Постанова № 34173158, 14.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 р. Справа №805/12250/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання Гусєвій Л.С.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - згідно договору;

відповідача 1 - ОСОБА_2 - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до: 1 - Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області, 2 - державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Кравченко Тетяни Вадимівни про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2013 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Кравченко Тетяни Вадимівни від 31.07.2013 року № 4649483 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_3 та зобов'язати реєстраційну службу Горлівського міського управління юстиції Донецької області зареєструвати право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 05.02.2013 року.

Судом встановлено наступне.

25.07.2013 року з метою реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, позивач звернувся до відповідача 1.

Рішенням відповідача 2 від 31.07.2013 року № 4649 позивачеві було відмовлено у державній реєстрації.

Позивач не погоджується з діями відповідачей та вважає, що вищезазначене рішення було винесено всупереч чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти чого заперечував представник відповідача 1.

Представник відповідача 2 до суду не з'явився, був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України, від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон 1952), державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Закону 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до п. 10 ст. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 05.02.2012 року у справі № 0551/13983/2012 позов ОСОБА_3 до Горлівської міської ради про визнання права власності було задоволено, за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру загальною площею 44,80 кв.м., житловою площею 13,6 кв.м. з верандою літ. «а» площею 3,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Вказана постанова набрала законної сили (а.с. 8).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, у даному випадку при винесенні оскаржуваного рішення, відповідач 2 діяв всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 розташоване за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець; на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на цілісні майнові комплекси підприємств; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності; на гідротехнічні споруди водних об'єктів загальнодержавного значення та на земельні ділянки під такими спорудами; на підставі договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів; на земельні ділянки, сформовані у порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної форми власності у разі підготовки лотів до проведення земельних торгів; на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів, а також у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї щодо вищезазначених речових прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до: 1 - Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області, 2 - державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Кравченко Тетяни Вадимівни про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області Кравченко Тетяни Вадимівни від 31.07.2013 року № 4649483 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_3

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 17,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 14 жовтня 2013 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.