Рішення № 34163886, 14.10.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/316/13-ц Головуючий у 1-й інст. Грищенко М.В.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.В., Зарицької Г.В.

секретаря судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитними договорами: від 22.08.2005 року в сумі 27 278,19 грн., від 06.04.2006 року в сумі 12 052,66 доларів США, від 15.09.2006 року в сумі 12 716 доларів США, від 18.07.2007 року в сумі 101 339,44 грн. та стягнути з відповідачі судові витрати в солідарному порядку.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 16 653,56 грн., як заборгованість за кредитним договором № Z14-2/006-4/74/35556 від 22.08.2005 року; з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 42 980,12 грн., як заборгованість за кредитним договором № А14-2/006-4/69881 від 06.04.2006 року; з ОСОБА_1 93 668,18 грн., як заборгованість за кредитним договором №14/7361/73/93326 від 15.09.2006 року; з ОСОБА_1 95 307,71 грн., як заборгованість за кредитним договором №014/7361/73/114065 від 18.07.2007 року. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог до неї та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення районного суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що задоволення судом даного позову є безпідставним, оскільки не враховано, що договір поруки, укладений з нею в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 є припиненим, а тому позивач не має права на стягнення заборгованості з неї, як поручителя.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як видно із матеріалів справи, між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 були укладені кредитні договори: 1) № Z14-2/006-4/74/35556 від 22.08.2005 року про надання кредиту на суму 130 000,00 гривень терміном на 84 місяців з 10.08.2005 р. по 09.08.2012 р. зі сплатою 17,0 % річних за користування кредитними коштами; 2) № А14-2/006-4/69881 від 06.04.2006 року про надання споживчого кредиту на суму 25 000,00 доларів США терміном на 72 місяців з 06.04.2006 р. по 05.04.2012 р. зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами; 3) №14/7361/73/93326 від 15.09.2006 року про надання споживчого кредиту на суму 20 000,00 доларів США терміном на 84 місяців з 12.09.2006 р. по 12.09.2013р. зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами; 4) №014/7361/73/114065 від 18.07.2007 року про надання споживчого кредиту на суму 151 500,00 гривень терміном на 72 місяців з 18.07.2007 р. по 18.07.2013 р. зі сплатою 16,0 % річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення своєчасного повернення наданих кредитних коштів між сторонами були укладені: 1) 25.10.2005 року договір іпотеки по кредитному договору №Z14-2/006-4/74/35556 від 22.08.2005 року, згідно якого ОСОБА_3 надав в іпотеку банку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 146 747,00 гривень; 28.10.2005 року договір застави по кредитному договору №Z14-2/006-4/74/35556 від 22.08.2005 року, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль марки ГАЗ 322132-224 заставною вартістю 31974,00 гривень; 2) 07.09.2006 року договір застави по кредитному договору № А14-2/006-4/69881 від 06.04.2006 року, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль марки VOLKSVAGEN LT 35 заставною вартістю 128731,40 гривень; 3) 12.03.2008 року договір застави по кредитному договору №014/7361/73/93326 від 15.09.2006 року, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль марки IVEKO 35.12 заставною вартістю 126250,00 гривень; 4) 25.09.2007 року договір застави по кредитному договору № 014/7361/73/114065 від 18.07.2007 року, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль марки MERCEDES- BENS 313 CDI заставною вартістю 158620,50 гривень.

За зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, які випливають з кредитного договору №Z14-2/006-4/74/35556 від 22.08.2005 року, зобов'язався відповідати ОСОБА_3, який виступає майновим поручителем згідно договору іпотеки від 27.10.2005 року і несе відповідальність в межах вартості заставного майна.

За зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, які випливають з кредитного договору №А14-2/006-4/69881 від 06.04.2006 року, зобов'язалася відповідати ОСОБА_2, яка виступає фінансовим поручителем і взяла на себе відповідальність відповідати перед Банком за боргові зобов'язання згідно пункту 2.1 договору поруки в тому ж обсязі, що і відповідач ОСОБА_1

В порушення взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 не виконує належним чином умови кредитного договору, в результаті чого станом на 17.04.2013 року загальна сума заборгованості по кредитних договорах № Z14-2/006-4/74/35556 від 22.08.2005 року та №014/7361/73/114065 від 18.07.2007 року становить 128 617, 63 гривень, по кредитних договорах № А14-2/006-4/69881 від 06.04.2006 року та № 014/7361/73/93326/ від 15.09.2006 року становить 24 769,44 доларів США, а всього в гривневому еквіваленті на загальну суму 326 599,77 гривень.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України належним чином були виконані взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитними договорами.

У той же час, в порушення умов цього договору, позичальник припинив сплачувати кредит та проценти за його користування, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунками, наданими позивачем в обґрунтування своїх вимог.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд прийшов до правильного висновку, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 порушено взяті на себе зобов'язання за договорами, то у позивача виникло право на повернення кредиту.

Однак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № А 14-2/006-4/69881 від 06.04.2006 року в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 42 980,12 грн., суд першої інстанції не звернув уваги, що укладений договір поруки з ОСОБА_2 є припиненим в силу вимог ст. 559 ч. 4 ЦПК України. Письмової вимоги до ОСОБА_2 щодо повернення коштів за кредитним договором ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку дії основного договору банком не направлялось, клопотання про поновлення строку позивачем не ставилось.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_2 за кредитним договором № А 14-2/006-4/69881 від 06.04.2006 року з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, як і в частині стягнення судових витрат.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому колегією суду не переглядається.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: