Постанова № 34173827, 30.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року справа № 823/2972/13-а

м. Черкаси

11 год. 49 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар - Нестеренко В.О., Дуженко С.А.,

за участю представників позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» Оберемка І.І. - за довіреністю № 81 від 05.09.2013р., Сидорчука Г.П. - за довіреністю № 80 від 05.09.2013р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Левенець А.М. - за довіреністю № 2075/10-017 від 03.07.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0003742301 від 16.08.2013р. про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 355 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 339 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відповідачем з незрозумілих підстав об'єднано укладені позивачем договір про компенсацію за використання земельної ділянки та договір оренди майна, віднісши двічі до складу загальновиробничих витрат компенсацію податку на землю: перший раз - в складі орендної плати, другий раз - в складі компенсації витрат на землю. При цьому висновки акту перевірки базуються не на первинних бухгалтерських документах, а виключно на висновках особи, що здійснювала перевірку.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що за результатами перевірки позивача встановлено, що між останнім та закритим акціонерним товариством «Черкасириба» укладено договір компенсації за використання земельної ділянки від 01.01.2012р. Відповідно до умов вказаного договору закрите акціонерне товариство «Черкасириба» надає право товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» використовувати площу 5 га за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 191, а товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» відшкодовує понесені витрати в розмірі суми земельного податку згідно виставлених рахунків на підставі актів на загальну суму 31 500 грн. Станом на 01.01.2012р. на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» основні засоби відсутні. Згідно договору оренди майна б/н від 08.12.2011р., укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос» позивач орендував основні засоби (комплекс будівель та споруд) за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 191. Відповідно до умов договору оренди щомісячна орендна плата з ПДВ становить 50 000 грн. Витрати на електроенергію, телефонний зв'язок, водопостачання, опалення, телекомунікації, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання і прибудинкових мереж тощо (комунальні послуги) не входять у розмір орендної плати, а сплачуються орендарем окремо. Оскільки за умовами договору компенсація податку на землю не сплачується окремо, відповідно вона входить до розміру орендної плати. Таким чином, позивач в порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України двічі відніс до складу «загальновиробничих витрат» компенсацію податку на землю, а саме: перший раз в складі орендної плати, другий - в складі компенсації витрат на землю.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» зареєстрований як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Черкаської міської ради 24.11.2011р., ідентифікаційний код 37930503.

08 грудня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» та товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос» укладено договір оренди майна, згідно якого позивач прийняв в строкове платне користування майно (комплекс будівель та споруд), розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 191. Відповідно до умов договору оренди майна загальна щомісячна орендна плата з ПДВ становить 50 000 грн. Витрати на електроенергію, телефонний зв'язок, водопостачання, опалення, телекомунікації, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання і прибудинкових мереж тощо (комунальні послуги) не входять у розмір орендної плати, а сплачуються орендарем окремо.

01 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» та закритим акціонерним товариством «Черкасириба» укладено договір компенсації за використання земельної ділянки. Відповідно до умов вказаного договору закрите акціонерне товариство «Черкасириба» надає право товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» використовувати площу 5 га за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 191, для виробничих цілей, а товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» відшкодовує понесені витрати в розмірі суми земельного податку згідно виставлених рахунків, але не пізніше 20 числа наступного місяця, так як ця сума повинна бути перерахована до бюджету.

02 серпня 2013 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.11.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт № 65/22-11/37930503. Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 355 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 861 грн., за І-ІІ квартали 2012 року в сумі 3 549 грн., за І-ІІІ квартали 2012 року в сумі 5 355 грн., за 2012 рік в сумі 5 355 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003742301 від 16.08.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 355 грн. за основним платежем та в розмірі 1 339 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до п.п. 14.1.97 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Відповідно до порядку оподаткування операцій лізингу (оренди), встановленого п. 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень. Дата нарахування встановлюється відповідно до умов укладених договорів (п.п. 137.11 статті 137 Податкового кодексу України).

Витрати на оперативну оренду відносяться згідно з п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до операційних та інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Зокрема, до операційних витрат у складі загальновиробничих витрат включаються витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абз. "г" п.п. 138.8.5 п. 138.8 статті 138 Податкового кодексу України).

До інших витрат включаються:

- у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством - витрати на оперативну оренду (у тому числі оренда легкових автомобілів) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (абз. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 статті 138 Податкового кодексу України);

- у складі витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг - витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. "д" пп. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 Податкового кодексу України);

- у складі інших витрат, у т. ч.: витрат, визначених відповідно до статті 153 Податкового кодексу України, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України (пп. 138.12.1 п. 138.12 статті 138 Податкового кодексу України).

Таким чином, якщо орендоване приміщення використовується у власній господарській діяльності платника податку на прибуток - орендаря, то орендні платежі по ньому відносяться до складу витрат такого платника податку.

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків, які на підставі норм пп. 138.10.4 п. 138.10 статті 138 Податкового кодексу України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі інших витрат операційної діяльності, пов'язаних з господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, при обчисленні об'єкта оподаткування орендодавець має право відносити до складу витрат витрати на сплату земельного податку, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності за умови належного документального оформлення договору придбання землі або договору користування землі.

Таким чином, якщо у складі вартості послуги за договором оренди будівлі (споруди, нежилого приміщення), що використовується у власній господарській діяльності орендаря, передбачено відшкодування плати за землю (земельного податку або орендної плати за землю державної та комунальної власності), платником якої є орендодавець, то така компенсація як складова частина орендного платежу включається до витрат орендаря на дату нарахування.

В той же час, відповідно до статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Згідно зі статтею 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Отже, за загальним правилом, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди також поширюється і на земельну ділянку, на якій вони знаходяться в розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Як наслідок, плата, яка справляється з наймача будівлі, складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою. Однак, це правило розповсюджується на ситуації, коли земельна ділянка належить наймодавцеві об'єктів нерухомості на праві власності/постійного користування.

Як зазначалось вище, товариство з обмеженою відповідальністю «Нікос» не є власником земельної ділянки площею 5 га за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 191. Відповідна земельна ділянка на час укладення договору оренди майна належала на праві постійного користування закритому акціонерному товариству «Черкасириба» (державний акт серії ЧР № 24-132). Саме тому позивачем було окремо укладено договір компенсації за використання земельної ділянки з закритим акціонерним товариством «Черкасириба».

Більше того, площа орендованого позивачем майна (комплексу будівель та споруд), яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 191, як зазначає представник позивача, значно менша ніж площа земельної ділянки, яка використовується.

З аналізу ж статті 797 Цивільного кодексу України вбачається, що плата за користування земельною ділянкою входить до складу плати за договором найму об'єкту нерухомості тільки, якщо це земельна ділянка, на якій знаходиться будівля або споруда, або земельна ділянка, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо наймачеві передається земельна ділянка в більшому розмірі, встановлення плати за неї регулюється земельним законодавством та не входить до орендної плати за будівлю або споруду.

Викладене спростовує висновки органу податкової служби стосовно того, що оскільки за умовами договору оренди майна компенсація податку на землю не сплачується окремо, відповідно вона входить до розміру орендної плати.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких інших доказів віднесення позивачем до загальновиробничих витрат компенсації податку на землю як в складі орендної плати,так і в складі компенсації витрат на землю органом податкової служби не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0003742301 від 16.08.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» 115 (сто п'ятнадцять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 04 жовтня 2013 року.