Ухвала суду № 34165112, 11.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року Справа № 9104/79271/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Пустомитівському районі №0001102350/0 від 03.11.2010 року та №0001102350/1 від 30.12.2010 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що ТзОВ «ТД «Леопрінт» для отримання податкового кредиту виконано усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) умови щодо включення суми 31603,83 грн., яка виникла в процесі діяльності між ТзОВ «ТД «Леопрінт» та ТзОВ «ТД «Промтех» в суму податкового кредиту. Усі суми, які були включені до складу податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Позивач також зазначає, що законодавство України не передбачає норми, які б вказували на те, що не подання звітності та несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця. Вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ТзОВ «ТД «Леопрінт» податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року позов задоволено повністю. Визнано недійсними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі №0001102350/0 від 03.11.2010 року та №0001102350/1 від 30.12.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, без врахування фактичних обставин справи та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТзОВ «ТД «Леопрінт» (ідентифікаційний код 36562694) зареєстровано як юридична особа Пустомитівською РДА 23.07.2009 року, перебуває на обліку платника податків в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області з 24.07.2009 року за №15604.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області 21.10.2010 року проводилась документальна невиїзна (камеральна) перевірка ТзОВ «ТД «Леопрінт» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТД «Промтех» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки №1255/234/36562694 від 21.10.2010 року (а.с. 10-12).

Перевіркою встановлено, що позивачем, занижено суму податку на додану вартість в розмірі 31603,83 грн., чим порушено п. 1.7 ст.1, п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР .

На підставі акту перевірки від 21.10.2010 року №1255/234/36562694 винесено податкове повідомлення - рішення №0001102350/0 від 03.11.2010 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п., 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

ТзОВ «ТД «Леопрінт», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, скеровувало скарги до ДПІ у Пустомитівському районі, ДПА у Львівській області, ДПА України з проханням скасувати дане податкове повідомлення - рішення, які в подальшому були залишені без задоволення.

Колегією суддів встановлено, що у червні 2010 року ТзОВ «ТД «Леопрінт» на підставі укладеного договору купівлі продажу №12/06-10кп від 14.06.2010 року отримано від ТзОВ «ТД «Промтех» матеріали для виробництва етикетної продукції на суму 189623,00 грн. (а.с. 29), що підтверджується видатковими накладними (а.с. 30, 33, 36, 39), податковими накладними (а.с. 31, 34, 37, 40), платіжними дорученнями (а.с. 32, 35, 38, 41), банківськими виписками (а.с. 87-88).

Дані документи, які згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що підтверджують факти здійснення господарської діяльності і містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 вказаного Закону та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Мінфіну України від 24.05.1995 року, надавалися позивачем працівникам ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області під час перевірки, про що сказано на сторінці 5 акту перевірки від 21.10.2010 року.

Також факт купівлі-продажу підтверджено подорожніми листами та довіреностями на отримання товару виданими керівником ТзОВ «ТД «Леопрінт» відповідно до журналу реєстрації довіреностей за 2009-2010 рік. (а.с.111-114).

Щодо посилання апелянта на нікчемність угод укладених між контрагентами слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб»єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Разом з тим, ознак нікчемності правочину з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях при тому, що правочин був укладений та виконаний ТзОВ «ТД «Промтех» у червні 2010 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, докази оплати є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року у справі №2а-6411/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Гудим Л.Я.

Судді Пліш М.А.

Святецький В.В.