Постанова № 34169618, 07.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа№ 910/11141/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Ткаченко К.В. - ордер серії КВ № 25077 від 06.08.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Мікос" на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року

у справі № 910/11141/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий

агрокомбінат „Пуща-Водиця"

до Приватного підприємства „Мікос"

про стягнення грошовий коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ДП „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПП „Мікос" про стягнення 49 932,00 грн. передоплати за договором постачання № 16/08/11-1 від 16 серпня 2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року (повний текст рішення підписано 30.08.2013 року) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 49 932,00 грн. боргу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року для розгляду справи № 910/11141/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 07.10.2013 року.

Представник позивача в судове засідання, яке відбулося 07.10.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ПП „Мікос" задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.10.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПП „Мікос" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.08.2011 року між позивачем (покупець або замовник) та відповідачем (продавець або постачальник) було укладено договір постачання № 16/08/11-1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві обладнання, згідно з Додатком - Специфікацією до договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Пунктами 2.2., 2.4. Договору встановлено, що загальна вартість товару за Договором складає 49 932,00грн., в т.ч. ПДВ (20%) 8 322,00 грн. Передоплата не менше ніж 100% від суми договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в вересні 2011 року на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури № СФ-219 від 16.08.2011 року покупець перерахував на користь постачальника 49 932,00 грн., як 100% передплати за товар по Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3158 від 21.09.2011 року та № 3206 від 22.09.2011 року.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що термін постачання - три місяці з моменту отримання передоплати (п. 2. пп. 2.2) на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином вірним є висновок місцевого господарського суду, що з огляду на те, що грошові кошти в розмірі 49 932,00 грн., що складає 100% передплати за товар по Договору були перераховані покупцем на користь продавця 22.09.2011 року, термін постачання товару продавцем, в силу п. 2.3., становить три місяці, тобто поставка мала бути здійснена на склад покупця в період до 22.12.2011 року включно.

Однак, доказів поставки продавцем на користь покупця товару за Договором суду не надано.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в травні 2013 року позивач, внаслідок невиконання продавцем взятих на себе зобов'язань щодо передачі товару покупцю, звернувся до відповідача з листом № 509 від 21.05.2013 року в якому повідомив про розірвання договору та вимагав повернути грошові кошти за товар в розмірі 49 932,00 грн., що свідчить про відмову позивача від договору купівлі-продажу та про повернення продавцем сплаченої покупцем за товар грошової суми. Факт надсилання позивачем вказаного листа підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0-78 та фіскальним чеком про оплату відправки № 7803 від 22.05.2013 року.

Однак, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, коштів за товар продавець покупцю не повернув.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановленою що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів поставки товару по Договору, а також доказів повернення грошових коштів за непоставлений товар, станом на серпень 2013 року, суду не надано, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 49 932,00 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Мікос" на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року у справі № 910/11141/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року у справі № 910/11141/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/11141/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 14.10.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.