Постанова № 34164497, 10.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року 810/5171/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Черкас О.П.

Дудник А.В.( за довіреністю)

від відповідача: Сацюк С.В. ( за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми «Енергоремсервіс» Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фірма "Енергоремсервіс" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2013 року № 0004662203/443 та № 004662203/444.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Енергоремсервіс» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Фалкон-2011» та ТОВ «Променергостарндарт».

Позивач стверджує, що придбав послуги та товари у «Фалкон-2011» та ТОВ «Променергостарндарт» правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Енергоремсервіс» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремсервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 27 травня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.18) та перебуває на податковому обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області з 3 червня 1997 року.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 15 серпня 2013 року по 21 серпня 2013 року посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та на виконання наказу від 15 серпня 2013 року № 209 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Енергоремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Проенергостандарт», ТОВ «Теренс Груп», ТОВ «Компанія ТЕТ», ТОВ «Фалкон-2011» за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 29 серпня 2013 року № 621/22-3/24882134/17 (а.с.33-66).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Енергоремсервіс» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5204,00 грн.(в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 2708,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 2496,00 грн.) та вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до зниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19775,00 грн. ( в тому числі за вересень 2012 року на суму 3257,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 11000,00 грн. та за листопада на суму 5500,00 грн.). Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Енергоремсервіс» показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з Фалкон-2011» та ТОВ «Променергостарндарт».

На підставі висновків акту перевірки,12 вересня 2013 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004662203/443, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Енергоремсервіс» з податку на додану вартість на 19757,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 4939,00 грн.(а.с.67) та податкове повідомлення-рішення № 004662203/444, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Енергоремсервіс» з податку на прибуток на суму 5204,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 1301,00 грн. (а.с.68).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, ТОВ «Енергремсервіс» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 листопада 2012 року між ТОВ «Енергоремсервіс» та ТОВ «Фалкон-2011» укладено договір субпідряду № 14/11/2012, згідно умов якого, Замовник (ТОВ «Енергоремсервіс») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Фалкон-2011») приймає на себе зобов'язання з реконструкції вхідної групи існуючої будівлі ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» по вулиці Ярослава Мудрого 66/13, місто Біла Церква, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість (а.с.78).

28 серпня 2012 року між ТОВ «Енергоремсервіс» та ТОВ «Фалкон-2011» укладено договір субпідряду № 11/08/2012, згідно умов якого Замовник (ТОВ «Енергоремсервіс») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Фалкон-2011») приймає на себе зобов'язання з на поточного ремонту приміщення ігрової кімнати № 16 Білоцерківської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату І-ІІ ступенів (а.с.85).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами субпідряду № 14/11/2012 та № 11/08/2012 виписано:довідку про вартість виконаних робіт за листопад 2012 року (а.с.79), акт приймання виконаних робіт за листопад 2012 року (а.с.80-82), платіжне доручення (а.с.83), податкова накладна від 12 листопада 2012 року № 71 на загальну суму 33000,00 грн. в тому числі ПДВ-5500,00 грн.(а.с.84), рахунок -фактура (а.с.86), довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2012 року (а.с.87), акт приймання виконаних робіт за вересень 2012 року (а.с.88-90), платіжне доручення (а.с.91).

Також відповідно до матеріалів справи між ТОВ «Енергоремсервіс» та ТОВ «Променергостандарт» укладено договір поставки.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки ТОВ «Променергостандарт» виписано: видаткову накладну від 12 жовтня 2012 року № 133 на пневмонагнітач СО-242(а.с. 92),рахунок на оплату від 12 жовтня 2012 року № 115 на загальну суму 55000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11000,00 грн. (а.с.93), подорожній лист вантажного автомобіля від 12 жовтня 2012 року (а.с.94), податкова накладна від 12 жовтня 2012 року № 36 на загальну суму 55000,00 грн. в тому числі ПДВ - 11000,00 грн. (а.с.95). Кошти за отриманий товар було перераховано ТОВ «Енергоремсервіс», що підтверджується банківськими виписками (а.с.96).

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Щодо виконання умов договорів субпідряду № 14/11/2012 та № 11/08/2012, суд зазначає наступне.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Фалкон-2011» (контрагента ТОВ «Енергоремсервіс») є Пузенков Сергій Олександрович.

Саме від Пузенкова С.О. підписано додані до позовної заяви первинні бухгалтерські документи за господарськими операціями між ТОВ «Енергоремсервіс» та ТОВ «Фалкон-2011».

Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к встановлено, що у липні 2012 року Пузенков С.О. не усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив фіктивне підприємництво.

Так у липні 2012 року Пузенков О.С. у присутності приватного нотаріуса підписав завчасно підготовлені невстановленими особами установчі документи ТОВ «Фалкон-2011», а пізніше відкрив розрахунковий рахунок ТОВ «Фалкон-2011»(а.с.160-161). Після створення ТОВ «Фалкон-2011» невстановлені досудовим слідством особи діючи всупереч положенням статей 203, 207, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України використовували ТОВ «Фалкон-2011» з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи. Як наслідок, в результаті незаконної діяльності ТОВ «Фалкон-2011» була спричинена велика матеріальна шкода державі.

Вищезазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Фалкон-2011» , а невідомими особами, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту і валових витрат.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11. Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності послуг тощо.

Вирішуючи питання про використання позивачем у господарській діяльності послуг,отриманих від ТОВ «Фалкон-2011» за договорами субпідряду № 14/11/2012 та № 11/08/2012, суд зазначає наступне.

Суд не бере до уваги акти акт приймання виконаних робіт за листопад 2012 року та акт приймання виконаних робіт за вересень 2012 року, зважаючи на наступне.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

У випадку виконання робіт з надання послуг з поточного ремонту та реконструкції вхідної групи існуючої будівлі , у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

У наданих позивачем актах приймання виконаних робіт за листопад 2012 року та за вересень 2012 року, вказано лише найменування робіт «розбирання перегородок на металевому каркасі з двостороннім обшиванням гіпсокартонними листами або гіпсоволокнистими плитами в один шар без ізоляції в громадських будівлях, знімання дверних полотен» та їх вартість і не вказано обсягу робіт які були виконані годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи.

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Фалкон-2011» виконувало роботи за договорами субпідряду № 14/11/2012 та № 11/08/2012.

Суд не бере до уваги надані позивачем первинні документи за господарськими операціями між ТОВ «Енергоремсервіс» ТОВ «Фалкон-2011», оскільки вони не містять даних щодо договорів про виконання робіт, укладених між ТОВ «Енергоремсервіс» та Білоцерківською спеціальною ЗОШ-інтернат І-ІІ ступненів , ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак».

У довідках про вартість виконаних будівельних робіт та актах приймання виконаних робіт за договорами між ТОВ «Енергоремсервіс» та Білоцерківською спеціальною ЗОШ-інтернат І-ІІ ступненів , ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» в якості субпідрядника ТОВ «Фалкон-2011» не вказано.

Згідно із пунктом 2 статті 319 Господарського кодексу України, підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору субпідрядників, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. В такому випадку підрядник виступає перед замовником, як генеральний підрядник, а перед субпідрядником, як замовник.

Пунктом 3.3.2 державних будівельних норм ДБН Д. 1.1-1-2000 встановлено, що договірна ціна при виконанні робіт по об'єкту формується виконавцем (генпідрядником) із залученням субпідрядних організацій, погоджується із замовником і є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно роз'яснення Мінрегіонбуду України, наведеного у збірнику офіційних документів та роз'яснень «Ціноутворення у будівництві» №5 за 2008 рік, якщо виникає необхідність залучення субпідрядника вже в процесі виконання робіт, то погоджене з замовником рішення про це оформлюється додатковою угодою до договору підряду з уточненням договірної ціни по об'єкту.

Пунктом 101 Загальних умов складання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668 встановлено, що оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитись безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду. При цьому, якщо оплату робіт, виконаних субпідрядником, проводить замовник, генеральний підрядник, крім документів про обсяги та вартість виконаних робіт, подає замовнику документ про розподіл загальної суми коштів за виконані роботи між ним та субпідрядником.

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Фалкон-2011» виконувало будівельні роботи як субпідрядники за договорами, укладеними між ТОВ «Енергоремсервіс» та Білоцерківською спеціальною ЗОШ-інтернат І-ІІ ступненів , ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак».

При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним між ТОВ «Енергоремсервіс» та ТОВ «Променергостандарт» , суд звертає увагу на наступне.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку будівельних матеріалів.

За договором поставки з ТОВ «Променергостандарт» необхідність складання товарно-транспортних документів обумовлена значним обсягом поставки товару. Так, відповідно до технічної характеристики пневмонагнітача СО-242, шляхом пошуку в мережі Інтернет, його вага становить 1520 кг. Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано доказів перевезення пневмонагнітача СО-242 від ТОВ «Променергостандарт» до ТОВ «Енергоремсервіс».

Відсутні також документи, що підтверджують прийняття товару, його розвантаження, перевірку якісних показників, зберігання (складські документи, договори оренди складських приміщень тощо).

Отже, з урахуванням матеріалів справи, факт перевезення, прийняття, оприбуткування, зберігання проданого пневмонагнітача СО-242 від ТОВ «Променергостандарт» не підтверджується.

Також, в порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Енергоремсервіс» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Променергостандарт», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товару.

Не підтверджуються операції з продажу пневмонагнітача СО-242 ТОВ «Променергостандарт» також і стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно акту ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 19 лютого 2013 року № 139/3-22-3-38219788 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промнергостандарт» встановлено відсутність поставок зі сторони постачальників ТОВ «Промнергостандарт» ,що вказує на неможливість перепродажу товару, який не було поставлено контрагенту позивача, у підприємства відсутні офісні, складські, виробничі приміщення, основні фонди, трудові ресурси, що необхідні для здійснення господарської діяльності(а.с.41-44).

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договорами субпідряду від 1 листопада 2012 року № 14/11/2012, від 28 серпня 2012 року № 11/08/2012, укладеними між ТОВ «Енергоремсервіс» та ТОВ «Фалкон-2011» та договором поставки, укладеним між ТОВ «Енергоремсервіс» та ТОВ «Промнергостандарт», отже відсутні належні докази здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та показників валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Енергоремсервіс» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Фалкон-2011» та ТОВ «Променергостарндарт» законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 12 вересня 2013 року № 0004662203/443 та № 004662203/444 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2013 року № 0004662203/443 та № 004662203/444, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Енергоремсервіс» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2013 року.