Рішення № 34169015, 10.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 Справа № 905/5834/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О., розглянувши матеріали

за позовомДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Спекта"доПублічного акціонерного товариства "Кіндратівський вогнетривкий завод" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 30137,64грн. Байрамов Р.А. за довіреністю; не з'явився;ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Спекта" до Публічного акціонерного товариства "Кіндратівський вогнетривкий завод" про стягнення заборгованості на загальну суму 30137,64грн., у тому числі основний борг у розмірі 27324,00грн., пені у розмірі 2032,47грн., 3% річних у розмірі 644,56грн., інфляційних втрат у розмірі 136,62грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №3/109-12 від 12.08.2012 в частині своєчасної та повної сплати вартості переданого відповідачу товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 27324,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №3/109-12 від 16.08.2012, накладної №373 від 07.09.2012, претензії та 08.07.2013, акту звірки взаєморозрахунків станом за період: січень 2012-липень 2013.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.09.2013 оголошувалась перерва до 10.10.2013.

В судовому засіданні призначеному на 10.10.2013 позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив що дата договору не вірно вказана в позовній заяві, вірною є дата 16.08.2012. Відповідач в судове засідання не з'явився, 24.09.2013 подав відзив на позовну заяву, згідно якого заборгованість перед позивачем у розмірі 27324,00грн. визнав, також подав документи для залучення до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

16.08.2012 між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Спекта", як постачальником (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Кіндратівський вогнетривкий завод", як покупцем (відповідач) укладено договір про поставку №3/109.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець прийняти і сплатити товар на умовах цього договору

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару визначається окремо по кожній партії товару відповідно до специфікації, згідно прийнятої постачальником письмової заявки покупця без урахування податку на додану вартість і транспортних витрат, якщо інше не передбачене специфікацією

Між сторонами підписана специфікація №1 до договору, в якій погоджені ціна з ПДВ, умови поставки та оплати, копія якої є в матеріалах справи.

Строк, порядок та форми оплати визначена пунктом 3.4 договору.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 27324,00грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накладною №373 від 07.09.2012 на суму 27324,00грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищезазначеній видатковій накладній не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 27324,00грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач умови п. 3.4.1 договору та умови специфікації у повному обсязі не виконав, а саме не перерахував позивачу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (07.09.2012) кошти у розмірі 27324,00 грн.

08.07.2013 позивач направив відповідачу претензією б/н про оплату заборгованості на загальну суму 30108,44грн., у тому числі основний борг у розмірі 27324,00грн., пені у розмірі 2032,47грн., 3% річних у розмірі 615,35грн., інфляційних втрат у розмірі 136,62грн. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Відповідач, в порушення умов договору, вартість отриманого від позивача товару, у розмірі 27324,00грн. позивачу не оплатив. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 27324,00грн., яка повністю визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Крім того, з акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що станом за період січень 2012-липень 2013 розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 27324,60грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.10.2012 по 07.04.2013 у розмірі 2032,47грн.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі неповної оплати, порушення терміну внесення оплати постачальник має право нарахувати покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу, або скористатися іншим правом, передбаченим законодавством України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році та не вірно визначено кількість днів прострочення за період з 08.10.2012 по 07.04.2013.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 08.10.2012 по 07.04.2013 становить 2041,08 грн., який і підлягає задоволенню.

За таких обставин, оскільки суд не виходить за межі позовних вимог за відсутності відповідної заяви, то вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком суду у розмірі 2032,47 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 08.10.2012 по 22.07.2013 у розмірі 644,55грн. та інфляційні втрати за період з 08.10.2012 по 30.06.2013 у розмірі 136,62грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році та не вірно визначено кількість днів прострочення за період з 08.10.2012 по 22.07.2013.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 08.10.2012 по 22.07.2013 є більшим ніж той, що просить позивач, тому виходячи з того, що суд не виходить за межі позовних вимог, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком суду у розмірі 644,56 грн. (судом враховано те, що у розрахунку зазначено 644,55грн. а у позовних вимогах 644,56 грн.)

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат за період прострочення з 08.10.2012 по 30.06.2013 здійсненого позивачем тільки за грудень 2012, січень 2013 та травень 2013, суд визнає його не вірним з наступних підстав.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

З таких обставин з урахуванням вищевказаних рекомендацій, розрахунок інфляційних втрат повинен бути здійснений з урахуванням періоду прострочення шляхом перемноження усіх індексів інфляцій за вказаний період у тому числі з урахуванням дефляції.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 81,94 грн. за період з жовтня 2012 по червень 2013, який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кіндратівський вогнетривкий завод" (84293, Донецька обл., м.Дружківка, смт. Олексієво-Дружківка, вул. Октябрська, 121-А, код ЄДРПОУ 00191767 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Спекта" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 80, оф. 406, код ЄДРПОУ 32082608) суму основного боргу у розмірі 27324 (двадцять сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2032 (дві тисячі тридцять дві) грн. 47коп., 3% річних у розмірі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 1717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 38 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 15.10.2013.