Постанова № 34169641, 14.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 901/1526/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Плута В.М.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ;

представник відповідача, не з'явився, Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго"

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 04 липня 2013 року у справі №901/1526/13

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

до Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" (вул. Блюхера, 4а,Ялта,98600)

про стягнення 8273,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" про стягнення 8273,95 грн., у тому числі заборгованості за поставлений природний газ за договором від 14 жовтня 2010 у розмірі 6616,69 грн., пені у розмірі 667,48 грн., 3 % річних у сумі 483,83 грн. та індексу інфляції у сумі 505,95 гр. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 14 жовтня 2010 року № 06/1226-БО-19 позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня - грудня 2010 року природний газ на загальну суму 28100, 31 грн., який покупцем було оплачено лише частково в сумі 21 483,62 грн. Заборгованість за поставлений природний газ складає 6616,69 грн., що підтверджено актами приймання - передачі від 31 жовтня 2010 року за № 57, від 30 листопада 10 за № 63 , від 31 грудня 2010 року за № 66, які були підписані відповідачем без будь - яких зауважень.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 483,83 грн., індексу інфляції 505,95 грн. та 667,48 грн. - пені. Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, що і стало підставою для нарахування відповідних санкцій та звернення позивача до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені повністю

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги базуються на тому, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у скарзі зазначає, що отриманий за договором з позивачем газ використовувався покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб договором не передбачено. Отже, ці обставини судом першої інстанції при розгляді справи не прийняті до уваги, судом неналежним чином застосовані приписи чинного законодавства та необґрунтовано стягнуто на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" як суму боргу, так і суми пені, проценти річних та індексу інфляції.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 09 вересня 2013 року у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Балюкова К.Г.

19 серпня 2013 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він спростовує доводи заявника апеляційної скарги та просить залишити оскаржене рішення без змін.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2013 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 14 жовтня 2013 року о 15 год. 15 хв.

У судове засідання, призначене на 14 жовтня 2013 року, представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією. Відповідач направив суду клопотання про розгляд справи у відсутність його представника. Оскільки явка в судове засідання є правом, а не обов'язком сторін, судова колегія, перевіривши належність повідомлення про призначення судового засідання, визнала достатніми наявні у справі докази для розгляду господарського спору у відсутність сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

14 жовтня 2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" (покупець) було укладено Договір поставки природного газу для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.( а.с. 10-17)

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному в пункті 1.2 цього Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб договором не передбачено .

Згідно з пунктом 1.2 Договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 по 31 грудня 2010 природний газ, з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 34,6 тисяч куб. м., в тому числі по місяцях:

- жовтень - 8,2 тис. куб.м.;

- листопад - 8,2 тис. куб.м;

- грудень - 18,2 тис. куб.м;

У відповідності до пунктом 3.1 Договору поставки газу ціна за 1 000 куб.м. становить

2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами становить 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставки розрахунки за газ здійснюється грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запропонованих місячних обсягів постачання газу проводиться на пізніше 10 числа місяця поставки ;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і розповсюджується на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору поставки).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 31.10.2010 року, 30.11.2010 року та 31.12.2010 року постачальник (позивач) передав покупцю (відповідачу) газ на загальну суму 28100,31 грн., про що свідчать акти приймання - передачі природного газу (а. с. 21-23).

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за Договором поставки природного газу виконав лише частково на суму 21 483,62 грн., що підтверджується платіжними дорученням (а.с. 52-86), у зв'язку з чим за відповідачем на момент пред'явлення позову залишилась не сплаченою заборгованість у розмірі 6616,69 грн.

Зазначивши, що в процесі розгляду справи з боку відповідача - КП Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" не було надано доказів погашення вказаної вище заборгованості або доказів, які б спростовували факт заборгованості по розрахунках з позивачем, господарський суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю.

Перевіривши правильність судових висновків, відповідність наданих сторонами доказів обставинам справи, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" заборгованості за поставлений газ в сумі 6616,69 грн., а також інших нарахувань за договором про закупівлю газу.

Так, згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов Договору поставки природного газу покупець не виконав свої зобов'язання за договором та своєчасно не сплатив повну вартість отриманого газу, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у передбачені пунктом 4.1 Договору поставки природного газу строки, відповідач оплату не здійснив.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З цього приводу слід зазначити, що твердження заявника скарги про необґрунтованість судових висновків через положення Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" є безпідставними.

Так, відповідно до п. 2.5 статті 2 вказаного Закону списання заборгованості здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Вивчивши встановлений цією Постановою Кабінету Міністрів України порядок та перевіривши обставини у справі, колегія суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати наявними домовленості сторін щодо списання відповідної заборгованості, адже сторонами не скликалася комісія з питань списання боргу (п.6 Порядку), не складався і не затверджувався протокол списання заборгованості. До того ж, Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" втратив чинність майже за рік до звернення позивача до суду із позовом у квітні поточного року.

У відповідності до правил, передбачених ст. 625 ЦК України, позивачем за період з 21.11.2010 по 29.04.2013 (а.с.5) здійснено розрахунок 3% річних, якій судова колегія вважає вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 483,83 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Перевірений судом розрахунок інфляційних витрат, розмір яких за період з листопада 2010 року по січень 2013 року складає 505,95 грн. (а.с. 4-5), судом також визнаний обґрунтованим, тому зазначена сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача 667, 48 грн. пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з частиною 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

В пункті 7.3.1 Договору поставки природного газу сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується ( крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Вказаний пункт договору цілком відповідає приписам наведеного вище законодавства.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.

Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3 Договором сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З урахуванням положень пункту 9.3 Договору позивачем проведений розрахунок пені (а.с. 3-4), загальний розмір якої становить 667,48 грн. Слід зазначити, що хоча положення п. 9.3 Договору сторін щодо обрахування суми пені за період, що передує зверненню з претензією або позовом, і не відповідає положенням статті 232 Господарського кодексу України, сам розрахунок (а.с. 3) здійснено у відповідності до частини 6 вказаної норми: за 6 місяців від дня, коли зобов'язан мало бути виконано.

Встановлення пунктом 9.3 Договору трирічний термін для стягнення неустойки не протирічить правилам, встановленим статтею 259 Цивільного кодексу України.

Отже, розрахунок пені, наданий позивачем, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 667,48 грн. пені також підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає що позовні вимоги про стягнення 8273,95 грн., у тому числі заборгованості за поставлений природній газ за договором від 14 жовтня10 у розмірі 6616,69 грн., пені у розмірі 667,48 грн., 3 % річних у сумі 483,83 грн. та індексу інфляції у сумі 505,95 грн. підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, отже підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення-без змін.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 101,102, пунктом 1 статті 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року по справі № 901/1526/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.М. Плут

К.Г. Балюкова

Розсилка:

1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

2. Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" (вул. Блюхера, 4а,Ялта,98600)