Постанова № 34173148, 08.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 р. Справа №805/12132/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Дзюбі А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Кондратенка О. В.. (дов.)

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Донецького міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 19 740,05 грн., у тому числі за період з 28.04.2009 по 03.09.2009 в сумі 4 646,10 грн. та за період з 05.02.2012 по 29.01.2013 у сумі 15 093,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час звернення до Донецького центру зайнятості ОСОБА_2 був зареєстрован в якості фізичної особі-підприємця.

Про вказану обставину відповідач не повідомив позивача.

В судовому засіданні від 08.10.2013 позивач позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. .

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 було зареєстровано у службі зайнятості, як такого, що шукає роботу та ознайомлено його (під особистий підпис) з правами та обов'язками безробітного відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно особистих заяв від 28.04.2009 та від 30.01.2012 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач підтвердив своїм підписом, що у даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, та зазначив, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в центрі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

В матеріалах справи наявні завірені належним чином копії перелічених документів.

У відповідності до наказу №НТ 130219 від 19.02.2013 виплата допомоги по безробіттю, у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Донецьким міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», по закінченню якого було складено відповідний акт №103д від 19.02.2013.

Згідно проведеної звірки даних з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ОСОБА_2 на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітна особа, був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

На підставі вказаного розслідування, керуючись п.6, п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 №60/62, заступником директора Донецького міського центру зайнятості прийнято рішення (наказ №230 від 30.05.2013) про повернення громадянином ОСОБА_2 незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

В період знаходження на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 незаконно було нараховано допомогу по безробіттю в розмірі 19 740,05 грн., у тому числі за період з 28.04.2009 по 03.09.2009 в сумі 4 646,10 грн. та за період з 05.02.2012 по 29.01.2013 у сумі 15 093,95 грн.

З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_2 направлено листа від 30.05.2013 вих.№08-09/1065, в якому був встановлений п'ятнадцятиденний термін для добровільної сплати суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, але до теперішнього часу сума боргу сплачена частково, про що не заперечував.

Проте, як встановлено судом, відповідач до центру зайнятості не звернувся, незаконно отримані кошти на розрахунковий рахунок Донецького міського центру зайнятості не надходили.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2007 у справі було припинено підприємницьку діяльності відповідача.

10 жовтня 2013 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством.

Зі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців Серії НОМЕР_2 вбачається, що реєстраційна дія державного реєстратора про остаточне припинення державної реєстрації підприємницької діяльності відповідача була проведена 18 березня 2013 року.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підприємницьку діяльність ОСОБА_2 було припинено з 06 травня 2008 року, з моменту винесення судового рішення Донецьким окружним адміністративним судом №2-а-8050/08, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Згідно з приписами ч.9 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців» державну реєстрацію» для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу певний перелік документів, на підставі яких державним реєстратором проводиться реєстрацію припинення фізичної особи.

Частиною 5 статті 49 вищевказаного закону визначено, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Тобто, чинне законодавство чітко визначає, що з моменту внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційних дій про припинення підприємницької діяльності і настає факт припинення підприємницької діяльності, а не з моменту внесення відомостей про судове рішення.

Тому, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців відомостей про судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством, не позбавляє фізичну особу підприємця обов'язку надати державному реєстратору перелік документів, для остаточного припинення підприємницької діяльності та внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців.

Відповідачем не надано доказів відносно того, що на час набуття статусу безробітного, ним було надано державному реєстратору певний перелік документів, передбачений приписами України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців», для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач при отриманні статусу безробітного та отриманні відповідних виплат був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно п.4 ч.5 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення зазначеної норми Закону відповідач не повідомив центр зайнятості - позивача у справі про те, що він є фізичною особою-підприємцем.

Частиною 3 ст. 36 Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки під час реєстрації та перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітного відповідач не повідомив позивача про те, що його зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця, то позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення таких виплат, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №103 від 19.02.2013 та Порядку затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 №60/62.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Донецького міського центру зайнятості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості (на р/р 37176002002327 в ГУДК України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511) незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 19 740 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок) гривень 05 (п'ять) копійок.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 8 жовтня 2013 року, повний текст виготовлено 14 жовтня 2013 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.