Рішення № 34179083, 17.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2013Справа № 904/3238/13Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд», м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум», м. Сімферополь

про звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідачів - не з'явився

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд» та до Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум» про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором наступної іпотеки № 0063-І від 10.06.2008 року на нежиле приміщення № 3 загальною площею 848, 0 кв.м, вбудоване в І та ІІ поверхи нежитлової будівлі: гараж літ «Ж», загальною площею 64, 6 кв.м, прибудова літ «И», загальною площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, буд. 36, прим 3.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2013 року порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2013 року справа надіслана до господарського суду Автономної Республіки Крим за територіальною підсудністю.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2013 року справу прийнято до провадження.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум» жодного разу без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за кредитним договором № 0063/08/05-КІ від 10.06.2008 року в частині повного та своєчасного повернення кредиту внаслідок чого за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум» утворилась заборгованість, що стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд» у судове засідання жодного разу не з'явився, проте в матеріалах справи міститься відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи позицію недійсністю договорів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області була частково задоволена заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заборонено ТОВ «Кривбасжитлобуд» вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного майна та заборонено реєстраційній службі Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області та її посадовим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, виділ та/або реєстрацію речових прав або будь-яких обтяжень на спірне нерухоме майно.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум» укладений кредитний договір № 0063/08/05-КІ. ( а.с. 21-25 т.1).

В подальшому у газований вище договір сторонами було внесено низку змін шляхом підписання відповідних додаткових угод.

Так, за умовами договору, позивач був зобов'язаний надати боржникові кредит у сумі 7 137 000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення 31.03.2010 року

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що зазначено в частині 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язання в даному випадку виступає договір про надання відновлювальної кредитної лінії. .

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, станом на дату прийняття рішення по даній справі, відповідачем обов'язок щодо повернення кредиту не виконаний, що призвело до утворення в нього заборгованості в розмірі 57 446 034, 17 грн.

Так, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення недійсністю кредитного договору через відсутність у банка права здійснювати використання іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором.

Проте, вказані доводи відповідача ТОВ «Кривбасжитлобуд» є хибними з огляду на те, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/8607/13 від 20.05.2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Феррум» відмовлено у позові про визнання недійсним кредитного договору № 0063/08/05-КІ на тих самих підставах, що й зазначені відповідачем у відзиві .

Наведеним судовим актом, що набрав законної сили, встановлено, що Банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями та мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, що не потребує додаткового доказування в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до пункту 1.3 за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13, 5 % річних.

Додатковою угодою до договору від 18.02.2010 року до наведеного пункту внесені зміни та відсоткова ставка складає 21 % річних.

Відповідачем ТОВ «Збагачувальна фабрика «Феррум» не сплачені відсотки за користування кредитом в розмірі 1 109 272, 83 доларів США та 35 920 075, 55 гривень.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пеня передбачена пунктом 4.1 договору, відповідно до якого за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову оплату процентів позичальник оплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня нарахована ним саме виходячи зі ставок НБУ.

За таких обставин, перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахованої суми пені в розмірі 903 997, 33 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо невірності нарахування пені, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З аналізу наведеної статті чітко вбачається, що законодавець пов'язує термін нарахування пені саме з початком прострочення виконання зобов'язання, отже твердження відповідача що штрафні санкції нараховуються за останні пів року є хибними та такими, що суперечать нормам права.

Крім того, 10.06.2008 року між Акціонерним банком «Форум» ( Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримвбасжитлобуд» ( Іпотекодавець) укладений договір наступної іпотеки № 0063-І ( а.с. 42 - 46 т1.).

Предметом даного договору, виступає нежиле приміщення площею 848, 0 кв.м., гараж літ Ж, прибудова літ И, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 36, прим. 3.

Вартість предмету іпотеки становить 1 009 020, 00 грн.

Заставна вартість предмет іпотеки встановлена сторонами в розмірі 9 812 301, 00 грн.

У відповідності до пункту 5.5 договору, у разі порушення умов основного зобов'язання Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом установленого ( тридцятиденного ) строку вимога залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приписи статті 572 Цивільного кодексу України твердять, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до пункту 1 статті 575 названого кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статті 3 Закону України «Про іпотеку», яка кореспондується зі статтею 33 названого Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки

У відповідності до статті 35 вищенаведеного Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

На виконання приписів наведеної статті та умов договору, 09.01.2013 року позивачем на адресу ТОВ «Кривбасжитлобуд» направлено відповідне повідомлення 9а.с. 51-52 т.1)., аналогічне повідомлення спрямоване й на адресу Іпотекодавця 15.01.2013 року( а.с. 53-54 т.1).

Проте, у порушення вимог діючого законодавства, ані боржник, ані іпотекодавець свої зобов'язання жодним чином не виконали, що й спричинило з'явлення у позивача необхідності звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи відповідача ТОВ «Кривбасжитлобуд» щодо автоматичної недійсності іпотечного договору через недійсність основного зобов'язання, не можуть бути покладені в належне обґрунтування заперечень, з огляду на те, що по-перше, як вже зазначено, вище, кредитний договір є дійсним на теперішній час, а по-друге, обставини, з якими відповідач пов'язує недійсність іпотечного договору, зокрема його підписання із перевищенням повноважень директором ТОВ «Будівельник», вже були розглянуті під час розгляду справи № 910/8323/13 за позовом ТОВ «Кримжимтлобуд» до ПАТ «Банк Форум», і рішенні з якої суд встановив, що дані обставини нічим не підтверджені, та перевищення не має юридичної сили, що не потребує додаткового доказування в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки .

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, 10.09.2013 року господарським судом Автономної Республіки Крим прийнято до розгляду заяву про порушення провадження справи про банкрутство відносно боржника ТОВ «Кримвбасжитлобуд».

Пункт 1 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду.

Стаття 16 названого закону твердить, що за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до вимог статті 17 закону, у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

На теперішній час, справу про банкрутство ТОВ «Кривбасжитлобуд» судом порушено не було. Таким чином, позивач на сьогоднішній момент не виступає конкурсним кредитором, та положення вищенаведених норм закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Стосовно вимог, заявлених до ТОВ Збагачувальна фабрика «Феррум», суд вважає за необхідне зазначити таке:

У відповідності до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд звернути стягнення на майно Іпотекодавця, тобто виконати останнього зобов'язання на підставі договору іпотеки, тоді як ТОВ Збагачувальна фабрика «Феррум» не може бути відповідачем, оскільки до спірного майна відношення не має.

Відповідно до пункту 9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Будь-яких вимог до визначеного позивачем в якості відповідача - ТОВ Збагачувальна фабрика «Феррум» заявлено не було, з огляду на що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 0063-І від 10.06.2008 року на нежиле приміщення № 3, заявлені до ТОВ Збагачувальна фабрика «Феррум» задоволенню не підлягають.

23.09.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум». Проте, оскільки суд дійшов висновку про неналежність даного відповідача в рамках позову із предметом, обраним позивачем, процедура банкрутства ТОВ Збагачувальна фабрика «Феррум» жодного відношення до процесу розгляду дійсної справи не має.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум» перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Форум», звернути стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд», що є предметом договору наступної іпотеки № 0063-І від 10.06.2008 року- нежиле приміщення № 3 загальною площею 848, 0 кв.м, вбудоване в І та ІІ поверхи нежитлової будівлі: гараж літ «Ж», загальною площею 64, 6 кв.м, прибудова літ «И», загальною площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, буд. 36, прим 3.

3.Встановити спосіб реалізації предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною визначеною у виконавчому провадженні суб'єктом оціночної діяльності.

4.В частині позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика «Феррум» у задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасжитлобуд» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» 35 270, 25 грн. судового збору.

6.Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова