Постанова № 34169604, 16.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 925/989/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Колісник С.М. - директор;

від відповідача не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013

(дата підписання - 12.08.2013)

у справі №925/989/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП"

про стягнення 65547,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (далі - відповідач) про стягнення 65547,00 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 54488,00 грн основного боргу, 10384,91 грн пені, 319,47 грн інфляційних втрат та 1711,19 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум пені та інфляційних втрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суми пені та інфляційних втрат завищені; позивач здійснив поставку товару не в повному обсязі; суд першої інстанції мав право зменшити суму пені та інфляційних втрат.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.10.2013. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 03.09.2013) позивачу та відповідачу - 06.09.2013, долучені до матеріалів справи.

10.10.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

16.10.2013 у судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 - без змін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2012 між сторонами укладено договір №14090 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язаний поставити кукурудзу, а покупець (відповідач) - забезпечити приймання та оплату товару у кількості, строки і за цінами згідно умов договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору форма оплати - на розрахунковий рахунок. Покупець розраховується з постачальником на умовах відстрочки 5 (п'ять) банківських днів. Ціна за одиницю товару узгоджується на момент поставки та визначається в рахунку на товар на кожну партію та у видатковій накладній.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку кукурудзи на 133988,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 05.10.2012 №ФГ-05100 на суму 88141,00 грн, від 06.10.2012 №ФГ-06100 на суму 23883,00 грн та від 09.10.2012 №ФГ-09100 на суму 21964,00 грн.

Факт отримання товару за вказаними накладними підтверджується підписом уповноваженої відповідачем особи в графі "Отримав(ла)" без заперечень, підпис якої скріплено печаткою ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП".

Відповідач у період з 18.01.2013 по 17.06.2013 перерахував позивачу за поставлений товар 79500,00 грн, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 54488,00 грн.

13.05.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією №1, в якій просив погасити заборгованість.

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на вказану претензію. Натомість відповідач у клопотанні від 16.07.2013 зазначає, що за його даними заборгованість відповідача перед позивачем складає 55089,50 грн. Зазначена сума боргу відображена у акті звірки взаємних розрахунків між сторонами з 01.01.2012 по 25.07.2013.

З огляду на те, що доказів погашення суми боргу відповідач на надав, враховуючи погодження відповідача із стягуваною сумою боргу, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу та стягнув з відповідача на користь позивача 54488,00 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність якого складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до п.6.2 договору при порушенні строків оплати покупцем або відмові від оплати, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок суми пені за період з 11.10.2012 по 19.06.2013 на 133988,00 грн (загальна сума поставки по спірним накладним), згідно якого він просить стягнути 10397,00 грн.

Суд першої інстанції, звертаючи увагу на 366 днів у 2012 році, здійснив перерахунок та задовольнив вимогу про стягнення пені частково в сумі 10384,91 грн за період з 11.10.2012 по 17.06.2013, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало біти виконано.

З тексту договору не вбачається, що сторони збільшили період нарахування пені, таким чином розрахунок суми пені слід здійснювати за період з 11.10.2012 по 11.04.2013 (183 дні у 2012 році).

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 8407,98 грн пені за період з 11.10.2012 по 11.04.2013 на суму боргу з врахуванням поступового погашення її відповідачем.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 підлягає зміні в цій частині.

Позивач також наводить розрахунок інфляційних втрат, в якому просить стягнути 662,00 грн.

Місцевий господарський суд перерахував заявлену суму інфляційних втрат та стягнув 319,47 грн, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції та вважає такий розрахунок арифметично вірним.

Доводи апеляційної скарги відповідача про недопоставку позивачем товару не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки предметом спору в даній справі є вимога про стягнення суми боргу за поставлений товар, а недопоставка не звільняє відповідача оплатити отриманий товар за відповідними накладними. Зазначена відповідачем обставина не досліджується судом апеляційної інстанції в межах справи №925/989/13. Відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Щодо зменшення суми пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18).

Відповідно до ст.83 ГПК України зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що підстави для зменшення суми пені відсутні. Крім того, відповідне клопотання не було заявлено відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Доводи відповідача про стягнення завищеної суми пені та інфляційних втрат не підтверджуються контррозрахунком та є безпідставними, оскільки розрахунки перевірені та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано докази на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 підлягає зміні в частині стягнення суми пені, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 у справі №925/989/13 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (19511, Черкаська обл.., Городищенський р-н, с.Мліїв, вул. Леніна, 245, код 35013940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" (20500, Черкаська обл.., Катеринопільський р-н, смт. Катеринопіль, вул. Леніна, 14, код 33435603) 54488 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн 00 коп. основного боргу, 8407 (вісім тисяч чотириста сім) грн 98 коп. пені, 319 (триста дев'ятнадцять) грн 47 коп. інфляційних втрат та 1659 (тисячу шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 30 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" (20500, Черкаська обл.., Катеринопільський р-н, смт. Катеринопіль, вул. Леніна, 14, код 33435603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (19511, Черкаська обл.., Городищенський р-н, с.Мліїв, вул. Леніна, 245, код 35013940) 158 (сто п'ятдесят вісім) грн 87 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи №925/989/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.