Постанова № 34169581, 15.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа№ 925/1018/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Сіндряков О.В.-представник за дов. № 14-151 від 22.08.2013р.;

від відповідача: Бунякін М.М.-представник за дов. №11/1566 від 04.09.2013р.;

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 р.

у справі № 925/1018/13 (суддя: Пащенко А.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго"

про стягнення 110 681,11 грн.

В судовому засіданні 15.10.2013 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення 63 251,41 грн. пені, 9 915,12 грн. 7% штрафу, 25 000,90 грн. інфляційних втрат, 12 513,68 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитого газу відповідно до укладеного між сторонами договору № 22/БО від 20.02.2012 р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 р. (повний текст складено 27.08.2013 р.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 63 251,41 грн. пені, 9 915,12 грн. 7% штрафу, 25 000,90 грн. інфляційних втрат, 12 513,68 грн. 3% річних, 2 213,65 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення штрафу та пені.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправомірно відмовив відповідачу у зменшенні розміру штрафу та пені, у зв'язку з чим, прийняв невірне рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 р. у справі № 925/1018/13 до провадження та призначено до розгляду на 26.09.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 15.10.2013 р., зокрема, через нез'явлення у судове засіданні представника відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.10.2013 р. підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення штрафу та пені. Контррозрахунок ціни позову, витребуваний ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги від 12.09.2013 р., не надав. В судовому засіданні зазначив, що до правильності розрахунку ціни позову у відповідача претензій немає, він лише вважає, що вказані суми підлягали зменшенню судом першої інстанції (про що зазначено в протоколі судового засідання).

Представник позивача через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав пояснення на апеляційну скаргу, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судовому засіданні підтримав доводи, викладені у поясненнях на апеляційну скаргу, зокрема, наполягав на факті завдання ПАТ НАК «Нафтогаз України» збитків.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом першої інстанції, між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 22/БО про закупівлю природного газу від 20 лютого 2012 року (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно пункту 4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В пункті 7.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Судом першої інстанції також правомірно встановлено, що додатковою угодою № 1 від 27.06.2012 р. сторонами внесені зміни до умов договору, зокрема, щодо обсягів поставленого природного газу, ціни договору. Відповідно до яких, обсяг природного газу становить 4505,01 тис. куб. м., а податок на додану вартість нараховується за ставкою 20%.

На виконання договору та додаткової угоди до нього, протягом лютого - липня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17 902 110 грн. 80 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 на суму 10 022 242,70 грн., від 31.03.2012 на суму 4 406 552,26 грн., від 30.04.2012 на суму 1 674 762,28 грн. від 31.05.2012 на суму 551 988,01 грн., від 30.06.2012 на суму 489 429,71 грн., від 31.07.2012 на суму 757 135,84 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи, спір щодо вартості та ціни природного газу між сторонами відсутній. Викладене не спростовувалось сторонами в суді апеляційної інстанції.

Відповідач розраховувався за поставлений у вказаний позивачем період газ частинами та повністю розрахувався лише 11.09.2012 р., що підтверджується обома сторонами. Стан розрахунків повністю викладений у виконаному позивачем розрахунку та не спростовується доводами апеляційної скарги. Оскільки кошти відповідачем сплачені із порушеннями встановлених договором строків, тому позивач пред'явив до стягнення з відповідача пеню, 7% штрафу, три проценти річних та індекс інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку за відповідні періоди.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав природний газ на загальну суму 17 902 110 грн. 80 коп., про що сторони підписали акти приймання-передачі природного газу від 29.02.2012, від 31.03.2012, від 30.04.2012, від 31.05.2012, від 30.06.2012, від 31.07.2012.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, але з порушенням строків, обумовлених сторонами в договорі, що не заперечується та підтверджується відповідачем, зокрема, у письмових відзивах та судових засіданнях. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач на протязі здійснення розрахунків, допускав порушень умов пункту 4.1 договору, за яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу повинен бути здійснений відповідачем до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (по кожній з вищезазначених поставок).

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок ціни позову, наданий позивачем та взятий до уваги судом першої інстанції, та дійшов висновку, що даний розрахунок про стягнення 63 251,41 грн. пені, 9 915,12 грн. 7% штрафу, 25 000,90 грн. інфляційних втрат, 12 513,68 грн. 3% річних у заявлені позивачем періоди - є вірним та обґрунтованим.

Як було зазначено вище, відповідач не заперечував проти правильності розрахунку ціни позову, проте не згоден саме з застосуванням судом першої інстанції відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені у повному обсязі, через те, що сторона основний борг погасила повністю, що, на її думку, мало бути враховано місцевим судом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, застосування вказаної норми є правом суду.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В частині 1 статті 233 ГК України також вказано, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вищенаведеними нормами передбачено право господарського суду за наявності обставин, які мають істотне значення, зменшити розмір заявлених до стягнення санкцій (в тому числі пені). При цьому наявність таких обставин повинна бути документально підтверджена (статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України).

Обґрунтовуючи підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій та пені, апелянт зазначав, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» не мало можливості своєчасно виконувати свої зобов'язання перед позивачем через несвоєчасне відшкодування з боку держави заборгованості по різниці в тарифах та по пільгам і субсидіям. При цьому, належних доказів існування таких обставин, а також доказів того, що дані підстави є винятковими в розумінні пункту 3 статті 83 ГПК України, відповідачем надано не було. Крім того, посилання відповідача на особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій - споживачів тепла, а також про наявність перед відповідачем заборгованості від третіх осіб - не є винятковою обставиною в розумінні пункту 3 ст. 83 ГПК України (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 06.06.2013 року по справі № 5023/4891/12).

Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про те, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим в порівнянні з сумою основного боргу, оскільки сума штрафних санкцій становить менше 1% від загальної вартості спожитого газу, яка складає 17902110,80 грн.

Твердження апелянта про відсутність збитків у позивача не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на те, що позивачем були надані як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції відповідні докази (зокрема, консолідовані звіти про фінансові результати НАК «Нафтогаз України»), які підтверджують наявність суттєвих збитків внаслідок невиконання зобов'язань контрагентами останнього.

Стосовно доводів апелянта про незаконність одночасного стягнення за порушення договірного зобов'язання штрафу та пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до постанови Верховного суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виняткових підстав для зменшення розміру пені та штрафних санкцій (в розумінні частини 3 статті 83 ГПК України), оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність документального підтвердження підстав для застосування такого зменшення, встановлених законодавством. Крім того, наведеними приписами законодавства передбачено саме зменшення пені та штрафних санкцій, а не повне звільнення від їх сплати, про що, зокрема, просить відповідач в апеляційній скарзі (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 19 серпня 2013 року по справі № 910/1580/13).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вищенаведені доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про наявність тих обставин, з якими законодавство пов'язує зменшення розміру або звільнення від сплати штрафних санкцій та пені, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для часткового або повного скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 р. у справі № 925/1018/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 р. у справі № 925/1018/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1018/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 17.10.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Гаврилюк О.М.

Іоннікова І.А.