Рішення № 34170208, 08.08.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2763/13-ц

Провадження № 2/505/1208/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.08.2013 року м. Котовськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко Н.В.

при секретарі - Шершун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області, Котовського міжрайонного управління головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області, начальника Котовської СЕС Яковленко Анатолія Васильовича, ліквідаційної комісії Котовської райсанепідемстанції про стягнення невиплаченого розрахунку при звільнені, компенсації за невикористані дні відпустки та інших нарахувань, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Котовського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області, Котовського міжрайонного управління Держсанепідемслужби в Одеській області, начальника Котовської СЕС Яковленко Анатолія Васильовича про стягнення невиплаченого розрахунку при звільнені, компенсації за невикористані дні відпустки та інших нарахувань. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 01 квітня 1970 року вона працювала у Котовській районній санітарно-епідеміологічній станції. 29 грудня 2012 року під час ліквідації Котовської рай санепідемстанції її звільнили з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Однак, позивачка вказує на те, що порівняно з іншими працівниками, які залишилися працювати, вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, також посада, яку вона займала, фактично не була скорочена, її займає інша особа. Також позивачка вказує на інші порушення, які були допущені при її звільнені.

З огляду на вищенаведене позивачка просить стягнути на її користь заборгованість за проведеним розрахунком, яку їй не виплатили при звільнені, компенсації за невикористані дні відпустки; стягнути на її користь компенсацію за затримку розрахунку у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку; стягнути на її користь компенсацію за невчасно виплачену компенсацію в сумі трьохмісячного середнього заробітку; стягнути на її користь спричинену моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача Котовського міськрайонного управління Головного управління Державної санітарно - епідеміологічної станції Одеської області - Боровик В.М. у судове засідання не з'явився повідомлений належним чином, однак у попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позову.

Голова ліквідаційної комісії Котовської райсанепідемстанції - Шенкаренко В.М. - у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Відповідач також вказував, що відповідальність підприємства в разі невиплати належних звільненому працівнику сум наступає лише за наявності вини, в свою чергу, Держсанепідемслужба в Одеській області вчинила всі необхідні дії направлені на виплату належних платежів звільненому робітнику. Тому він вказував, що вина Держсанепідемслужби в Одеській області при звільнені відсутня та позивачем в ході судового розгляду не доведена. Ніякої моральної шкоди позивачу підприємство не причинило, тому просив відмовити позивачу у задоволені позовних вимогах у повному обсягу.

Представник Головного управління Державної епідемслужби в Одеській області - Чебанов Г.В. - у судове засідання не з'явився повідомлений належним чином, надав заяву щодо заперечення проти задоволення позову.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Згідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки у судове засідання відповідача, належним чином сповіщеного та, який не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних в справі доказів (ч. 4 ст. 169 ЦПК України), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, Кодексом законів про працю України.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Ст. 6 Закону України «Про відпустки»та ст. 75 КЗпП України визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Встановлено, що позивач перебував в трудових стосунках з відповідачем з 1970 р. по 29 грудня 2012 р.

Згідно з наказом від 29.12.2012 року позивач звільнений з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, в разі звільнення працівника з роботи, йому сплачується грошова компенсація за невикористані дні відпустки.

Відповідач не сплатив компенсацію за невикористані дні відпустки посилаючись на те, що вихідну допомогу не виплачено в день звільнення, тому як кошти на вихідну допомогу були перераховані обласною СЕС до Котовського Управління Державної Казначейської Служби України 28 грудня 2012 року у 20 годин 00 хвилин.

Згідно наказу №76 від 12.10.2012 року Котовської районної СЕС на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012 року №176-о Котовська районна СЕС була ліквідована 29.12.2012 року.

Всі юридичні і фінансові зобов'язання Котовської районної СЕС були зареєстровані кредиторською заборгованістю.

03.01.2013 року платежі знов відправлялися в УДКСУ, але були повернуті у зв'язку з тим, що рахунки Котовської районної СЕС заблоковані, так як Котовська районна СЕС ліквідована, а нова установа кредиторську заборгованість не прийняла.

Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за невикористанні дні відпустки в розмірі 2800 грн. Відповідно до ст.11 ЦПК суд не може вийти за межі заявлених вимог, тому для розрахунків суд використовує саме ту суму за якою позивач просить виплатити йому компенсацію.

Суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 2800 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 3000 гривень, так як внаслідок порушення трудових прав позивач переніс певні моральні страждання, були порушені його нормальні життєві зв'язки та умови побуту, від позивача вимагалися додаткові зусилля по організації свого життя, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в зв'язку з відсутністю відповідних виплат від відповідача позивач був позбавлений можливості купувати необхідне на різдвяні свята та інше. За таких обставин, визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн відповідає засадам розумності, поміркованості і справедливості, визначений з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка у зв'язку з невиплатою заробітної плати.

В решті позову ОСОБА_1 відмовити. Суд вважає, що Держсанепідемслужба в Одеській області вчиняла необхідні дії направлені на виплату, про що свідчать матеріали справи. Частково з об'єктивних обставин відповідач не мав змоги вчасно перерахувати грошові кошти, що унеможливлює застосування ст.117 КЗпП України.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується в дохід держави з відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок копійок.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 83, 95, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області, Котовського міжрайонного управління головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області, начальника Котовської СЕС Яковленко Анатолія Васильовича, ліквідаційної комісії Котовської райсанепідемстанції про стягнення невиплаченого розрахунку при звільнені, компенсації за невикористані дні відпустки та інших нарахувань - задовольнити частково.

Стягнути з ліквідаційної комісії Котовської райсанепідемстанції на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 2800 грн., у відшкодування моральної шкоди - 3000 грн.

В решті позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ліквідаційної комісії Котовської райсанепідемстанції на користь держави судовий збір у сумі 229 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня отримання відповідачем його копії та у випадку якщо ним не було подано до суду першої інстанції у встановлені ст. 228 ЦПК України строки заяви про його перегляд.

Суддя: Н.В. Бондаренко