Постанова № 34164284, 02.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 2а-0870/1382/11(12 год. 09 хв.) м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії

головуючого судді Лазаренка М.С.,

суддів Артоуз О.О.

Прасова О.О

при секретарі судового засідання Кретові К.С.,

за участю:

представника позивача - Коваля О.В.;

представників відповідача - Лисенко О.В., Нестеренко І.В.;

представника прокуратури - Стешенка В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Мегаполіс» , м. Запоріжжя

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про: скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2010 №0001060804/0 та № 0001050804/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Мегаполіс» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0001060804/0 від 31.08.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 133903840,70 грн. та № 0001050804/0 від 31.08.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117107325 грн.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що при проведені перевірки, оформленої актом № 272/08-04/25484884 від 22.07.2010, відповідачем були порушені норми п. 8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в частині призначення повторної перевірки за періоди, що раніше вже були перевірені. Також зазначає, що товариством не подавались до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі документи, які стосуються нарахування та сплати податків і зборів та на підставі яких можливо перевірити правомірність відображення у податковій звітності відносини з окремими контрагентами, зокрема, з ТОВ «ТГ «Хорда». З огляду на це, вважає, що провівши документальну перевірку податковий орган досліджував лише документи податкової звітності позивача, що в свою чергу охоплюється поняттям камеральної перевірки. По суті виявлених податковим органом порушень зазначає, що останні ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб, які складали акт перевірки, оскільки факт порушення кримінальної справи та будь-які матеріали що у ній містяться не є самостійним доказом та не можуть засвідчувати будь-яких обставин до вироку суд; пояснення гр. ОСОБА_6 не мають доказової сили при веденні податкового та бухгалтерського обліку, оскільки не можуть впливати на зміст господарських відносин; будь-які порушення чинного законодавства контрагентами платника податків не можуть бути підставою для визначення податкового зобов'язання чи застосування фінансової відповідальності до самого платника податків.

Також зазначив, що припущення чи то співробітників правоохоронних органів чи то спеціалістів СДПІ не є достатньою підставою для винесення будь-яких актів ненормативного характеру щодо платника податків, а отже до встановлення фактичних обставин справи, до розгляду відповідними судами справ щодо наявності складу злочину в діях посадових осіб ТОВ «ТГ «Хорда», до встановлення законності проведення невиїзних перевірок без будь-яких первинних документів, матеріали невиїзної перевірки не можуть мати жодних юридичних наслідків і підлягають врахуванню, як окрема думка ревізорів.

Зокрема, вказує, що акт, який став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 31.08.2010 №0001060804/0 та № 0001050804/0 складений з перевищенням повноважень органів податкової служби, зміст та висновки акту є неправомірними та необґрунтованими, а зміст податкових повідомлень-рішень не відповідає фактичним обставинам здійснення господарської діяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 29.03.2011 вх. № 9669 посилається на те, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТБ «Мегаполіс» щодо правових відносин ТОВ «ТГ «Хорда» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009. за наслідками перевірки був складений акт №272/08-04/25484884 від 22.07. 2010. На підставі акту були прийняті податкові повідомлення рішення від 31.08.2010 № 0001050804/0, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117107325 грн. та №0001060804/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 133 903 840,7 грн. Доводи позивача про допущені під час призначення і проведення перевірки порушення вимог законодавства спростовує, зазначаючи про те, що рішення про проведення перевірки оформлено наказом від 07.07.2010 № 818, виданим на підставі п. 19 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Крім того, відповідно до п. 1 ст. 11 цього ж Закону «Органи державної податкової служби випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів обов'язкових платежів незалежно від способу їх подачі), ...»

При цьому законодавець не ставить у залежність ким повинні бути подані документи, чи платником податків, чи якоюсь іншою особою. Головним є те, що такі документи повинні бути пов'язані з нарахуванням та сплатою податків.

Крім того, не можливо брати до уваги твердження позивача про те, що такі документи повинні бути подані лише платником податків. У п. 1 ст. 11 вказано, що документи можуть бути подані незалежно від способу їх подачі. Інакше кажучи, вони можуть бути подані як платником податків, так і іншим уповноваженим державним органом. Під час перевірки СДПІ були досліджені та перевірені податкові декларації платника податків та взяті до уваги висновки: позапланової виїзної перевірки від 05.03.2010 р. № 2/23-50/25484884, планової виїзної перевірки від 16.06.2009 р. № 2/23-50/25484884, матеріалів наданих СВ ПМ ДПА у Запорізькій області. Також, відповідач зазначає, що перевіркою встановлена фактична відсутність законної господарської діяльності по взаємовідносинам між суб'єктами господарювання ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ТОВ «ТГ «Хорда».

Так, ОСОБА_6, який є засновником га директором ТОВ «ТГ Хорда», тобто особою яка за статусом створює правові та дієво-вольові (фактичні) підстави для здійснення господарської, фінансово-господарської діяльності підприємства, в межах кримінальної справи № 471001, порушеної слідчим податкової міліції ДІІА у Запорізької області за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України, показав, що стосунку до діяльності підприємства не має та не мав.

Згідно пояснень особи, яка значиться засновником та директором ТОВ «ТГ Хорда», ОСОБА_7, ним була здійснена перереєстрація підприємства на прохання свого знайомого ОСОБА_8, за грошову винагороду. Фінансово-господарську діяльність підприємства він не здійснював, ні яких договорів не укладав, документи в первинного та бухгалтерського обліку та податкової звітності не складав та не підписував. Вказує, що декілька разів ним підписувались якісь документи на прохання ОСОБА_8, але що то були за документи, йому невідомо. Як директор підприємства, ніякий товар нікому не поставляв, та наміру на це не мав.

З врахуванням цього, згідно постанови в кримінальній справі № 471001 від 25 червня 2010 в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_6 причетний до створення та функціонування суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ТГ Хорда». Тому, податковий орган, з посиланням на норми ст.ст. 203, 215 та 228 ЦК України дійшов висновку про нікчемність укладеного договору між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТГ Хорда». На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

У поясненнях до заперечень від 18.05.2013 вих. № 3166/10-010/4 відповідач додатково наголошує на тому, що відсутність факту виготовлення придбаної продукції безпосередньо ТОВ «ТГ «Хорда» (яка підтверджується відсутністю фізичних, технічних, технологічних можливостей для її виготовлення, відсутністю відповідного виду діяльності в установчих документах підприємства, не включенням ТОВ «ТГ «Хорда» до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції); відсутність факту придбання продукції ТОВ «ТГ «Хорда» (яка підтверджується Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.09.2012 у кримінальній справі № 818/70/2012; відсутність переміщення продукції до місця поставки, відсутність доказів використання продукції у господарській діяльності, - свідчать про відображення позивачем у податковому обліку операцій з придбання поліграфічної продукції на підставі документів, що складені без фактичного здійснення господарської операції.

Розрахунки позивача з ТОВ «ТГ «Хорда» здійснювались таким чином: шляхом безготівкових розрахунків - перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ТГ «Хорда» у сумі 8 816 456 грн.; шляхом емісії простих векселів ТОВ «ТБ «Мегаполіс» на загальну суму 459 612 844 грн.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", що регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту - векселі).

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 названого Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Таким чином, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість": векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (пункт 3.1 статті З цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість.

Отже, при отриманні податкової накладної за умови проведення розрахунку з продавцем шляхом видачі йому простого векселя у відповідному звітному податковому періоді в покупця товарів не виникає право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених в такій податковій накладній.

Крім викладеного вище, за результатами ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 1-412/11 за обвинуваченням ОСОБА_9 (головний бухгалтер ТБ «Мегаполіс») у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено наступне.

В матеріалах справи містяться копії податкових та видаткових накладних лише за періоди березень 2009року, жовтень 2009 року у Висновку комісійної судової економічної експертизи № 1343 від 22.02.2011 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса зазначено: «В Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз надійшла постанова про призначення комісійної судової експертизи та матеріали кримінальної справи № 561001 в 12 томах: ... незавірені копії первинних документів по відносинам між ТОВ «ТГ «Хорда» та ТОВ «ТБ «Мегаполіс».

На стор. 21 Висновку зазначено: «За період з 01.01.2009 по 31.12.2009 ТОВ «ТГ «Хорда» поставило ТОВ «ТБ «Мегаполіс» товари по договору поставки № 12/03-09к від 12.03.2009 р.: згідно наданих на дослідження видаткових накладних на загальну суму з урахуванням ПДВ-378 067 500 грн.; згідно наданих на дослідження податкових накладних на загальну суму з урахуванням ПДВ-468 429 500 грн.»; на стор. 12 Висновку судово-економічної експертизи ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» № 163-10 Б від 22.10.2010 зазначено: «...Крім того, згідно матеріалів кримінальної справи № 561001 первинні документи бухгалтерського обліку ТОВ «ТБ «Мегаполіс» по взаємовідносинах і ТОВ «ТГ «Хорда» представлені тільки за період березня 2009 р.».

Отже, суми податкового кредиту та валових витрат, окрім іншого, є непідтвердженими належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Викладене свідчить, що висновки фахівців ДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача у судовому засіданні 02.10.2013, на підставі ст.55 КАС України, здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі замінено на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

Згідно повідомлення від 06.04.2011 вх. № 10796 до участі у справі вступила прокуратура Запорізької області.

Представник прокуратури в судових засіданнях підтримав заперечення податкового органу.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» стало відомо, що 31 серпня 2010 року на дошці податкових оголошень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими латника податків у м. Запоріжжі було розміщено податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0001060804/0 та №0001050804/0 від 31.08.2010 року, якими на підставі Акту невиїзної документальної перевірки №272/08-04/25484884 від 22 липня 2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Мегаполіс», щодо правових відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «Хорда», за період 01.01.2009 по 31.12.2009.

Перевіркою були встановлені наступні порушення: приписів п. 1.32 ст.1, 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 , п. 5.1., пп.. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 , п.п. 7.6.1., 7.6.3., 7.6.4. п. 7.6. ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями (далі за текстом Закон про прибуток), пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України від 04.03.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), ч. 2 ст. 205, ч. 1-3,5,6 ст. 203, ч. 1,2 ст. 5. ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001060804/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 133903840,70 грн. (в тому числі за основним платежем 72456676 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 61447164,70 грн.), та № 0001050804/0 яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117107325 грн. (в тому числі за основним платежем - 78071550 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39035775 грн).

ТОВ «ТБ «Мегаполіс» оскаржило податкові повідомлення-рішення № 0001050804/0 та № 0001060804/0 від 31.08.2010 в порядку п. 5.2. ст. 5. Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181).

ТОВ «ТБ «Мегаполіс» було отримано рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про результати розгляду первинної скарги від 24.09.2010 № 9936/10/25-016, яким у задоволенні скарги було відмовлено. За наслідками звернення із повторною скаргою до ДПА у Запорізькій області було отримано рішення про результати розгляду повторної скарги від 15.12.2010 № 5700/10/25-020, яким у задоволенні скарги також було відмовлено. За наслідками звернення із повторною скаргою до ДПА України було отримано Рішення про результати розгляду повторної скарги від 25.02.2011 № 3994/6/25-0115, яким скаргу було залишено без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 31.08.2010 №0001060804/0 та № 0001050804/0 ТОВ «ТБ «Мегаполіс» звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на момент проведення перевірки позивача, визначались Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-ХІІ).

Як зазначено у вступній частині акту перевірки перевірка проведена згідно з п.19 ст.10, п. 1 ст. 11 Закону України « Про Державну податкову службу України».

Згідно з п. 19 ст. 10 Закону № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, при отриманні органом податкової міліції інформації у випадках, встановлених законом, приймають рішення про проведення позачергової податкової перевірки платника податку без його попереднього попередження, якщо органом податкової міліції отримано інформацію про ухилення такого платника від оподаткування.

Рішення про проведення документальної невиїзної перевірки, яке було оформлено наказом від 07.07.07.2010 №818.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Аналіз положень вказаної норми свідчить про те, що законодавець не визначає суб'єкта подачі (надання) документів, які використовуються податковим органом під час перевірки. Як зазначено в акті перевірки від 22.07.2010 № 272/08-04/25484884 податковим органом були використані наступні джерела інформації: акт позапланової виїзної перевірки від 05.03.2010 №2/23-50/25484884, акт про результати планової виїзної перевірки від 16.06.2009 № 2/23-50/25484884, матеріали, надані СВ ПМ ДПА у Запорізькій області, автоматизовані системи співставлення податкової звітності ДПА України тощо. Використання вказаних документів чинним на той час законодавством не заборонялось.

Також, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про допущене з боку податкового органу порушення законодавства в частині проведення повторних перевірок, оскільки законодавчі обмеження стосувались лише виїзних перевірок. В даному ж випадку, була проведена невиїзна перевірка, стосовно якої законодавством не встановлено ані підстав для проведення, ані обмежень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що проведена СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі перевірка ТОВ «ТБ «Мегаполіс», оформлена актом від 22.07.2010 № 272/08-04/25484884, здійснена з дотриманням вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

По суті виявлених перевіркою порушень суд зазначає наступне.

ТОВ «ТБ «Мегаполіс» зареєстровано відділом реєстрації та єдиного реєстру Заводської районної ради від 10.06.1998 № 321 (номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 11031200000008000) та на дату підписання акту перебувало на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

На підставі матеріалів наданих СВ ПМ ДПА у Запорізькій області встановлено, що в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 між ТОВ «ТГ «Хорда» та ТОВ «ТБ «Мегаполіс» укладено договір поставки за №26/03-09. За договором ТОВ «ТГ «Хорда» постачальник повинно було здійснити продаж поліграфічної продукції ТОВ «ТБ «Мегаполіс» на загальну суму 468 429 300 грн., у т.ч. ПДВ 78 071 550 грн.

У податковому обліку позивача відображено отримання поліграфічної продукції: шелфтокерів пластикових ТМ «Хортиця»; шелфтокерів картонних ТМ «Хортиця»; листівок ТМ «Хортиця»; скотчу ТМ «Хортиця»; листівок ТМ «Шустов»; листівок ГМ «Ореанда»; воблерів ТМ «Хортиця»; воблерів ТМ «В1аgоff 77 країн світу»; плакатів А2 інформаційних ТМ «Хортиця»; брошур коньяків ОКВ; шелфтокерів картонних ТМ «Ореанда»; шелфтокерів картонних ТМ «В1аgоff»; шелфтокерів картонних ТМ «Медовуха»; шелфтокерів картонних ТМ «Феодосія»; некерів ТМ «Хортиця - купуй Запорізьке»; некерів ТМ «Хортиця - купуй Запорізьке»; цінників ТМ «Хортиця».

Як свідчать обставини справи, продукція фактично не отримувалась Позивачем та не використовувалась в його господарській діяльності.

Відповідно до ст. 22 Закону «Про видавничу справу» № 318/97-ВР від 05.06.1997 (далі - Закон № 318), об'єктом видавничої справи є видавнича продукція, що розрізняється відповідно до державних стандартів за:цільовим призначенням видань - офіційні, наукові, науково-популярні, науково-виробничі, науково-методичні, виробничо-практичні, нормативні з виробничо-практичних питань, виробничо- практичні для аматорів, навчальні, навчально-методичні, громадсько-політичні, довідкові, рекламні, літературно-художні видання, видання для організації дозвілля та відпочинку;матеріальною конструкцією видань - книжкові, аркушеві видання, буклети, плакати, поштові картки, комплектні видання, карткові видання, книжки-іграшки; обсягом видань - книги, брошури, листівки.

Отже, продукція, що була предметом договорів, є видавничою продукцією.

Статтею 23 Закону № 318 встановлено, що кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості.

Елементами вихідних відомостей є: відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у створенні видання; назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання; надзаголовкові дані; підзаголовкові дані; вихідні дані;випускні дані (номер і дата видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру, обсяг видання, тираж тощо); класифікаційні індекси: міжнародні стандартні номери; знак охорони авторського права.

Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

Згідно з ст. 12 Закону № 318, з метою обліку суб'єктів видавничої справи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій сфері, ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - Державний реєстр), положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти видавничої справи підлягають внесенню до Державного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виготівник має право на видавничу діяльність після внесення його до Державного реєстру з усіма правами та обов'язками, передбаченими цим Законом для видавця (ч. 7 ст. 21 Закону № 318).

Розповсюдження видавничої продукції здійснюється після внесення розповсюджувача до Державного реєстру (ч. 1 ст. 25 Закону № 318).

Пунктами 3-5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державний реєстр видавців, виготдвників і розповсюджувачів видавничої продукції» визначено, що внесення суб'єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснюється на підставі заяви, підписаної уповноваженою на те особою, що подається Держкомтелерадіо або його відповідному місцевому підрозділу. До заяви про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру додаються, зокрема, нотаріально засвідчені копії установчих документів (статут, положення, якими передбачено провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, установчий договір).

При цьому, установчими документами ТОВ «ТГ «Хорда» встановлено, що видами діяльності підприємства є: оптова торгівля будівельними матеріалами,виробництво виробів з бетону для будівництва,виробництво виробів з гіпсу для будівництва,діяльність автомобільного вантажного транспорту,посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами,будівництво будівель,оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням,інше фінансове посередництво,інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва, дослідження і розробки в галузі виробничих наук,консультування з питань комерційної діяльності та управління, виробництво інших машин та устаткування загального призначення.

Статутними документами ТОВ «ТГ «Хорда» не передбачено провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.

Позивачем не надано відомостей щодо виробника придбаної видавничої продукції (зокрема, номеру і дати видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, які мали бути відомі Позивачу виходячи з їх обов'язкового розміщення на примірниках продукції).

Кількість працюючих на ТОВ «ТГ «Хорда» складає 1 особа, а саме - засновник, директор та бухгалтер ОСОБА_6, який надав пояснення щодо неможливості повідомлення будь-якої інформації про діяльність підприємства ТОВ «ТГ «Хорда» з огляду на непричетність до її здійснення. Основні засобі, необхідні для виготовлення, зберігання, перевезення продукції в обсягах, відображених у документах податкового обліку, у ТОВ «ТГ «Хорда» відсутні. Юридичною адресою підприємства є місце проживання ОСОБА_6.

Відповідно до п. 8.1 Договору, місцем поставки товару Постачальником за цим Договором є склад Покупця або кінцевого споживача.

До перевірки не надано документи, які підтверджують фактичне переміщення придбаного товару, а саме - товарно-транспортні накладні.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно положень Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401 та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основним документом на перевезення вантажів та списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є, зокрема, товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.98 № 128/2568, далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3 Правил).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.4 Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п. 11.5 Правил).

Відсутність таких документів у комплексі з іншими обставинами справи свідчить про відсутність реального характеру операції з поставки.

З врахуванням акту про результати позапланової виїзної перевірки від 05.03.2010 23-50/25484884; додатку № 3 до цього ж Акту «Довідка про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та опрацювання встановлених ризикових операцій»; додатків до Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «ТБ «Мегаполіс» №№ 2, 10, 11; додатку до Довідки про загальну інформацію щодо ДП «Імідж Холдинг» АК "Імідж Холдінг АпС» № 2 до Акту позапланової виїзної перевірки від 26.01.2010 № 1/2300/32096432 встановлено: перевіркою показників рядку 01.4 Декларацій «прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами» за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. у загальній сумі 545 605 831 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з пред'явлення погашення векселів ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» на загальну суму 50 000 000 грн., у т.ч. за 3 квартали 2009 року в сумі 50 000 000 грн., 2009 рік в сумі 50 000 000 грн.

На підставі додатку до Довідки про загальну інформацію щодо ДП «Імідж Холдинг» АК Імідж Холдинг АпС» № 2 до Акту позапланової виїзної перевірки від 26.01.2010 № 1/2300/32096432 встановлено, що ТОВ «ТБ «Мегаполіс» пред'явило до сплати прості векселі на загальну суму 50 000 000 грн.

Зазначені векселі емітовані ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» на адресу ТОВ «ТГХорда».

Потім була здійснена операція з купівлі - продажу векселів між Сторонами: ТОВ «ТБ Мегаполіс» та ТОВ «ТГ Хорда».

Разом з тим, операція з купівлі-продажу векселів не могла відбутись, оскільки встановлено, засновник та директор ТОВ «ТГ «Хорда» ОСОБА_6 не ставив особистий підпис на документах пов'язаних з купівлею - продажем цінних паперів, не мав печатки юридичної особи.

ТОВ «ТГ «Хорда», спеціальних знань та навичок, дозволів, спеціальних ліцензій та ін., про що наведено в розділі 3 даного Акту.

Щодо правової природи та наслідків укладеного між ТОВ «ТГ «Хорда» та ТОВ «ТБ «Мегаполіс» правочину суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положення ч.2 ст, 215 ЦК України: «недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається». Частина перша статті 215 ЦК України встановлює, що: «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

Відповідно до приписів вказаних норм статті 203 ЦК України (частин 1-3, 5,6) встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, сі також моральним засадам суспільства,

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. вволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.».

Перевіркою не встановлено наявності права власності на прості векселі, відтак перехід права власності на визначені цінні папери суперечить приписам ч.2 ст.195, 655, 656 ЦК України ч. І ст.203 ЦК України).

Також, не вбачається з досліджених матеріалів перевірки спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України), адже відсутність предмету договору свідчить про неможливість реального настання правових наслідків. Отже, правочину з набуття прав власності на цінні папери не було.

Нікчемна угода не може породжувати господарські зобов'язання у зв'язку з чим платник додатку неправомірно визначив валовий дохід підприємства.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

В той же час, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Фактично операцій з купівлі - продажу простих векселів не існувало.

Грошові кошти у розмірі 50 000 000 грн., які отримало на власний рахунок ТОВ «ТБ Мегаполіс» від ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» в період 3 квартали 2009 року є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток), встановлено: «Валовий доход включає: Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді періоді.

Отже, 25.09.2009 між ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» фактично не відбулось операцій з погашення визначених простих векселів, по яких _ порядок переходу власності врегульоване чинним законодавством України. Відтак, грошові кошти тримані за договором підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги.

Операції з цінними паперами, які передбачені пп.7.6.1, 7.6.3, 7.6.4, п.7.6 ст.7 Закону про прибуток, не підпадають під операції з оподаткування і не повинні відображатись у показниках податкового обліку як неіснуючі реально.

Операції з отримання безповоротної фінансової допомоги в розмірі 50 000 000 грн. повинні " ти задекларовані по рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» Декларації з латку на прибуток за 3 квартали 2009 року.

У зв'язку з чим, в Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року ТОВ «ТБ Мегаполіс» занижено скоригований валовий дохід на 1 222 955 грн. (48 777 045 - 50 000 000 = (- 222 955) грн.

На підставі:акту про результати позапланової виїзної перевірки від 05.03.2010 №2/23-50/25484884 ;

- п. 3.2 Додатку № 3 до Акту від 05 03.2010 №2/23-50/25484884 «Довідка про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та опрацювання встановлених ризикових операцій»; додатків до Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «ТБ «Мегаполіс» за №№: 2. 10, 11 встановлено:

12.03.2009 ТОВ «ТГ «Хорда» («Постачальник») та ТОВ «ТБ «Мегаполіс» («Покупець») - далі Сторони, уклали договір поставки № 12/03-09 (далі Договір). За Договором: ТОВ «ТГ «Хорда» повинно було здійснити продаж поліграфічної продукції ТОВ «ТБ «Мегаполіс». На підставі матеріалів акту про результати позапланової виїзної перевірки від 05.03.2010 № 2/23-50/25484884 встановлено, що ТОВ «ТБ «Мегаполіс» включено до складу валових витрат поліграфічну продукцію («Постачальник» - ТОВ «ТГ «Хорда») на загальну суму 468 429 300 грн., в т.ч. ПДВ - 78071 550 грн.

На підставі Додатку № 11 до Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «ТБ «Мегаполіс» (Акт від 05.03.2010 №2/23-50/25484884) встановлено, що суб'єктом господарювання включено до складу валових витрат, по рядку 04.1 Декларацій, витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11", операції з придбання поліграфічної продукції у сумі 288 603 750 грн.. у тому числі по періодах: за 3 квартал 2009 року в сумі 138 050 000 грн., за рік 2009 в сумі 288 603 750 грн.

На підставі Додатків №№ 2, 10 до Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «ТБ Мегаполіс» (Акт від 05.03.2010 №2/23-50/25484884) встановлено, що розрахунки між Сторонами водились за рахунок: списання коштів з банківських рахунків ТОВ «ТБ «Мегаполіс» - 8 816 500 грн.; емісії простих векселів ТОВ «ТБ «Мегаполіс» на загальну суму 370 720 360 грн.

Враховуючи пояснення особи, яка значиться засновником та директором підприємства та те, що у ТОВ «ТГ «Хорда» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, фінансові (грошові) потоки, які проходили розрахункових рахунках ТОВ ТГ «Хорда».

Крім того, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, у ст. 1 (терміни: «господарська операція», «первинний документ») встановлено, що підтвердженням здійснення господарської операції є первинний документ, який повинен мати обов'язкові реквізити визначені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму 78 071 550 грн.

Представником позивача надані та долучені судом до матеріалів справи первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, на підставі яких у податковому обліку відображені відповідні суми валових витрат та формування податкового кредиту з ПДВ, судом були досліджені вищезазначені документи, проте суд зазначає, що формально бездоганні первинні документи позивача не можуть братися до уваги, оскільки вони є недостовірними, і цей факт належним чином доведений під час розгляду справи.

Як було встановлено із матеріалів справи та підтверджено доказами, договір який був укладений між ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ТОВ «ТГ Хорда» не спричиняв реального настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 203 ЦКУ обумовлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки Договір, укладений між ТОВ «ТБ Мегаполіс» та ТОВ «ТГ «Хорда» не спричиняють реального настання правових наслідків, як передбачено частиною 5 статті 203 ЦКУ, зазначений Договір є недійсним

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що товар придбавався у ТОВ «ТГ «Хорда» з метою подальшої використання.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували подальшу реалізацію чи використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «ТГ Хорда» товару.

Щодо виробника придбаного позивачем товару, то слід зазначити, що матеріали справи не містять такої інформації.

На підставі вищенаведеного, перевіркою не встановлена наявність фактичних обставин здійснення придбання товару та наявність законних господарських взаємовідносин між ТОВ «ТБ Мегаполіс» та ТОВ «ТГ Хорда», що призводить до висновку про відсутність господарської діяльності в розумінні п.1.32 ст.1 Закону про прибуток.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) ;безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Долучені до справи докази в повній мірі підтверджують правомірність висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо порушення ТОВ «ТБ «Мегаполіс» вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2010 №0001060804/0 та № 0001050804/0 у суду відсутні.

З огляду на це, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «Мегаполіс» слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 15 жовтня 2013 року

Головуючий суддя М.С. Лазаренко

суддя О.А.Артоуз

суддя О.О.Прасов