Ухвала суду № 34174189, 14.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року справа №812/5230/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенко М.М.,

за участю секретаря судового засідання Марциновського А.К.,

за участю представника відповідача Мальнової О.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 812/5230/13-а (головуючий І інстанції Твердохліб Р.С.) за позовом Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про скасування вимоги від 07 травня 2013 року № -113/5 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 457478,07 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся позивач - Державне підприємство «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про скасування вимоги від 07 травня 2013 року № -113/5 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 457478,07 грн. ( а.с.2,3).

Постановою суду першої інстанції від 21 серпня 2013 року позов Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування вимоги від 07 травня 2013 року № Ю-113/5 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 457478,07 грн. - задоволено повністю. Скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 07 травня 2013 року № Ю-113/5 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 457478,07 грн. (чотириста п'ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят вісім гривень сім копійок). Стягнуто з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Антрацит» (код ЄДРПОУ 32226065, місцезнаходження: Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська,38) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яноста чотири гривні). (арк..справи 95-99)

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - управління пенсійного фонду України в м.Свердловську - подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с.104-110)

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі..

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 01 квітня 2013 року в ДП «Антрацит» утворилась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 456751,62 грн., у зв'язку з несплатою зазначеної суми боргу, управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області було надіслано вимогу від 07 травня 2013 року за № 113/5 на адресу підприємства.

09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 44).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначене поняття кредитора, за яким це є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що термін виконання грошового зобов'язання за рішеннями Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 04 липня 2012 року №№ 446 - 471 настав до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» (а.с. 68-76).

Таким чином, судами як першої, так і апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість підприємства станом на 01 січня 2013 року складала 464703,82 грн., з яких 337756,86 грн. складає несплачена частина єдиного внеску у грудні 2012 року (727,15 - заборгованість з єдиного внеску на 01 грудня 2012 року + 345453,60 грн. - нарахування єдиного внеску у грудні 2012 року - 8423,89 грн. - сплата єдиного внеску у грудні 2012 року); 114824,87 грн. - залишок штрафних санкцій, нарахованих у листопаді 2012 року та частково сплачених у грудні 2012 року на суму 305367,14 грн. (420192,01 грн. - 305367,14 грн.); 12122,09 грн. - залишок пені, нарахованої у листопаді 2012 року та частково сплачена у грудні 2012 року на суму 32529,74 грн. (44651,83 грн. - 32 529,74 грн.).

Зазначені обставини підтверджуються також корінцями-повідомленнями про перерозподіл сплачених сум відповідно до календарної черговості виникнення недоїмки, пені та штрафних санкцій (а.с. 87-90).

Отже, заборгованість відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» зі сплати нарахованих управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області штрафних санкцій та пені є підтвердженою у законодавчому порядку - рішеннями УПФУ - вимогою державного органу щодо грошових зобов'язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме до 09 січня 2013 року.

Посилання відповідача на пункт 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за якою, на думку відповідача, мораторій не розповсюджується на виплату заробітної плати та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування колегія суддів вважає не обґрунтованим, оскільки штрафні санкції та пеня не є страховими внесками, нарахованими на заробітну плату, а є застосованими до позивача у порядку статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заходами впливу за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

На підставі вищенаведеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області є конкурсним кредитором по відношенню до відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. На ці вимоги відповідно до частини 1 статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»розповсюджується дія мораторію.

Частина 3 статті 19 вищезазначеного Закону містить норму відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

Дії відповідача по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені є стягненням у розумінні частини 3 статті 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою уповноважено органи пенсійного фонду зараховувати єдиний внесок в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені регулює заходи впливу та стягнення.

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За положеннями пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Тобто, нарахування пені і застосування штрафів є заходом впливу, який передбачено законодавчо за несплату або несвоєчасну сплату сум страхових внесків єдиного внеску, а зарахування сплачених суми єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, є за положеннями статей 13, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягненням.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності доводів відповідача про те, що дії управління Пенсійного фонду України у м. Свердловську щодо віднесення сплати сум єдиного внеску, здійсненої позивачем у січні, лютому та березні 2013 року в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені є правомірними, з огляду на законність самого нарахування штрафних санкцій та пені, підтверджену постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі № 812/123/13-а, оскільки правомірність нарахування таких штрафних санкцій та пені позивачем не оскаржується та не є предметом позову. До того ж, на момент винесення постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/123/13-а, а саме 16 січня 2013 року про стягнення штрафних санкцій та пені за рішеннями управління Пенсійного фонду України у м. Свердловську Луганської області від 04 липня 2012 року № 446-471, таке стягнення вже було проведено самим управлінням Пенсійного фонду шляхом зарахування на погашення заборгованості поточних платежів позивача зі сплати єдиного внеску відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, прийняття судом такої постанови суду не можна вважати моментом виникнення обов'язку позивача сплатити стягнену заборгованість.

Сплата позивачем поточних нарахувань єдиного внеску у січні, лютому, березні 2013 року підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень, а також вбачається із наданого відповідачем розрахунку нарахувань і сплати єдиного внеску відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит», а саме: нараховано відповідно до звіту за січень 2013 року 326696,06 грн., сплачено 326696,06 грн.; нараховано відповідно до звіту за лютий 2013 року 351926,18 грн., сплачено 351926,18 грн.; нараховано відповідно до звіту за березень 2013 року 348943,00 грн., сплачено 348943,00 грн.

Тобто, станом на дату винесення вимоги, а саме 07 травня 2013 року заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відокремленого підрозділу «Свердловський ремонтно-механічний завод» державного підприємства «Антрацит» була відсутня.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів суду правомірність заявлених позовних вимог, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів правомірність винесення спірної вимоги, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 165, 167, 195,196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 812/5230/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 р. у справі № 812/5230/13-а - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 17 жовтня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М.Яковенко