Ухвала суду № 34174293, 06.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р.

справа № 1170/2-а-23/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі №1170/2-а-23/12

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря»

до

про

Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції

скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» (далі по тексту - Позивач) звернулося в Кіровоградський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року відкрито провадження у справі №1170/2-а-23/12. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що послуги у рослинництві, які надавались позивачем третім особам протягом періоду, що перевірявся, мають бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим суми ПДВ, які нараховані Позивачем на вартість таких послуг, і були відображені в скороченій декларації з ПДВ, а не в загальній декларації з ПДВ (за якою податок сплачується до бюджету).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі №1170/2-а-23/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Зоря» задоволено. (суддя – Чубара Н.В.) (т.2, а.с.71-73)

Відповідач – Гайворонська міжрайонна державна податкова інспекція, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі №1170/2-а-23/12 та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовної заяви відмовити. (а.с.79-80)

Відповідач по справі, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи не направив свого представника для участі у її розгляді, про причини його неявки суд не сповістив, з заявою про розгляд справи за його обов»язковою участю – не звертався.

За таких обставин, з урахуванням думки представника Позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника Відповідача.

Представник Позивача, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, просив суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги за їх безпідставністю та неаргументованістю, а рішення суду, як вмотивоване та законне – залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника Позивача по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2011р. №0000142300, від 15.06.2011р. №0022631700/0, від 23.08.2011р. №0027831700, від 29.08.2011р. №0000292300, від 29.08.2011р.0000302300, від 17.11.2011р. №0000482300, від 17.11.2011р. №0000492300, від 30.11.2011р. №0028961700. є предметом судового спору.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Суд розглядає справу в межах апеляційного оскарження.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України» ; Законом України «Про податок на додану вартість»; Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”; Постановою Кабінету Міністрів України № 23 від 21.01.2009р. «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання Відповідача на лист від 23.04.2009р. №37-21-1-15/6802 Міністерства Аграрної політики України, в якому зазначено, що послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у Переліку видів діяльності на які поширюються ст.8-1 ЗУ „Про податок на додану вартість”, затвердженого постановою КМУ від 21.01.2009р. №23, не відносяться до сільськогосподарської діяльності - є неправомірним. Таким чином, податковим органом помилково зроблені висновки щодо неправомірності віднесення операцій з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, в тому числі з використанням сільськогосподарської техніки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення на перевірку від 16.05.2011р. №67, №68 та наказу про проведення планової виїзної перевірки від 29.04.2011р. №247 фахівцями Відповідача проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.03.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.03.2011р. (а.с.112-115), за результатами котрої складено акт № 11/2300/23906418 від 03.06.2011р.

З наданої суду ксерокопії вказаного акту, перевіркою встановлено порушення пп..8-1.15.1 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ по загальній декларації в сумі 52316,14 грн. в тому числі за 2009р. 15777 грн., 2010р. 36539,14 грн.; пп.4.3.18 п.4.3 ст.4, пп..8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19, пп..16.3.5 п.16.3 ст.16, пп..20.3.2 п.20.3 ст.20 ЗУ „Про податок з доходу фізичних осіб” в результаті чого товариству донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1322,82 грн. (а.с.15-42)

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.06.2011р.: №0000142300, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 52316,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13079,03 грн. та №0022631700/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників, нарахований по актах документальних перевірок за основним платежем в сумі 1322,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 330,71 грн. (а.с.45-46)

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв»язку з чим оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області. За результатами розгляду поданої товариством скарги, Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області прийнято рішення від 23.08.2011р., яким податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011р. №0022631700/0 залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання визначену в даному рішенні в частині сплати штрафної (фінансової ) санкції по податку на додану вартість в сумі 36891,12 грн. та скасовує податкове повідомлення-рішення №0000142300 від 15.06.2011р.в частині сплати основного платежу в сумі 197,97 грн. і 49,5 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу без задоволення. (а.с.23-36)

На підставі даного рішення ДПА у Кіровоградській області, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення: від 23.08.2011р. №0027831700, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників, за основним платежем 1124,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 281,21 грн. (а.с.48)

Позивач не погодився із вказаними податковим повідомленням-рішенням, у зв»язку з чим оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області. За результатами розгляду поданої товариством скарги, Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області прийнято рішення від 29.08.2011р., яким податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011р. №0000142300 залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання визначену в даному рішенні в частині сплати штрафної (фінансової ) санкції по податку на додану вартість в сумі 36891,13 грн. та скасовує податкове повідомлення-рішення №0022631700/0 в частині сплати основного платежу по податку з доходів найманих працівників в сумі 197,97 грн. і 49,5 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу без задоволення. (а.с.63-64)

На підставі даного рішення ДПА у Кіровоградській області, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29.08.2011р.: №0000292300, яким Позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за основним платежем 52316,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13079,03 грн.; №0000302300, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за штрафними (фінансовими) санкціями в суму 36891,13 грн. (а.с.50-54)

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішенням, у зв»язку з чим оскаржив їх до Державної податкової служби України. За результатами розгляду поданої Відповідачем скарги, Державною податковою службою України залишено без змін податкові повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ від 15.06.2011р. №0022631700/0 та №00000142300 з урахуванням рішень ДПА у Кіровоградській області від 23.08.2011р., прийнятого за розглядом скарги від 29.08.2011р. про внесення змін до рішення, а скаргу без задоволення. (а.с.73-76)

На підставі даного рішення Державної податкової служби України податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011р. №0000482300, яким Позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за основним платежем 52316,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13079,03 грн.; №0000492300, яким останньому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за штрафними (фінансовими) санкціями в суму 36891,13 грн.; від 30.11.2011р. №0028961700, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників, за основним платежем 1124,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 281,21 грн.; (а.с.54-59)

Як вбачається з матеріалів справи, за позицією податкового органу, оскільки послуги, визначені підпунктом. 8-1.15.1 пункту 8-1.15. статті 8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168\97-ВР від 03.04.1997 року, є виробничими факторами, а тому не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми статті 8-1 цього Закону і, відповідно, у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з ПДВ , згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з такими висновками Відповідача та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Згідно п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України „Про податок па додану вартість” резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.2 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України „Про податок па додану вартість” встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно п.8-1.6. ст.8-1 Закону України „Про податок па додану вартість” сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підпунктом 81.15.7 ст.8-1 Закон України „Про податок на додану вартість” визначено повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми вказаної статті, згідно з Національним класифікатором України „Класифікація видів економічної діяльності”, затвердженим відповідно до Закону України „Про стандартизацію”.

Зазначений перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. №23.

Роботи, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України „Про податок на додану вартість” та Постанова Кабінету Міністрів України № 23 від 21.01.2009р. „Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України „Про податок на додану вартість”, відносяться до сільськогосподарської діяльності: надання послуг у рослинництві; надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення; надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом”.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем протягом 2009-2010р. надавались послуги сільськогосподарською технікою працівниками товариства та іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується податковим накладними, які зафіксовані податковим органом в акті перевірки від 03.06.2011р. №11/2300/23906418 та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Позивачем по даній адміністративній справі належним чином задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість по спеціальній декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді трьом фізичним особам були виплачені грошові кошти за майнові паї, успадковані ними від спадкодавців, що отримали їх у власність у процесі приватизації. Податок з доходів даних фізичних осіб у джерела доходів не утримувався, чим, на думку податкового органу, Позивачем порушено вимоги пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону про ПДФО.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 ЗУ „ Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зафіксовано, що в період, що перевірявся, згідно укладених угод з членами ТОВ Агрофірма «Зоря» та іншими громадянами на оренду земельних ділянок (часток) сільськогосподарського призначення та майнових паїв, проводилося нарахування та виплата орендної плати. З нарахованої суми орендної плати податок з доходів фізичних осіб утримувався за ставкою 15% від об'єкта оподаткування. За перевіряємий період нараховано та перераховано податку з доходів з фізичних осіб з орендної плати за користування земельними та майновими частками (паями) в сумі 368972,98 грн. Агрофірмою проводився викуп розпайованого майна на підставі купівлі-продажу. Трьом фізичним особам були виплачені грошові кошти за майнові паї, успадковані ними від спадкодавців, що отримали їх у власність у процесі приватизації.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів керується вимогами пп. 13.2.2 п. 13.2 ст. 13 та ст. 14 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно яких, будь-які об'єкти спадщини та об'єкти дарування, які виникли з 1 січня 2007 року, зокрема, у вигляді об'єкта комерційної власності (корпоративного права), оподатковуються за ставкою податку, визначеною п. 7.2 ст. 7 цього Закону (5 відсотків), якщо платник податку (спадкоємець, обдарований) не є членом сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 березня 2012р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012р у справі №1170\2а-23\12 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу – з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 23 серпня 2013р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна