Вирок № 34164128, 17.10.2013, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд м. Києва

ун. № 759/6452/13-к

пр. № 1-кп/759/220/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Жмудь В.О.,

за участю прокурора Швеця Т.О., Нагаєнка С.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача ОСОБА_4,

секретарів Липовенко Т.В., Мікулінської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Києві кримінальне провадження № 12013110080004782 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, який здобув середню-спеціальну освіту, працює начальником відділу охорони супермаркету «Сільпо», одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 06.09.2012 приблизно о 19 год. 45 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, рухався по проїзній частині вул. Г.Юри в м. Києві зі сторони пр. Л.Курбаса в напрямку вул. Я.Коласа, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її зміни та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_1, не зупинився і не надав їй перевагу в русі, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконав вимоги Правил дорожнього руху, які діють з 01.01.2002: п. 1.5, згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 (б), який зобов'язує водія транспортного засобу, для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розташування та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 18.1, який зобов'язує водія, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість або зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, до яких може бути створена перешкода чи небезпека; п. 18.4, який зобов'язує водія, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжувати (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, до яких може бути створена перешкода чи небезпека. Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України ОСОБА_3 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1

В результаті даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1890/Е від 09.11.2012 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного відділу хребта: садна у ділянці шиї, підвила тіла 2 шийного хребця, перелому дуги 2 шийного хребця; садна у ділянці правового вуха, садна м'яка тканин верхніх та нижніх кінцівок, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 151 ат від 24.04.2013 в діях водія автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України та заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень знаходяться між собою у прямому причинному зв'язку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав частково, а також частково визнав цивільний позов та показав, що він 06.09.2012 приблизно о 19 год. 45 хв. керував технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить йому на праві власності, та рухався у правій смузі руху по вул. Г.Юри в м. Києві зі сторони пр. Л.Курбаса в напрямку вул. Я.Коласа зі швидкістю 50-60 км/год. Була темна доба, працювало міське електроосвітлення, йшов дощ і у нього було ввімкнене ближнє світло фар. В попутному напрямку транспортні засоби не рухалися. Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований на перехресті з вул. К.Рикова в м. Києві, приблизно за 60-70 м., він побачив потерпілу, яка рухалася по тротуару. Після цього, приблизно за 15-20 м. він побачив як потерпіла раптово вийшла на нерегульований пішохідний перехід, при цьому вона не дивилась у його сторону. Він застосував екстрене гальмування, однак уникнути наїзду на потерпілу не вдалося. Він викликав швидку медичну допомогу, міліцію та надав потерплій першу медичну допомогу. Однак, оскільки потерпіла дуже скаржилася на біль він посадив її до свого автомобіля та відвіз до лікарні. Він декілька разів приходив до потерпілої в лікарню, пропонував допомогу, однак потерпіла відмовилася та сказала, що все буде вирішувати зі своїм захисником. Свою вину визнає частково, оскільки він рухався у правій смузі руху, а не у лівій, також інших автомобілів на проїжджій частині не було. Цивільний позов потерпілої про стягнення з нього 50000 тис. моральної шкоди визнає частково, оскільки заявлена потерпілою сума є завеликою це для його родини.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав частково, його вина в повному обсязі підтверджується власне його показами, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, а також усією сукупністю досліджених під час судового розгляду інших доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1., надані нею під час судового розгляду та згідно з якими вона 06.09.2012 приблизно о 19 год. 40 хв. вийшла з роботи та направилася пішки до місця свого проживання. Вона йшла по тротуару в напрямку проїжджої частини вул. Г.Юри в м. Києві. Підійшовши до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходить на перехресті вул. К.Рикова, вона зупинилася, оскільки помітила автомобіль, що рухався у правій смузі руху та який почав зменшувати швидкість. Коли даний автомобіль зупинився вона почала рух по пішохідному переходу. Коли вона знаходилася в другій смузі руху, то відчула сильний удар у ліву частину свого тіла, її відкинуло на капот автомобіля. Після чого вона впала на асфальтове покриття. Потім підбігла незнайома їй дівчина, яка разом з ОСОБА_3 допомогла їй піднятися. Вони посадили її в автомобіль ОСОБА_3 та останній відвіз її до лікарні. Жодної допомоги ОСОБА_3 їй не пропонував. Координати дівчини, яка їй допомагала вона не брала;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.09.2012 та ілюстративною таблицею до нього (Т. 2 а.с. 9-16, 20-22);

- схемою пригоди від 06.09.2012 (Т.2 а.с. 18);

- довідкою від 12.09.2012 № 9/2438, виданою Головним військо-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», щодо перебування у даному медичному закладі ОСОБА_1 та стану її здоров'я (Т. 2 а.с. 27);

- довідкою № 13859 від 06.09.2012 про те, що ОСОБА_1 звернулася до травмпункту 06.09.2012 о 20 год. 00 хв. та копіює карти виїзду швидкої медичної допомоги № 1348 від 06.09.2012 (Т. 2 а.с. 28-29);

- протоколами проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_1 від 11.04.2013 та за участю ОСОБА_3 від 15.04.2013 (Т.2 а.с. 46-49, 50-53);

- висновком судово-медичної експертизи № 1890/Е від 09.11.2012 (Т. 2 а.с. 58-63);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 151 ат від 24.04.2013 (Т.2 а.с. 70-76).

Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши зібранні в ході досудового розслідування докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому складу кримінального правопорушення доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесні ушкодження, кваліфіковано вірно.

Відповідно до ст.ст. 66 та 67 КК України обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також дружину ОСОБА_12, яка відповідно до наказу № 184/М24к від 03.10.2011 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, також за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, частково визнав свою вину, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Також суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки злочин, який він вчинив відноситься до тяжких злочинів.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь 50000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» - 100000 грн. за шкоду заподіяну життю та здоров'ю.

У судовому засіданні потерпіла наполягала на задоволенні цивільного позову у повному обсязі, вказуючи, що діями обвинуваченого ОСОБА_3 їй завдано фізичні та моральні страждання, які зумовлені істотною зміною звичайних для неї умов життя внаслідок отримання інвалідності.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов потерпілої визнав частково, та просив стягнути меншу суму, оскільки сума заявлена потерпілою є для його родини великою.

Представник цивільного відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2550 грн., у іншій частині позовних вимог просив відмовити у зв'язку з його недоведеністю.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізично або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», редакція якого неодноразово змінювалася за період з дня ДТП (06.09.2012) по час розгляду справи в суді.

Відповідно до ст. 261 вказаного Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що 06.09.2012 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю обвинуваченого ОСОБА_3, цивільно-правова відповідність якого застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» (Поліс № АВ/1855818 від 13.03.2012, ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000 грн., франшиза - 500 грн.) Т. 2 а.с. 128) потерпілій ОСОБА_1 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, отримала статус інваліда ІІІ групи (листи непрацездатності (Т.2 а.с. 88-98), довідка акту огляду МСЕК № 806987 від 30.04.2013) Т.1 а.с. 48).

Таким чином, потерпіла ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я, а відтак має право на її відшкодування.

Враховуючи наведене, залежно від характеру правопорушення, фактичних обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ступеня вини обвинуваченого, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої у зв'язку із завданими травмами, порушенням життєвих зв'язків, а також з урахуванням вимог розумності справедливості, суд вважає необхідним стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 35000 грн., а з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп»- 5000 грн.

Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням та зі стійкою втратою працездатності, то суд, приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні позивачка та її представник на підтвердження витрат на лікування надали квитанції від 13.05.2013 № П552364 та № П552365, 10.04.2013, 11.07.2013 та 21.02.2013 № П479981 про проведення дослідження (діагностики) (МРТ шийного відділу, СКТ відділу хребта) та Акт виконаних робіт № 01 від 20.09.2013 на загальну суму 3454 грн. 00 коп., при цьому, інших документів які б свідчили про здійснення витрат на лікування потерпілою не надано.

Також згідно із довідкою ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» № 223 від 21.05.2013 ОСОБА_1 працює у даному Товаристві на посаді бухгалтера бухгалтерії фінансового департаменту з 02.06.2008 по теперішній час. З 07.09.2012 по 29.04.2013 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листами непрацездатності №№ 716081, 247955, 247960, 216989, 217968, 771942, 745059, 995095, 825254, 213255 (Т. 1 а.с. 86-98).

Враховуючи наведене, є правові підстави (п. 22.1 ст. 22, п. 23.1 ст. 23, п. 24.1 ст. 24, п. 26.2 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») для проведення відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілої ОСОБА_1 на суму 3454 грн. 00 коп. та пов'язаної зі стійкою втратою працездатності на суму 13224 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 16678 грн. 00 коп., яку належить стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп».

В іншій частині позовних вимог слід відмовити у зв'язку з ненаданням потерпілою документів, які б підтверджували понесені нею витрати.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України (Т. 2 а.с. 97).

Також суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості (Т. 2 а.с. 69).

Враховуючи викладене та керуючись ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 122, ст.ст. 127-129, 368, 373-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3) в рахунок відшкодування моральної шкоди - 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» (р/р 26507013006896 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» МФО 320627, код ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 16678 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Речовий доказ по справі: автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, який переданий на зберігання ОСОБА_3, - передати належному володільцю ОСОБА_3.

На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат за проведення експертизи, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи, 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 16 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В.О. Жмудь