Рішення № 34168773, 15.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа № 914/2856/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укмонтажспецбуд», м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль

про: стягнення 156 714,66 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Савка О.В. - представник (Довіреність №8/34 від 01.06.2013р.).

Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укмонтажспецбуд», м. Київ до відповідача - Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль про стягнення 156 714,66 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судове засідання 15.10.2013 р. позивач явку представника з невідомих причин не забезпечив. У попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача факт наявності боргу визнав, та вказав що причиною виникнення заборгованості перед позивачем є важке фінансове становище ДП «Львіввугілля». В частині стягнення пені представник відповідача позов заперечив, вказавши, що пеню позивач нарахував в більшому розмірі ніж це погоджено сторонами у Договорі № 174 від 06.09.2012 р. про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 26.07.2012 р.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

06.09.2012 р. між сторонами у справі укладено Договір № 174 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 26.07.2012 р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання у 2012 р. поставити відповідачу товар, а саме: Установки холодильні та вентиляційні промислові 29.23.1 (калорифер паперовий КПСк-2-11 (тотожний калорифер ВНП-113-210-06 УХЛЗ) - в кількості 83 шт., а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

У п. 1.2. Договору сторони погодили, що кількість, ціна, асортимент і терміни постачання товару визначаються специфікацією № 1, яка є складовою і невід'ємною частиною цього Договору.

Як встановлено судом згідно умов Договору та підписаної сторонами Специфікації № 1 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 161 400,00 грн.

Факт передачі товару відповідача підтверджується представленими суду Актом прийому-передачі по Договору про закупівлю товарів № 174 від 06.09.2012 р. та Видатковими накладними №№: РН-0000011 від 12.10.2012 р. на суму 48 420,00 грн.; РН-0000012 від 12.10.2012 р. на суму 56 490,00 грн., РН0000013 від 12.10.2012 р. на суму 56 490,00 грн. (Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 804 від 12.10.2012 р.)

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів підприємства, бюджетних коштів відповідача на розрахунковий рахунок позивача протягом 3 банківських днів з моменту поставки конкретної партії товару.

Згідно п. 6.1.1. відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього Договору.

Проте, як вказує позивач у позовній заяві договірних зобов'язань щодо оплати товару відповідач не виконав, сплативши за отриманий товар лише 20 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи позивач двічі звертався на адресу відповідача із претензіями про сплату боргу за поставлений товар (Претензія № 1 (ОХ/9-5) від 13.02.2013 р. та Претензія № 2 (12-1.4/244/0) від 18.04.2013 р.). Однак, як встановлено в судовому засіданні, викладених у претензіях вимог відповідач у повному обсязі не виконав і станом на день подання позову основний борг ДП «Львіввугілля» перед позивачем становить 141 400,00 грн.

За порушення строків оплати товару, позивачем на підставі п. 7.5. Договору нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що згідно розрахунку позовних вимог становить 11 703,10 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 464,20 грн. інфляційних втрат та 3 147,36 грн. інфляційних.

Загальна сума позовних вимог складає 156 714,66 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 174 від 06.09.2012 р. про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 26.07.2012 р., умови якого передбачали обов'язок позивача у 2012 р. поставити відповідачу товар, а саме: Установки холодильні та вентиляційні промислові 29.23.1 (калорифер паперовий КПСк-2-11 (тотожний калорифер ВНП-113-210-06 УХЛЗ) - в кількості 83 шт. і обов'язок відповідача прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В процесі розгляду справи суд встановив, що на виконання договірних зобов'язань позивач передав відповідачу товар на загальну суму 161 400,00 грн., про що свідчать підписані сторонами Акт прийому-передачі по Договору про закупівлю товарів № 174 від 06.09.2012 р. та Видаткові накладні №№: РН-0000011 від 12.10.2012 р.; РН-0000012 від 12.10.2012 р., РН0000013 від 12.10.2012 р. (Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 804 від 12.10.2012 р.).

Положення ст. 692 ЦК України визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов'язання щодо оплати товару сторонами визначений у п. 4.1. і становить 3 банківських дні з моменту поставки конкретної партії товару.

В судовому засіданні суд встановив, що зобов'язань щодо оплати товару відповідач належно не виконав, у зв'язку у нього перед позивачем склалася заборгованість в сумі 141 400,00 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що при невиконанні п. 4.1. Договору, яким визначено строк оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що позивач невірно визначив розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, застосувавши при розрахунку подвійну облікову ставку НБУ, а не одну як це погоджено сторонами у договорі.

Окрім того, позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат, оскільки не враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу, при цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (така позиція висвітлена у листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справа» від 03.04.1997 р. №62-97).

Згідно розрахунку позовних вимог позивач здійснив нарахування інфляційних втрат із врахуванням жовтня 2012 р., тоді як заборгованість виникла після 15 числа даного місяця.

Здійснивши перерахунок позовних вимог суд визначив, що до стягнення з відповідача належить 5 863,60 грн. пені та 322,32 грн. інфляційних.

Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення 141 400,00 грн. основного боргу, 5 863,60 грн. пені, 463,72 грн. інфляційних та 3 147,36 грн. 3 % річних.

В частині стягнення 5 839,5 грн. пені та 0,48 грн. інфляційних втрат у задоволенні позову суд відмовляє.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 241, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути Державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26. Ідентифікаційний код 32323256) на користь Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укмонтажспецбуд» (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 15. Ідентифікаційний код 00012256) 141 400,00 грн. основного боргу, 5 863,60 грн. пені, 463,72 грн. інфляційних та 3 147,36 грн. 3 % річних, всього - 150 874,68 грн.; 3 017,49 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 5 839,5 грн. пені та 0,48 грн. інфляційних втрат у задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.10.2013 р.

Суддя Ділай У.І.