Постанова № 34173170, 17.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р. Справа № 805/13509/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року Київський міський центр звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_1 07 липня 2012 року та 16 липня 2012 року виконував роботи (надавав послуги), тобто належав до зайнятого населення, про що центр зайнятості не повідомив. Одночасно він отримав допомогу по безробіттю в розмірі 10798,40 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на користь Київського міського центру зайнятості вказані витрати в розмірі 10798,40 грн.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 31 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

На заяві написав розписку про те, що він як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається.

В той же день заяву задоволено - з 31 травня 2012 року по 21 березня 2013 року призначено допомогу по безробіттю.

В результаті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним позивачем складено акт від 18 березня 2013 року №119, яким встановлено, що 16 липня 2012 року відповідач виконував роботи (надавав послуги), передбачені договором від 16 липня 2012 року №81/1/55516072012, що укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «1+1 Продакшн», за що отримав винагороду, що підтверджується актом приймання-передачі від 16 липня 2012 року №1.

В результаті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним позивачем також складено акт від 27 березня 2013 року №399, яким встановлено, що 07 липня 2012 року відповідач виконував роботи (надавав послуги) передбачені договором цивільно-правового характеру (договір у зв'язку з ліквідацією товариства відсутній), за що отримав винагороду, що підтверджується розрахунковим листком товариства за липень 2012 року.

Тобто, відповідач належав до зайнятого населення.

Факт отримання відповідачем доходу підтверджується також витягом з реєстру персональних карток («Результат звірки по ПК. Обмін даними з ДПА») щодо відповідача.

Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, він центр зайнятості не повідомив.

Одночасно за період з 31 травня 2012 року по 21 березня 2013 року центром зайнятості відповідачу виплачено допомогу по безробіттю в сумі 10798,40 грн.

14 травня 2013 року прийнято наказ про стягнення з відповідача незаконно отриманих ним коштів за вказаний період в розмірі 10798,40 грн., про що на його адресу направлено лист (повідомлення) від 15 травня 2013 року №24-2603.

Між тим, сума зайве сплаченої допомоги не повернута.

Вказані докази також відправлялися позивачем - суб'єктом владних повноважень відповідачу з копією позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (Закон України від 01 березня 1991 року №803-XII), який підлягав застосуванню на час спірних правовідносин до 01 січня 2013 року, безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 1 вказаного Закону було передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

З 01 січня 2013 року вказаний Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про зайнятість населення» (Закон України від 05 липня 2012 року

№ 5067-VI), який підлягав застосуванню щодо періоду спірних правовідносин після 01 січня 2013 року, статтею 1 якого визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний самостійно забезпечив себе роботою, тобто належав до зайнятого населення, що виключало можливість виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Про вказані обставини він центр зайнятості не повідомив, чим порушив вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Внаслідок цього щодо відповідача Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття понесені зайві витрати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з частиною 4 статті 38, статтею 39 вказаного Закону строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведене та враховуючи вимоги законодавства зайве сплачена допомога по безробіттю підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (розрахунковий рахунок №37179301900001 в ГУДКС України в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03491091) допомогу по безробіттю в сумі 10798 (десять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Логойда Т. В.