Рішення № 34171820, 10.10.2013, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1585/13-ц

Провадження № 2/448/449/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10.10.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоус Ю.Б.,

при секретарі Крив'як О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1представника відповідача Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області - не з'явився,

третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - не з'явилися,

представника третьої особи відділу ДРАЦС Мостиського РУЮ Львівської області - Воїнська О.Я. (начальник відділу ДРАЦС Мостиського РУЮ Львівської області),

представника третьої особи Мостиської державної нотаріальної контори - не з'явився,

представника третьої особи Реєстраційної служби Мостиського РУЮ Львівської області - не з'явився,

розглянувши при попередньому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, треті особи - Мостиська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ ДРАЦС Мостиського РУЮ Львівської області та Реєстраційна служба Мостиського районного управління юстиції Львівської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 30.09.2013 року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що його прадіду ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1Вказує, що прадід помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Після його смерті спадщину ніхто не оформляв. В управління спадковим майном вступила його дочка - ОСОБА_5, бабця позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 За свого життя ОСОБА_5 заповіту не складала. Єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом була ОСОБА_6 - мати позивача, яка відповідно до ст..549 ЦК України 1964 року, вважається спадкоємцем, що прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління спадковим майном після смерті своєї матері так як постійно проживала в будинку після її смерті. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 За свого життя заповіту вона не зробила. Спадкоємцями першої черги спадкування є він (позивач), та, відповідно до ст.1268 ЦК України, вважається спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті матері, так як на час її смерті постійно з нею проживав, а також його батько - ОСОБА_2 та брат - ОСОБА_3, які спадщину не приймали та на таку не претендують.

Стверджує, що в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину та оформити право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, він не має можливості, оскільки ні бабця ні мати за життя не переоформили на себе право власності на даний будинок.

Зазначає, що бабця ОСОБА_5 ще у 1989 році зробила переобладнання кухні у житлову кімнату та добудувала веранду. Відповідно до Наказу Мінрегіону від 19.03.2012року №95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992року індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, є лише технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Також зазначає, що відсутні актові записи про народження та одруження його бабці ОСОБА_5, що змушує його в судовому порядку просити про встановлення факту родинних відносин.

З огляду на наведене, просить суд встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_5, та визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1

В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області у попереднє судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності та зазначає, що заперечень проти позову немає.

Представник третьої особи відділу ДРАЦС Мостиського РУЮ Львівської області у попередньому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.

Треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у попереднє судове засідання не з'явилися, проте подали до суду заяви в яких просять справу розглядати у їх відсутності та зазначають, що заперечень проти позову не мають.

Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори, у попереднє судове засідання не з'явився, проте подав до суду інформаційні довідки зі Спадкового реєстру від 07.10.2013року, з яких вбачається, що спадкові справи після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в нотаріальній конторі не заводилися, а також заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Представник третьої особи - Реєстраційної служби Мостиського районного управління юстиції Львівської області, у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності та зазначає, що при вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову при попередньому судовому засіданні ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст.174 ЦПК України.

Згідно із ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

В силу п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 2) роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на спадкове майно повинні розглядатися одночасно за правилами позовного провадження.

Оскільки встановлення факту родинних відносин має для позивача ОСОБА_1 суттєве юридичне значення, так як через відсутність актових записів про народження та одруження його бабці ОСОБА_5, він позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права, тому суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, був батьком ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 р.), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а тому, до правовідносин, які виникли до набрання цим кодексом чинності, суд вважає, слід застосовувати положення ЦК УРСР (в редакції 1963р.).

Судом встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право приватної власності №387 від 21.08.1955року (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4, до складу якої увійшло зазначене будинковолодіння.

За свого життя спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не складав. Після його смерті в управління спадковим майном фактично вступила його дочка (спадкоємець першої черги спадкування за законом) ОСОБА_5, тобто, у відповідності до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини за законом.

Як вбачається із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №35275834 від 07.10.2013року спадкова справа після смерті ОСОБА_4 в нотаріальній конторі не заводилась, що свідчить про те, що із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього до нотаріальної контори ніхто не звертався, тобто інших спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті, чи претендують на таку, не має.

Згідно ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Відповідно до ст.529 цього кодексу при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до вимог ст. 548 цього кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_4 після його смерті перейшло у порядку спадкування до ОСОБА_517.11.2000року відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_5, проте право власності на спірне будинковолодіння належним чином переоформлено на спадкодавця ОСОБА_5 не було, правовстановлюючі документи відсутні.

За свого життя ОСОБА_5 заповіту не складала. Єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом на час відкриття спадщини була дочка померлої - ОСОБА_6, яка після смерті матері фактично вступила в управління спадковим майном, тобто, у відповідності до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини.

Як вбачається із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №35275754 від 07.10.2013року спадкова справа після смерті ОСОБА_5 в нотаріальній конторі не заводилась, що свідчить про те, що із заявою про прийняття спадщини після смерті останньої до нотаріальної контори ніхто не звертався, тобто інших спадкоємців, які прийняли спадщину після її смерті, чи претендують на таку, не має.

Таким чином, право власності на спірне будинковолодіння АДРЕСА_1, перейшло у порядку спадкування до ОСОБА_6

02-03.07.2009року відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_6

За свого життя заповіту вона не складала.

Спадкоємцем першої черги спадкування за законом майна ОСОБА_6 є син померлої - ОСОБА_1 який, у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого законодавством строку не заявила про відмову від неї.

Крім позивача, спадкоємцями першої черги спадкування майна ОСОБА_6 є також чоловік померлої ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 - треті особи у справі, які спадщину після смерті ОСОБА_6, у встановлений законом строк і порядок, не прийняли.

Як вбачається із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №35275633 від 07.10.2013року спадкова справа після смерті ОСОБА_6 в нотаріальній конторі не заводилась, що свідчить про те, що із заявою про прийняття спадщини після смерті останньої до нотаріальної контори ніхто не звертався, тобто інших спадкоємців, які прийняли спадщину після її смерті, чи претендують на таку, не має.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача та наявними у справі письмовими доказами: копією Свідоцтва про право приватної власності №387 від 21.08.1955року (а.с.13); копією актового запису про смерть ОСОБА_4 №54 від 14.10.1972 року; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (а.с.3); копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (а.с.4); копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6.(а.с.6); копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.7); актом обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.8); довідками виданими виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області (а.с.9-11); довідкою КП «Мостиське РБТІ» №1439 від 21.08.2013року (а.с.12); копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 складеного станом на 21.08.2013року (а.с.14-18); інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 07.10.2013року.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Відповідно до п.п.4.12, 4.18, 4.19 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012, № 296/5 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Практика Верхового Суду України ( п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року ) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, тому це питання може бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування за законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання. Частина 1 ст.16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на наведене, враховуючи те, що спадкодавець ОСОБА_6 на час своєї смерті була фактичним власником спірного будинковолодіння, а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після її смерті та прийняв спадщину, суд приходить до висновку, що право власності на дане майно перейшло у порядку спадкування до позивача, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на дане будинковолодіння.

Таким чином визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує, права свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 14, 57-60, 130, 174, 197, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, був батьком ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «___»______ 20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус