 30.09.2013р. становить 147 916, 15 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено на 11.10.2013р.

В судове засідання 11.10.2013р. позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю. На виконання вимог ухвали суду супровідним листом (вх.42092/13 від 10.10.2013р.) подав довідку про відсутність підстав передбачених п.2 ч. 1 ст.62 ГПК України, довідку з ЄДР, банківську виписку від 30.09.2013р. та оригінал акту звірки на суму основного боргу в сумі 598 560 рос. руб., підписаний позивачем та відповідачем, без жодних застережень.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, однак направив відзив (вх.42094/13 від 10.10.2013р.) в якому підтверджує отримання продукції на загальну суму 1 198 560 рос. руб. та часткову оплату в сумі 600 000 рос.руб. Заявлені позовні вимоги визнає повністю. Зазначає, що не зможе брати участь в судових засіданнях, а заявлені позовні вимоги є безспірні.

У судовому засіданні 11.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Між сторонами у справі укладено контракт №03-01/12 поставки продукції від 03 січня 2012 року, що належним чином підписаний та скріплений печатками (надалі - Контракт).

Відповідно до п.1.1. Контракту постачальник (позивач у справі) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити автобусні сидіння, запасні частини до них, підставки до сидінь, кріплення сидінь, автомобільна тканина (надалі - товар) в асортименті, в кількості і за цінами, вказаних в погоджених сторонами Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.5.1. Контракту вартість товару є договірною і встановлюється у валюті Російської Федерації.

Специфікацією №4 від 2 липня 2013 року до Контракту, що належним чином підписана та скріплена печатками сторін, продавець поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 1 198 560 рос. руб.00 коп. (рахунок фактура №4 від 02 липня 2013 року на зазначену суму). Факт поставки підтверджується декларацією форми МД-2 (наявна в матеріалах справи).

За поставлений товар відповідач частково провів оплату, а саме: 30.07.2013 року на суму 200 000,00 рос. руб.; 30.08.2013 року на суму 300 000,00 рос. руб.; 30.09.2013 року на суму 100 000,00 рос. руб., що підтверджується банківськими виписками. Загальна сума оплати становить 600 000,00 рос. руб.

31.08.2013 року позивач направив відповідачу претензію №89 на підставі п.8.1. Контракту з вимогою оплатити заборгованість на суму 698 560 руб. 00коп.

Факт отримання товару на суму 1 198 560 рос. руб. 00 коп. та його часткову оплату на суму 600 000,00 рос. руб. підтверджується відповідачем у справі у поданому відзиві та позовні вимоги визнаються повністю (вх.. №42094/13 від 10.10.2013 року).

Доказів погашення заборгованості на момент розгляду справи та прийняття рішення сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до статті п.1 ч.1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Статтею 77 цього Закону для даної категорії справи винятків не встановлено, сторонами іншого не надано.

З огляду на наведене вище, відповідно до п.8.1., 8.4. Контракту, Закону України «Про міжнародне приватне право», Угоди про порядок вирішення спорів,пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 2889-XII від 19.12.92, підписану Україною 20 березня 1992 р.(дата набуття чинності для України 19 грудня 1992 р.), з врахуванням узагальнення судової практики, проведеної Вищим господарським судом України від 01.01.2009р. «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів» суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за нормами матеріального права України з врахуванням порядку, встановленого нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч.4 цієї статті сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт заборгованості відповідача за Контрактом на суму 598 560 рос. руб., що по курсу НБУ станом на 30.09.2013 року складає 147 916 грн. 15 коп. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем у поданому відзиві.

За таких обставин, вимога позивача є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, що визнається відповідачем, а тому підлягає стягненню заборгованість в сумі 598 560 руб, що еквівалентно 147 916,15 грн..

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по справі згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 10, 43, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 175, 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 612, 639, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СлавСнаб» (Російська Федерація, 160000, м. Вологда, вул. Зосімовська, 2; ИНН 3525342679, КПП 352501001 ОГРН 1103525008828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром» (Україна, 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 323; поштова адреса: м. Львів, вул. Зелена, 149-Г; ідентифікаційний код 30994335) заборгованість в сумі 598 560 російських рублів, що по курсу НБУ станом на 30.09.2013р. становить 147 916, 15 грн. та 2 958,32 грн. витрати на сплату судового збору, що по курсу НБУ станом на 30.09.2013р. становлять 11 971,19 російських рублів.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.10.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.