Рішення № 34169084, 04.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/5/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 Справа № 908/2592/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2592/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», м. Кривий Ріг

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», м. Запоріжжя

про стягнення 4505, 40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Бруснік Т.Г., довіреність № 015/1-4281 від 15.08.2013р.;

від відповідача -Малініна Ю.М., довіреність № 4 від 19.08.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» про стягнення попередньої оплати в сумі 3 960, 00 грн., трьох процентів річних в сумі 319, 29 грн., інфляційних в сумі 226,11 грн. за Договором поставки № 361 від 01.10.2010 року.

Відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», надав суду заперечення на позовну заяву, мотивуючи їх наступним:

- на виконання п. 3.4. Договору позивачу було надіслано факсограму щодо можливості відвантаження насосів згідно рахунку № 343 від 26.10.2010 року, яку прийняв співробітник останнього - Каснір Л.А.;

- відповідно п. 1 Специфікації № 1 до Договору поставка здійснюється на умовах СРТ (склад покупця) з наданням первинних документів «з рук в руки» або листом на замовлення;

- позивачем не надано відповідачу заповненої та підписаної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, згідно з п. п. 1, 2 Інструкції № 99 «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», а тому в останнього відсутні підстави для відвантаження товару;

- намір відповідача відвантажити товар підтверджується закупівлею та бронюванням товару, про що свідчить прибуткова накладна № ПН-0000039 від 01.11.2010 року.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.10.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання»), далі Покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», далі Постачальник, був укладений Договір поставки № 361, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість та якісні характеристики, гарантійний строк вказуються у Специфікаціях до Договору, які з дати підписання сторонами складають невід'ємну частину Договору (п. 2.1).

Умовами розділу 3 Договору сторони погодили, що поставка здійснюється в строк, та на умовах вказаних у Специфікації, а датою поставки є дата отримання товару Покупцем, вказана у товаросупроводжувальній накладній. Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про готовність товару до відвантаження на протязі 48 годин з моменту готовності до відвантаження.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.10.2010 року до Договору - «Специфікація № 1», далі Специфікація, товаром є Насос Г-11-22 у кількості 11 одиниць, поставка яких здійснюється на умовах СРТ (Склад покупця) (згідно з Інкотермс 2000). За приписами п. 7 Специфікації умовами оплати є передоплата 50 % та 50 % на протязі 5 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 9.6.2 Договору сторони домовились, що в якості оперативно-господарських санкцій Покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір та/або відмовитися від оплати у випадку порушення строків поставки товару, порушення умов договору та відносно кількості та асортименту.

Так, на виконання умов Договору, Покупець перерахував на адресу Постачальника передоплату в сумі 3960, 00 грн. Втім, відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, в обумовлений Договором строк та спосіб поставку не здійснив, у зв'язку з чим позивач в односторонньому порядку розірвав договір та намагається стягнути з останнього суму попередньої оплати із посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 319, 25 грн. за період з 12.11.2010 року по 19.07.2013 року. та інфляційні в сумі 226, 11 грн. за період з 12.11.20101 року по 01.07.2010 року, передбачені ст. 625 ЦК України.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Незалежно від того, що у Цивільному кодексі України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Докази у справі свідчать, що Договір поставки № 361 від 01.10.2010 року розірвано позивачем в односторонньому порядку, у зв'язку з тим, що відповідач не здійснив поставку товару в обумовлений Специфікацією строк, а саме на протязі 10 календарних днів від дати передоплати, що відповідає положенням п. 9.6.2 Договору та приписам ст. ст. 651, 653 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

Ш повернення виконаного за недійсним правочином;

Ш витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

Ш повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

Ш відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України 2003 року.

Поняття «за рахунок іншої особи» означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов'язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав. Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондикційних. Кондикційні зобов'язання відносяться до позадоговірних зобов'язань. Головною метою кондикційних зобов'язань є відновлення майнового положення того суб'єкта, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагати.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

ь договори та інші правочини;

ь створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

ь завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

ь інші юридичні факти.

Так, враховуючи що Договір поставки № 361 від 01.10.2010 року розірвано, тому цивільні права та обов'язки між стронами припинилися з огляду на положення ст. ст. 611, 651, 653 ЦК України. Станом на день подання позовної заяви до суду грошові кошти у розмірі 3 960, 00 грн. відповідачем не повернуті.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

§ по-перше, є набуття або збереження майна;

§ по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

§ по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Таким чином, оскільки позивач перерахував відповідачеві кошти у сумі 3 960, 00 грн., а між позивачем та відповідачем припинилися цивільні права та обов'язки, тому відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, а відтак вказані кошти є такими, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Отже останній зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Посилання відповідача на намір відвантажити товар позивачу, про що свідчить прибуткова накладна № ПН-0000039 від 01.11.2010 року, не приймаються судом до уваги, оскільки намір відвантаження, в силу ст. 599 ЦК України та ст. 193 ГК України, не є виконанням договірного зобов'язання, проведеного належним чином. Разом з тим, питання наявності заборгованості у позивача перед відповідачем за іншими договорами не впливають на виконання останнім своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для відвантаження товару у зв'язку із не наданням заповненої та підписаної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей спростовуються тими обставинами, що в матеріалах справи відсутні докази поставки товару відповідно до п. 1 Специфікації, а саме на склад покупця, що не відповідає правилам «Інкотермс 2000», термін «Е».

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і припинятися відповідно до вимог статті 599 ЦК України виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та частина 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом. Факт набуття відповідачем коштів позивача у сумі 3 960, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення вказаних коштів визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, який приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивач довів суду доказами по справі що грошові кошти в сумі 3960, 00 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Відповідач доказів повернення позивачу суми перерахованої на його користь попередньої оплати суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» про стягнення з останнього грошових коштів, набутих за рахунок позивача без достатньої правової підстави в сумі 3960, 00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» трьох процентів річних та інфляційних, суд зазначає наступне, зокрема:

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, докази по справі свідчать, що позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення йому сплачених коштів в сумі 3960, 00 грн., яку останній отримав 13.05.2013 року. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних не відповідає вимогам зазначених статей, оскільки нарахування повинно здійснюватися не з 12.11.2010 року, а з 20.05.2013 року. Тому, судом, з власної ініціативи зроблено перерахунок. Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання та зроблений судом перерахунок, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме: три проценти річних в сумі 19, 85 грн., інфляційні в сумі 3, 96 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.09.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 625, 628, 629, 638, 712, 1212 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 144, кв.22, код ЄДРПОУ 13609872), на користь:

- Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», 50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 31550176, попередню оплату в сумі 3960 (три тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 85 коп., інфляційні в сумі 3 (три) грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1521 (одна тисяча п'ятсот тридцять одна) грн. 32 коп., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 222 (двісті двадцять дві) грн. 15 коп. - відмовити.

4. У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» щодо стягнення інфляційних в сумі 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп. - відмовити.

Повне рішення складено - 09.09.2013 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.