Постанова № 34164502, 10.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року 810/5209/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Бондаренко Т.М. (за довіреністю)

від відповідача: Сацюк С.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства «Завод «Імпекс Сплав» Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Завод «Імпекс Сплав» (далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області від 5 червня 2013 року №0004761504.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі помилкових висновків податкового органу про порушення ПП «Завод «Імпекс Сплав» пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при визначенні показників податкового кредиту. Позивач зазначає, що відповідачем не було встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а висновки перевіряючих позивач вважає такими, що суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ПП «Завод «Імпекс Сплав» в порушення пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України у декларації за лютий 2013 року завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року у розмірі 7 787,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Завод «Імпекс Сплав» зареєстроване 15 жовтня 2003 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Посадовими особами Білоцерківської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання Наказу №992 від 14 травня 2013 року у період з 14 травня по 27 травня 2013 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Завод «Імпекс Сплав» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 2139/15-3/32687434 від 27 травня 2013року, яким встановлено факт порушення ПП «Завод «Імпекс Сплав» пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті якого підприємством безпідставно завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року у розмірі 7 787, 00 грн. (а.с. 9-18).

На підставі вказаного Акту Білоцерківською державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 5 червня 2013 року №0004761504, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 787,00 грн. (а.с. 19)

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В силу приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно пункту 201.4 податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» поставило на користь Приватного підприємства «Завод «Імпекс Сплав» товар у вигляді шамотних виробів. На підтвердження виконання господарських зобов'язань з поставки позивачем надано податкову накладну від 1 лютого 2013 року №203 (а.с. 31), виписку з рахунку за 1 лютого 2013 року (а.с. 30), товарно-транспортну накладну від 12 лютого 2013 року№ 630 (а.с. 32), видаткову накладну №24840 від 12 лютого 2013 року (а.с. 33).

ПП «Завод «Імпекс Сплав» включено в декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року податковий кредит на суму 7 787,00 грн.

Відповідно до даних Автоматизованої системи співставлення «Перегляд результатів співставлення» IC «Податковий блок» посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Київській області виявлені розбіжності у податковій звітності, а саме завищення податкового кредиту по контрагенту ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на суму 7 787,39 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом з'ясовано, що дана розбіжність виникла в результаті не включення ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної № 203 від 1 лютого 2013 року на суму ПДВ 7 787, 39 грн.

Проте, як вірно зауважив представник позивача, обов'язок щодо реєстрації податкової накладної виникає у платника податку в разі перевищення суми податку на додану вартість у такій податковій накладній 10 тисяч гривень, відтак дані автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не відображають дійсних обставин по взаємовідносинам ПП «Завод «Імпекс Сплав» та ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

Посилання представника відповідача на абзац дев'ятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, як на підставу неправомірності включення сум податку на додану вартість відповідно до податкової накладної від 1 лютого 2013 року № 203 до податкового кредиту за лютий 2013 року суд до уваги не бере, оскільки відповідно до пункту 11 підрозділу 2, розділу XX Податкового кодексу України до платників податку, для яких на дату виписки накладної не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у даному випадку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», не може спричиняти наслідки у вигляді позбавлення права ПП «Завод «Імпекс Сплав», як покупцю, на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не спростовується факт реальності господарських взаємовідносин ПП «Завод «Імпекс Сплав» та ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», у судовому засіданні представник відповідача не заперечував факт сплати та ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» сум податку на додану вартість відповідно до податкової накладної від 1 лютого 2013 року № 203, про що також свідчить довідка по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту(а.с. 60). Відтак жодних доказів на підтвердження фактів невиконання ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зобов'язань перед бюджетом у розрізі господарських відносин з позивачем суду не надано.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем неправомірно позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушення податкового законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за лютий 2013 року.

Згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що належною формою захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області від 5 червня 2013 року №0004761504.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 5 червня 2013 року № 0004761504.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2013 року